ЯКЩО ДУЖЕ КОРТИТЬ ЗАМІЖ

Думка про законний шлюб рано чи пізно навідує навіть найбезтурботнішу дівочу голову. Колись у такому випадку справу залагоджувала сваха, «молодиця, приємна як не глянь». Зараз свахи з їхнім індивідуальним підходом до особистості нареченого та нареченої, на жаль, перевелися. І багато хто хоч- не- хоч звертається до професіоналів, які поставили цю інтимну справу на потік, — у шлюбні агентства чи інтернетівську службу знайомств. Ходять чутки, що це вже добре організований бізнес, який не лише дає прибуток власникам, а й справді поєднує долі. Щоб перевірити цей факт, я вирішила тимчасово стати потенційною нареченою.

Ледве стягнувши з пальця обручку, я вирушила до одного з найсолідніших харківських шлюбних агентств — де шукають закордонних наречених. Проте була викрита в перші ж п’ять хвилин. Досвідчені співробітники одразу звернули увагу на незасмаглу смужку на безіменному пальці, а головне, попросили мене показати паспорт. Довелося зізнаватися в таємному журналістському намірі розвідати всі подробиці їхньої роботи на власному досвіді.

— У вас не було жодного шансу пройти навіть попередню співбесіду, — запевнила мене керівник агентства Ольга Нікітіна. — Перш ніж потрапити в комп’ютер, усі дані наших потенційних клієнток ретельно перевіряються. Кандидатура може не пройти на підставі відразу кількох пунктів: ми не працюємо з одруженими, навіть якщо вони запевняють, що «ось-ось розлучаться», із тими, хто мав судимості або розлучення, має двох і більше дітей, а також нестандартну зовнішність і «бальзаківський вік». Чи, навпаки, занадто молоді — за кордоном дівчата до двадцяти одного року вважаються неповнолітніми.

…Як на мій погляд, романтичне злиття двох сердець через шлюбне агентство — справа дуже нелегка. Аж надто бюрократична процедура добору партнерів. Судіть самі, в агентстві на кожну клієнтку заводиться особлива картка — електронна чи паперова — із викладенням даних, фотографією і побажаннями до потенційного чоловіка. Побажання бувають найрізноманітніші — від місця проживання до фінансового статусу, віку, професії і кольору очей. Якщо потенційний наречений знаходиться і справа доходить до листування чи очного знайомства, клієнтки зобов’язані здати також аналізи на деякі захворювання і принести довідки з туб-, псих- і шкірно-венерологічного диспансерів.

Зате за окрему плату претенденткам можуть надати послуги перекладача (для листування або переговорів), юриста (треба знати свої права!), стиліста (щоб зі своїх природних даних вичавити максимум краси) і фотографа (щоб цю красу навіки зафіксувати). Якщо ваші фотографії пересилатимуться нареченому через Інтернет, їх можуть підкоригувати з допомогою спеціальної комп’ютерної програми «Фотошоп». А комп’ютер здатний на все — очі зробити яскравими, волосся — пишним, талію — тонкою, колір обличчя — персиковим, ноги — довгими! Тут головне — не перестаратися, щоб наречений при зустрічі все-таки вас упізнав.

Як запевняють досвідчені співробітники, якщо потенційний чоловік з-за кордону побачить у каталозі фото блондинки неземної краси і прочитає щось на кшталт: вік — 25, зріст — 175, розміри — 90- 60-90, незаміжня, дітей немає, англ. вільно, утриматися він не зможе!

Якщо претензії скромні, звертайтеся в агентства, що займаються внутріміськими знайомствами. Вони часто працюють за принципом «вас вибирають — ви вибираєте», тобто ви маєте можливість не просто бути присутньою у каталозі наречених, а й самі досхочу попорпатися в каталозі наречених. Якщо хтось сподобається, платите за координати кандидата, а далі розбирайтеся з ним самі.

