З МИНУЛОГО В МАЙБУТНЄ З ВІТЕРЦЕМ

Вузькоколійка в лісі. Чутно протяжний гудок, і з-за пагорба статечно, з гідністю, шумно зітхаючи, з’являється прибулець із минулого — огорнутий клубами диму паровоз із великою червоною зіркою. Це мальовниче видіння — не кадр із кінофільму. Паровоз у відмінному робочому стані, найсправжнісінький. Київська турфірма «Джерело» ось уже дванадцятий рік спеціалізується на організації й проведенні ретро-турів у нашій країні та за її межами. Це єдиний український і один із небагатьох у СНД туроператорів, які займаються непростим, але дуже цікавим видом туризму — залізничним.

Ще в грудні 1988 р. виникла ідея: спробувати сили в досить популярному на Заході залізничному туризмі. Нерішучі кроки у цьому напрямі починали робити й у Росії. Перші ретромандрівки з використанням паровозної техніки відбулися у 1998—1990 рр. по країнах Балтії, Білорусі, Калінінградській області (Росія) під гаслом «Гласність». Вивчивши цей досвід, ознайомившись із зарубіжною періодикою (у світі випускається величезна кількість спеціалізованих журналів для любителів залізничного туризму, лише в Англії — понад 20 найменувань), київські ентузіасти розіслали в різні куточки світу листи з інформацією про те, що Україна також має чималий потенціал у цій галузі. Хоча відповідей надійшло всього дві — з Німеччини та Великобританії, з’явилася впевненість, що залізничний туризм — справа цілком реальна. Так і виникло «Джерело».

Для початку слід було знайти й відремонтувати хоча б кілька паровозів, які б становили інтерес для іноземних туристів-любителів. Вони знайшлися в одному з локомотивних депо Придніпровської залізниці. Списані «ветерани», що очікували під парканом відправки на металобрухт — паровози серії «СУ» Сормовського заводу й «ФД» (Фелікс Дзержинський) Луганського заводу, — фірма «Джерело» придбала, перевезла з Дніпропетровська в локомотивне депо Коростеня, де почалися відбудовні роботи, а потім — у депо «Щорс» Чернігівської області — тут паровозам дали друге життя. Нікопольський південнотрубний завод виготовив спецкомплекти труб.

Влітку 1991 р. «Джерело» організувало перший тур із цілком особливими зупинками — фотостопами. Група з 56 осіб проїхала по Південно-Західній залізниці за маршрутом Київ—Житомир—Коростень—Шепетівка—Хмельницький і назад у Київ за тиждень. Цей тур отримав хороші відгуки у британських спеціалізованих журналах.

Заглибившись у специфіку бізнесу, розмірковуючи, в яких напрямах розвивати діяльність, колектив «Джерела» виявив, що залізничний туризм має досить великий ринок. Окрім любителів ретротехніки, є чимало людей, які подорожують залізницею просто тому, що отримують задоволення від відпочинку під стукіт коліс. І їм байдуже, який локомотив і на якій тязі тягне состав. Цим людям передусім потрібен комфорт, а отже, поїзд хоча б приблизно має відповідати стандартам, до яких вони звикли.

До того ж виявилося, що серед мандрівників чимало таких, хто цікавиться залізничним транспортом взагалі і міським рейковим зокрема — трамваями, метрополітеном, фунікулерами. Є й люди, котрих приваблюють вузькоколійки. Нестандартна ширина колії (600—900 мм) була поширена на території всього колишнього Радянського Союзу. Україна досі має розгалужену мережу вузькоколійних залізниць, наприклад гірські вузькоколійки в Карпатському регіоні, у Кіровоградській області. Дитячі залізниці із шириною колії 750—760 мм сьогодні функціонують у Києві, Донецьку, Харкові, Дніпропетровську, Львові, Ужгороді, Рівному, Луцьку. Для всіх цих вузькоколійок турфірма почала розробляти окрему програму.

Тривав пошук нової техніки. У середині 90-х рр. до вже наявних долучилися паровози серії «Л» (Лебедянського) й «ЕА» (поставлені в СРСР зі США). Було відновлено паровози серії «3Е», вдалося зібрати цілу колекцію вузькоколійних паровозів — «ГР» (зроблений 1949 року в Карл-Маркс-штадті, Німеччина), «КВ» (Угорщина), «К159» (Коломна). Всі вони перебувають у розпорядженні вузькоколійних дитячих залізниць у різних містах. За підтримки «Укрзалізниці», паровози відновлювалися на базі локомотивного депо «Щорс» і розміщувалися на різних вузькоколійках для демонстрації любителям залізничного ретро. Зараз «Джерело» має можливість використовувати близько 15 паровозів.

