З НАЧАЛЬНИКОМ ТРЕБА ДРУЖИТИ!

До категорії благ (премій) належать не тільки матеріальні цінності типу пейджера чи держдачі. Особиста секретарка, хоч і не матеріальна цінність (вона, радше, принесе вам моральне задоволення), проте надбання приємне. Чудово, коли бос дає вам, а не комусь іншому, можливість підробляти на стороні, підключає до вигідного проекту чи саме вас посилає в зарубіжне відрядження.

Та просто так, за красиві очі, він це не робитиме. Начальники в масі своїй — егоїстичні істоти, котрим немає до вас ніякого діла. Набридати шефові проханнями — справа безперспективна. Просити можна дуже рідко й тоді, коли ви впевнені, що вам щось та перепаде. Набагато краще підготувати родючий грунт, на якому виросте дерево, обвішане подарунками та бонусами.

Пам’ятаєте, що оберігаємо (або за що відповідаємо), те й маємо. Прагнути стати директором овочевої бази в наші дні неактуально. А от бути лідером культурного та «громадсько-політичного» життя організації, у якій працюєте, — найкоротший шлях до підвищення свого добробуту. Займіться тим, що вас, по суті, не стосується. Ходіть на засідання, беріть участь у купівлі колективних подарунків, організуйте бенкети, колективні свята, оптимізуйте працю інших і вдосконалюйте робоче місце начальника.

Легко помітити, що в одержанні благ особливо процвітають східні люди. Вони вміють орга- нізувати свої стосунки з начальством так, що опиняються на чолі розподілу. Послужливість — передусім.

Начальник добре реагує на допомогу в дрібницях, на які в нього просто немає часу. Замініть перегорілу лампочку в його кабінеті, позичте пристрій для підзарядки мобільного телефону, змажте мастилом скриплячу петлю на дверях його кабінету.

У будь-якого керівника «пунктик» на економії. Вносіть свої ноу-хау щодо заощадження коштів фірми — за умови, що за їхню реалізацію візьметеся саме ви. Заощаджувати треба на тому, що не пов’язано безпосередньо з виробництвом.

Дайте зрозуміти шефу, що вам без мобільного телефону (нового комп’ютера, нового автомобіля, курсів підвищення кваліфікації, відпочинку за казенний рахунок) не обійтися. Інакше ви просто звалитеся на бігу. Як і було сказано, ніколи нічого не вимагайте й не скаржтеся на життя — начальники цього не полюбляють. Подавайте свої проблеми легко, краще жартома. Ваші прохання, якщо такі все- таки є, повинні бути завжди мотивовані. Повідомте начальника, що той звіт, за який він вас похвалив, був би виконаний ще позавчора, якби у вас був потужніший комп’ютер. А неоковирні графіки виглядали б загалом як живопис конструктивності.

До речі, начальники самі мріють про Діда Мороза. Домовтеся про бартерну угоду з хорошим фітнес-клубом, про поїздку за обміном у Баварію, про екскурсію в Ясну Поляну чи про дачні ділянки для вашого підприємства. Тепер завдяки вашій підприємливості можна преміювати найкращих співробітників фірми без особливих витрат. Поясніть це шефові.

Якщо у вас полюбляють активний відпочинок, організуйте корпоративний виїзд по гриби або чемпіонат з боулінгу чи пейнтболу. Після цього зробіть наступний важливий крок. Попросіть благословення начальника залучати до громадської роботи інших співробітників без відриву від основної роботи. У такий спосіб ви нібито самі призначаєте себе начальником із цілим штатом підлеглих. При цьому не тисніть на своїх новоспечених підлеглих. Ніякої зобов’язалівки! Люди повинні хотіти працювати на вашу кар’єру. Будьте ввічливі з усіма: приносьте гостинці. Намагаючись догодити, не ставайте шісткою. Навпаки: ви повинні внутрішньо зростати й підкреслювати свій статус хоча б чисто зовнішніми аксесуарами: добротним костюмом, приміром.

Виявляється, 16 жовтня — День боса. Це ж велике свято! Чудовий привід ненав’язливо та безболісно прогнутися перед шефом.

