На глянсових візитних картках монголів нерідко поруч із фахом можна побачити не лише ім’я власника, а й ім’я та прізвище його батька. Ще недавно діти степів приховували своє коріння, декотрі з них просто забули прізвища, обмежуючись ім’ям, даним батьками, а то й просто ініціалами.
Революційна влада 70 років намагалася знищити пам’ять про сімейне коріння, вбачаючи в них прояв васальної залежності від кланових вождів. Деякі монголи знищували свідоцтва свого аристократичного минулого: при комуністичному режимі пам’ять про родинне дерево часом була небезпечною.
Сучасні монголи нерідко руйнують сформовані стереотипи. А в палкому бажанні покінчити з десятиліттями безродного життя вони почали довгу подорож у морок минувшини, шукаючи своє коріння. Монголи знайомі з клановими іменами з VIII століття. Багато хто з них носив титул Борджиган. До цього клану належав і Темуджин, котрого на курултаї степової аристократії проголосили Великим ханом над усіма племенами з титулом Чингіс (від тюркського «тенгіз», що означає «океан»). Низькопоклонство перед фундатором монгольської імперії, що прославилася раптовими нападами й умінням заманювати супротивника в засідку, призвело до того, що, за даними монгольської преси, 60 відсотків шукачів своїх витоків віднесли себе до клану Чингісхана.
Цедев, чиновник департаменту реєстрації й інформації в Улан-Баторі, стверджує, що ця цифра завищена: чингісханом став лише кожен п’ятий із пошукачів. Цедев часто виступає на радіо й телебаченні, переконуючи тих, хто не зумів знайти своє коріння, вибирати нові прізвища. Чому б не скористатися назвами річок чи гір. Гуррагча, перший монгольський космонавт, до речі, дав своїй родині прізвище Космос. Аби допомогти монголам одержати прізвище, видано книгу з картами поширення в безкраїх степах різних кланів: загалом їх 1200. «Як бачите, не всі монголи — чингісхани», — сміється Цедев.