За активної підтримки Південно-Західної залізниці, паралельно працювали над створенням комфортного поїзда. Сьогодні він складається зі спеціального дизель-вагона-електростанції, що дає електроенергію для всього поїзда; вагона з душовими кабінами і побутовими приміщеннями; штабного вагона (для персоналу); вагона-ресторану; вагона-бару з відеотехнікою; музичного салону (по суті, концертного залу — з м’якими меблями, барною стійкою, сценою, декорованою в українському стилі) та кількох спальних вагонів для туристів (у кожному по сім купе, душова, туалет, побутова кімната). Кожен тур, окрім необхідного в будь-якому поїзді персоналу, супроводжують музичний ансамбль, два працівники охорони, представник фірми «Джерело», перекладач, обов’язково лікар і шеф-кухар, який постарається приготувати будь-яку національну страву. Завдяки «Джерелу» Україну відвідують близько 400—500 туристів на рік — 12—15 турів. Невеличкі групи — по 25—35 осіб — формуються в основному за інтересами. У травні, наприклад, любителі оперного мистецтва відвідують українські оперні театри. У зимовий період проводиться всього кілька поїздок — паровози на ремонті. Іноземців приваблюють нестандартні маршрути й культурні програми.

Своєрідний готель на колесах їде туди, куди хочуть туристи, була б залізнична колія. Його можна побачити на Одеській (Цвітково, Вапнярка, Христинівка, Погребище), Південно-Західній (Шепетівка, Гречане, Гусятин), Львівській (Чортків, Коломия, Коломия—Рахів—Яремча—Дилятин—Івано-Франківськ, Коростень, Сарни, Ковель) залізницях. Ці ділянки найчастіше використовуються в турах. Але «Джерело» не обмежується поїздками по залізницях України. Проводить тури і по білоруській території, використовуючи чудову колекцію діючих паровозів локомотивного депо Брест. Фірма співпрацює практично з усіма регіонами Росії. Багатьох іноземних туристів приваблює природа Північного Кавказу. Там залишилося чимало неелектрифікованих ділянок, на кшталт спеціально призначених для паровозної тяги, збереглися унікальні паровози. За підтримки керівництва Північнокавказької залізниці й ентузіастів, організаторів туризму зі Ставрополя, Ростова-на-Дону, два-чотири тури на рік фірма «Джерело» проводить у цьому регіоні. Розробляє спільні програми і з Румунією.

Перетин кордонів був би неможливим без підтримки Держкомітету з охорони кордону. Поїзд «Джерела» нестандартний — він іде поза графіком. Туристи не можуть, як це буває на кордоні, по кілька годин очікувати виконання формальностей. І українські прикордонники вправляються буквально за 15 хвилин. Більше того, нерідко поїзд «Джерела» виїжджає в Чоп, де очікує групу, що прибуває з Цюріха пізньої ночі. На прохання туроператора, наряд прикордонників для перевірки паспортів спеціально виїжджає на кордон, щойно поїзд його перетинає.

Наприкінці кожного туру «Джерело» проводить анкетування, клієнти пишуть свої зауваження. Життя не стоїть на місці, а отже поїзд постійно необхідно вдосконалювати. Обслуговуючий персонал, механіків паровоза слід навчати спеціально. «Але, мабуть, найбільша проблема, яку поки що не вдається розв’язати, виникає при організації деяких турів, коли «Джерело» орендує паровози на Північному Кавказі, у Білорусі, — розповідає директор турфірми Валентин Пашкевич. — Ці паровози заходять на територію України буквально на кілька годин, а потім повертаються. Такі нестандартні випадки чинним законодавством не передбачені, необхідно оформляти тимчасове ввезення техніки. Ця процедура забирає багато часу, потребує великих матеріальних витрат, у результаті ми інколи втрачаємо клієнтів.

Без контакту з персоналом залізниць і безпосередньо з «Укрзалізницею», керівництво якої нас підтримує, наша діяльність була б неможливою. Звісно, внесок нашої турфірми в оборот українських залізниць мізерно малий. Але тут важливий не лише економічний ефект. Адже поїздка в нашому поїзді — ніби візитна картка українських залізниць у цілому.

Нинішнього року голландський клуб MVBS запропонував «Джерелу» прокласти маршрут по Байкало-Амурській магістралі — з Києва до порту Ваніно й далі, по вузькоколійній залізниці на Сахаліні. Проїхати таким маршрутом виявила бажання і група з західнонімецького клубу DGEG. Цей проект здійсниться в липні. Поїздка триватиме один місяць і 10 днів.

Іноземці хочуть отримати уявлення про реальне життя в Україні — їм цікаво побачити весілля, побувати в домі господаря у глибинці, доторкнутися до народних традицій... Багато хто звертається в «Джерело» знову, щоб брати участь у нових програмах. Вони захоплюються оновленим виглядом вокзалів, відзначають зміни на краще на українських залізницях, кажуть, що сервіс тут став якіснішим. І в цих змінах — велика заслуга «Укрзалізниці».

«Зараз у туризмі зберігається і превалює тенденція відправляти українців за кордон. Ми ж займаємося протилежним: іноземці приїжджають в Україну і залишають тут гроші, такі потрібні країні. Кількість туристів збільшується щороку. П’ять поїздок уже заброньовано навіть на 2005 рік», — наголошує директор «Джерела».