Щоб засвідчити результативність роботи, Ольга Нікітіна як виняток дала мені можливість поговорити з колишньою клієнткою агентства, яка одружилася з розлученим німцем з дітьми від першого шлюбу. Жінка, що вже рік живе в невеличкому містечку землі Рейн-Вестфалія, відмовилася назвати своє ім’я й дати докладне інтерв’ю. У моєму випадку про шалене кохання не може бути й мови, — пояснила вона, — це швидше шлюб за договором. Я зобов’язана вести дім, господарство, доглядати чоловіка і його дітей від першої дружини, а він за це дає мені можливість жити комфортним і спокійним життям середнього класу. У Німеччині йому було б дуже важко знайти жінку, яка погодилася б «піти мачухою» трьох дітей. Звичайно, у нас бувають усілякі тертя, тим паче що німецькою я ще володію мало, але з приводу свого вибору я не пошкодувала ні на секунду.

Треба сказати, що споживачів обманюють і на шлюбному ринку, особливо в агентствах, які працюють поштою через абонентну скриньку. Ви можете вислати плату за послуги і чекати біля моря погоди так довго, наскільки у вас вистачить терпіння. Втім, немає жодної гарантії, що ви знайдете нареченого і з допомогою сумлінного агентства, але воно принаймні ніколи не візьме з вас грошей, якщо шанси зацікавити клієнтів дорівнюють нулю. Трапляється й такий вид обману, як порожні каталоги, в яких більшість фотографій належить «мертвим душам», тобто клієнтам, котрі вже відмовилися від послуг або ніколи й не мали на меті саме шлюбу. Адже агентству за те й платять гроші, щоб у базі даних, по можливості, не було шукачів пригод, шлюбних аферистів або й ще гірше.

Однак агентствам будь-якої категорії властиві дві закономірності — по-перше, чоловіків тут завжди не вистачає, і, по-друге, відсоток успіху, хоч як старайся, звичайно не перевищує 10%. Такі суворі реалії ярмарку наречених...

У віртуалі панує повна свобода і демократія, грошей за знайомство платити не потрібно, як не потрібні й дані про сімейний стан або здоров’я.

Спочатку я вирушила в чат. Це такі інтернаціональні «місця» в Інтернеті, де тусується віртуальний натовп різношерстого люду з усього світу. Кожен каже, а точніше, пише, про що хоче, скільки хоче і якою хоче мовою. Такий броунівський рух, що очі розбігаються. Вночі тут в основному живуть ті, в кого тоді день, а вдень — європейці. Я з задоволенням поспілкувалася з чатівськими аборигенами, освіжила свою вузівську англійську, але швидко зрозуміла, що це веселе і в основному юне збіговисько стурбоване чим завгодно, але не пошуками чоловіка, і, з цього погляду, мені там робити нічого.

Є ще один варіант під назвою ICQ, свого роду Інтернет-пейджер, де потрібно зареєструватися, а потім цілеспрямовано шукати нареченого за даними його анкети — місцем проживання, мовою, статтю, віком, інтересами та іншими важливими показниками. Вибір там величезний, я відразу знайшла кандидатів, які мене влаштовують, і почала листуватися з кількома одразу, але, як швидко з’ясувалося, ICQ теж не має шлюбної спрямованості. Теоретично, мабуть, і можна вийти заміж таким чином, але в основному мої партнери цікавилися спільним хобі і мовною практикою. А коли я, втомившись від розмови з американцем із Джорджії про важливість охорони природи, натякнула про бажаність шлюбу, він заклопотано запитав, чи правда, що Україна розташована в Чечні, прочитав мою заспокійливу відповідь, але все одно від’єднався!

Є ще всілякі інтернетівські шлюбні агентства, сайти та сервери знайомств. Проте, обпікшись, я вирішила для початку прикинути свої шанси. Благо, на популярному російськомовному сервері знайомств «Missing heart» ведеться спеціальна статистика, що оновлюється раз на добу. За її даними, чоловіків і жінок, на відміну від шлюбних агентств, тут приблизно однакова кількість. Вчора, наприклад, на сервері було зареєстровано 10406 жінок і 11581 чоловік, отже, у принципі, вибір є. І це плюс. Щоправда, фото виставила тільки третина чоловіків, а це, погодьтеся, певний мінус.