Звідки взялося це свято? День боса виник у США на початку століття і тепер популярний у багатьох країнах світу. Цього дня потрібно згадати, що бос — це не лише велика зарплата й можливість наказувати, а також робота без відпочинку, відповідальність за свій вибір і за добробут підпорядкованих йому людей, ризик, руйнування нервів, «підставляння», «підсиджування», «наїзди», гастрит, тиск, геморой.

Вам же, по суті, краще, аби бос був енергійним, спокійним, готовим до подолання будь-яких перешкод. І відчував підтримку колективу. Вишуканий подарунок у День боса якнайкраще може це підкреслити.

Що заведено дарувати босам? Вважається, що бос неодмінно має розбиратися в напоях, тож пляшка хорошого коньяку чи віскі, набір вин — подарунок безпомильний. Навіть коли він насправді нічого в напоях не тямить, він цього ніколи не викаже.

У США поширене вручення подарункових наборів: кошик з різноманітними смачними чи оригінальними дрібницями. Ось де простір для фантазії. Авторучка, блокнот, рамка для фотографії (неодмінний атрибут столу боса на Заході), пачка дуже хорошого чаю, французький сир, підсклянник, запальничка, книжка, брелок, настільний годинничок, дзвіночок для виклику секретаря, бюстик Наполеона чи Павла I, ракетка для бадмінтону тощо. Покласти це можна в плетений кошик, вазу, чашу, капелюх, кубок, на піднос, у дерев’яну ряжку для сауни й навіть запхнути в повітряну кульку.

З колективом — завжди!

Нині немає проблем будь-яку фотографію перетворити на кольорове зображення на тканині. Можна, звісно, на день народження своєму завлабу подарувати футболку з його портретом, але краще — із груповою фотографією всього колективу. Або його (колективу) прекрасної половини. Нехай пам’ятає про колектив завжди.

Соковижималка й соковидушувач

Хороший подарунок? От коли ми нашому начальникові Андрію Яковичу Г. подарували соковижималку — це було просто класно! І не тому, що він дуже потребував натуральних соків, а радше навпаки. Перед колективом постали відразу дві соковижималки — одна з моторчиком, інша з руками й у краватці.

Образився? Ну, звісно ні! Ми ж люблячи. А він людина розумна і з почуттям гумору. Жорсткуватий, звісно, зате в нас зарплата найвища.

Гостросюжетний подарунок начальникові

Так, такого приколу я ще не зустрічав... Невеличкий дружний колективчик відзначав день народження шефа. Застілля, поздоровлення, подарунки. І ось одна співробітниця зачитує вірш про те, що шеф, мовляв, у нас нічого, і все в нього на своєму місці. А інша вручає йому ляльку. Портретна подібність повна, руки, ноги, вуха, борода — усе на місці. Усі раді, кожному хочеться ляльку помацати. Справді — «тримати в руках» шефа — у цьому щось є. Я чув, що в Японії гумові «моделі» начальників використовуються для психотерапії співробітників.

Отож тягають ганчір’яного шефа по руках, розглядають, термосять. А в нього якось дивно ширінка зроблена — на липучці. Ну і звісно, хтось за неї смикнув і виявив там... Ну, в принципі, виявив те, що там і мало бути. Попереджали ж у віршах — усе на своєму місці.

Ефект був приголомшливий. Колег зі слабкими нервами довелося відкачувати. Як говорилося в одному анекдоті — гріх великий, але ідея хороша.

Якщо хтось побачить у цьому лише непристойний прикол, то він схибить. Звісно, це рецепт не для кожної ситуації, тож потрібно бути дуже делікатним, дуже добре ставитися до людини, бути впевненим у повному взаєморозумінні та здоровому почутті гумору як обдаровуваного, так і присутніх, аби зважитися на такий подарунок.

Етапи великого шляху

Подарувати на ювілей солідній людині стародавній пістолет (сувенірний, ясна річ) — це непогано. Напевне в інтер’єрі в ювіляра знайдеться для нього місце. Вирушаючи до збройового магазину за таким подарунком, я з подивом виявив поряд із різноманітними ножами, рушницями, пістолетами цілий розділ... рогаток! І яких рогаток!! Hi-technology. У них не було хіба що оптичного прицілу.

Ідея подарунка відразу розцвіла. Комплект із рогатки й пістолета дозволив згадати у віншувальній промові дитинство ювіляра, коли в нього «була одна іграшка, та й та — рогатка», а красивий іспанський пістолет став символом його нинішнього добробуту й респектабельності.