З КОЛЕКЦІЇ ІСТОРИЧНИХ ГРАБІЖНИКІВ

Вчені мужі завмерли від жаху: вони уже вирішили, що їх ось-ось згодують дніпровській рибі. І загинуть вони від рук не клятих ляхів, не диких кримських чи ногайських татар, а від рук своїх захисників віри і просвітництва — запорізьких козаків. І лише втручання гетьмана Запорізького Сагайдачного врятувало їм життя, а самим козакам — честь і лицарську, і просто людську.

Це реальний історичний факт, описаний у «Історії України—Русі» Грушевського. Упевнений: мало хто звернув особливу увагу на те, що ледь не сталася трагедія. А все пояснюється дуже просто: студентів у Києво-Могилянському колегіумі навчали латини — мови клятих ляхів і не менш клятих католиків. От у мозку козаків і виникла думка, що тут навчають ворожій науці, тобто готують ворогів Запорізької Січі. Це класичний приклад грубого втручання політики в делікатну сферу культури, яка у своїх висновках не знає ні часових, ані національних меж. Але тоді знайшлися розумні люди — і Києво-Могилянська академія працювала далі в тому ж режимі і навчала латини — мови освіченої Європи, а не тільки Польщі.

Повернімося в наш час: слухаємо радіостанцію «Свобода» і чуємо те ж: накласти додатковий податок на російськомовну книгу. Тему веде Лесь Танюк. І кому при цьому завдано удару? Російській експансії в Україні? Радше бідним (у прямому й переносному значенні) читачам і вчителям. Ми їх не топимо в Дніпрі, це зараз не модно. Ні, ми душимо їх інформаційною блокадою, обмежуючи їхній кругозір і звужуючи можливості для українських письменників жити на свій гонорар. Правлячий режим має на меті постійно гасити розвиток високої культури й економіки зі складною технологією. Лише ціною такого постійного зниження режим і зможе утриматися. Шкода, що частина опозиції готова виконувати те саме завдання. Адже варто лише почати — і зацікавлені сили відразу збільшують такий податок, у тому числі й на україномовну книгу. Приклад? Свого часу у чорноволівському «Час-Time» українські письменники закликали владу накласти митний збір на російськомовну книгу — і не помітили при цьому, що в Україні не можна нормально видати взагалі жодну книгу. Засіб нечесної конкуренції вдарив по самих натхненниках. І знову наші політики наступають на ті ж горезвісні граблі.

Ні, сучасники гетьмана Сагайдачного були мудрішими...