Ялинка, шампанське і знову… ...Новий рік

Усе це повторюється щоразу в переддень Нового року... Підбиття підсумків року, що спливає, сумне й радісне - все впереміш: розчарування владою, жаль з приводу того, що було зроблено не так або не зроблено взагалі, втрата близьких і хороші спогади - про удачі, про світлі й радісні події (в когось народилася дитина, а в когось - нова книжка)… Передсвяткова метушня, бій годинника, бризки шампанського, дзвін келихів, веселий сміх і надія на здійснення бажань року наступного. Все це повторюється, і водночас - щоразу по-новому…

Багато хто з нас не любить Нового року за кимсь колись нав’язані традиції: щедре застілля біля давно вже обридлого телевізора, масовий п’яний чад, а головне - за страх перед бідністю, самотністю і «щоб усе не гірше, ніж в інших», який за цими традиціями стоїть. Багато хто з нас любить це свято за яскраву мішуру, подарунки, очікування дива та сподівання на нове, краще життя. Але диво не станеться, і нове життя не розпочнеться, якщо ми нічого для цього не зробимо. Від нас залежить - зустріти Новий рік обличчям в олів’є чи створити хай невеличке, але справжнє диво, якщо не для себе, то для своїх дітей, близьких, друзів. Від нас залежить - апатично спостерігати за тим, що відбувається, покладаючись на волю випадку, чи спробувати впливати на події. Щороку щось повторюється, але щось обов’язково змінюється. Від нас залежить багато, хоча, звісно, й не все. Але в цьому є й позитивне - залишається можливість дивуватися…

У переддень Нового року ми поставили три запитання різним людям, котрі впродовж року виступали на сторінках DT.UA як автори або експерти, котрі намагаються, кожен по-своєму, впливати і змінювати дійсність довкола нас із вами:

1. Яка подія року, що минає, була для вас знаковою?

2. Як, на вашу думку, вона вплине на події в наступному році?

3. Любите чи не любите ви свято Нового року і за що саме?

Георгій ПОЧЕПЦОВ, доктор філологічних наук, професор Маріупольського державного університету і Національної академії державного управління:

1. З точки зору держави, головними виявилися дві незакінчені події - арешт Тимошенко та переговори щодо газу з Росією. Вони стали основними за емоційною насиченістю, що буває рідко для подій державного рівня.

Особисті події - це випуск останніх книжок «Від Facebook-у і гламуру до Wikileaks: медіакомунікації» та «Контроль над розумом». Для мене це експеримент: чи зможе «з’їсти» однотисячний наклад український читач, тоді як переклади двох інших моїх книжок естонською також мали тисячу екземплярів. Але це для населення Естонії, що має мільйон триста тисяч громадян. І ще: через двадцять п’ять років раптом перевидали в Москві мою казку «Золота куля», саме 2011 року. Це такий подарунок із минулого, яке виявляється сильнішим, ніж сьогодення.

2. Усе це - набір дивних подій, які порушують звичну логіку. Точніше, в усіх у них є своя, більш тонка логіка. Нейропсихологи (французькі) підкреслюють, що п’ятдесят тисяч демонстрантів у Греції - насправді це ніщо, бо в країні живе 11 мільйонів людей. Відштовхуючись від цієї фрази, можна сказати, що будь-які одиничні події - це ніщо. Усе наступне залежить від їх використання вмілими головами. Таким чином, нам слід думати не про події, а про націленість голів, які експлуатуватимуть ці події у своїй політичній боротьбі.

3. Новий рік - дивне свято, воно вимагає ялинки, шампанського і загального святкування. Воно із сивої давнини, яка губиться в історії. Інші свята зрозуміліші своєю точкою відліку. На них навіть п’ють інше -горілку-коньяк-віскі-граппу. А тут чомусь обов’язково шампанське... Інші свята можна пропустити й не святкувати, цього - не можна. І якщо воно таке особливе, то його доводиться коли й не любити, то хоча б поважати. І воно, як не дивно, різне - адже ми святкуємо щоразу зовсім новий рік.

Олег ПОКАЛЬЧУК, соціальний психолог:

1. Знакова подія в моїй країні - мітинги за чесні вибори. В особистому житті - вихід у Москві двох моїх книжок.

2. У Росії є шанс домогтися демократичних змін, не переживаючи жахіття революції. А «наслідок» моїх книжок - якщо хоча б кілька сотень чи тисяч розумних росіян краще знатимуть історію України, це дасть надію на добросусідські відносини наших країн у майбутньому.

3. Дуже люблю. Люблю дарувати подарунки, ну й сама знаходити їх під ялинкою. Я невиправний оптиміст і завжди очікую новорічних див, вірю, що все буде добре, а в новому році - ще краще.

Юрій ШАПОВАЛ, професор, доктор історичних наук, Інститут етнонаціональних і політичних відносин НАН України:

1. Оскільки особисте життя в мене (як і в багатьох моїх колег, котрі працюють в академічних інститутах) невідривне від виробничого, то знаковим став вихід у світ видання «Політична енциклопедія» (воно буквально днями з’явилося в Парламентському видавництві України). Майже чотири роки мені довелося бути куратором у процесі підготовки цієї унікальної, об’ємної й поки що єдиної в Україні книжки в цьому жанрі. Ми об’єднали зусилля 300 авторів із різних країн. Сподіваюся, книжка допоможе всім, хто політичною наукою цікавиться. Сподіваюся, допоможе й політикам.

Із політиками пов’язана відповідь на другу частину запитання. Знаковою подією в житті країни 2011 року вважаю нецивілізоване ставлення до опозиції (а отже, й до демократії), знищення репутації Юлії Тимошенко та намагання «викреслити» з політичного класу її саму.

2. Наслідки вже почалися, - ми бачимо наростання критичних настроїв в Україні, нагромадження нового антирежимного ресурсу, ми бачимо скепсис і недовіру до нашої країни світової спільноти. Нам перестають заздрити вкотре… Не треба бути пророком, щоб зрозуміти: ті, хто бездумно або свідомо сіють бурю, неодмінно почнуть її пожинати.

3. Новий рік люблю з різних причин. Одна з них у тому, що напередодні цього свята заведено підбивати підсумки, визначати перспективи й виголошувати побажання. Підсумки, побажання й перспективи в усіх різні. Але є щось, що об’єднує всіх: це прагнення переживати щастя і сподіватися на щастя. Михайль Семенко, поет-символіст із ХХ століття, колись написав:

Ви, що шукаєте щастя,

І ви, що вбачаєте у ньому привид.

Справа в тому, що вам важко розібраться

І тому так багато кривд…

Ах, я знаю слово, магічне слово…

Воно ясніше сонця і чорніше тьми.

Люди! Щастя з вами, і як мало для цього мови:

Будьте людьми!

Нехай усі - і ті, хто на політичному «коні», і ті, хто «під конем», бідні й багаті - нехай усі шукають щастя. Але хай при цьому всі залишаються людьми.