Що ж до віку, то, за статистикою, пік бажання познайомитися припадає на тих, кому двадцять- двадцять один рік, що цілком закономірно. Однак в «Missing Heart» є чоловіки будь-якого віку, починаючи з підлітків і аж до тих, кому далеко за шістдесят. Отже, потенційних наречених будь-якого віку вистачало з головою, і, за найтверезішим розрахунком, шанси в мене були непогані. Заради журналістського експерименту я зареєструвалася, вислала фото, постаралася якомога дотепніше заповнити анкету і стала чекати. Запит надійшов уже наступного дня! З фотографії на мене дивився такий симпатичний бородатий чоловік, що мені стало соромно — людина відгукнулася від усієї душі, а я...

Проте дуже швидко бородань викликав підозру. Судіть самі, після першого листа з банальними компліментами він надіслав інструкцію «Як залишитися старою дівою» і попросив висловитися з цього приводу. Ось ці поради.

1. Переконайте себе, що вам судилося все життя бути самотньою, оскільки ви не досить гарні, активні, чарівні, дотепні й т.п. Похмурий вигляд, що з’явиться внаслідок цього, будьте певні, злякає будь-якого чоловіка.

2. Розумно розпорядіться своїм особистим життям і вільним часом: дозволяються лише посиденьки з приятельками, прогулянки з племінницею, вечеря перед телеекраном, генеральне прибирання у вихідний тощо.

3. Ввійдіть у роль жінки, яка пишається і щаслива від того, що самотня, і не забувайте підкреслювати цей факт у розмові з усіма чоловіками.

4. Уникайте косметичних салонів, перукарень та аеробіки, дозволяйте собі різні солодощі та борошняні вироби і нізащо не купуйте модних обнов, адже на вас усе одно ніхто не зверне уваги.

5. У товаристві поводьтеся як незалежна інтелектуалка, а з чоловіками будьте якомога більш зарозумілою і будь-яку спробу флірту з обуренням відхиляйте!

6. Знайте — десь існує «ідеальний чоловік», який чекає лише вас. Нізащо не зраджуйте своїх високих ідеалів щодо характеру, інтелекту, зовнішнього вигляду та фінансових можливостей очікуваного «принца».

Своєї думки я не висловила, а, поміркувавши, вирішила, що маю справу зі своїм колегою, який також нишпорить Інтернетом у пошуках чогось цікавого, і запропонувала йому «скинути маски». Симпатичний бородань виявився психологом, що вивчає шлюбну поведінку, і звернувся до мене як до одного з об’єктів своїх наукових досліджень! Посміявшись над несподіванками Інтернет-знайомства, ми обмінялися отриманою інформацією. Психолог, зокрема, повідомив цікавий факт — виявляється, самі автори проекту «Missing Heart» теж зустрілися у віртуалі! Листувалися-листувалися, а потім одружилися. Тепер в Інтернет-просторі їх багато хто знає під іменами King Midas і Мишіта.

— На цьому сервері знайомств познайомилися й одружилися вже понад сто пар, — розповідає Таня-Мишіта. — Багато хто надсилає подяки, розповіді про те, як саме відбувався їх «роман», свої весільні фотографії. Дві пари навіть приїжджали до нас! Це дуже приємно. А скільки людей просто перезнайомилося в Інтернеті й тепер зустрічаються, ніхто і не підраховував. До речі, за кордоном за знайомство звичайно беруть гроші. Ми ж заробляємо гроші на рекламодавцях, а не на клієнтах. Мабуть, тому на нашому сервері буває досить багато іноземців.

Задля справедливості слід зауважити, що у віртуальних агентствах знайомств теж потрібно бути пильними. Мені траплялися, приміром, сервери, де клієнтки замість своїх справжніх фотографій розміщали обличчя Летиції Касти і Клаудії Шиффер, а клієнти «маскувалися» під Бреда Піта. Однак, як відомо, Інтернет — це гігантський маскарад. І де гарантія, що вас не обдурить цілком реальний залицяльник Вася із сусіднього двору?