Як стати «справжнім чоловіком», або Універсальні поради енциклопедій для хлопчиків

Застосовуючи до буття чоловіків перефразований вислів Сімони де Бовуар, відомого французького філософа і письменниці, можна сказати, що чоловіками не народжуються, ними стають. І для цього, як показує аналіз універсальних порадників для хлопчиків, потрібно докладати чималих зусиль. Асортимент такого роду дитячої літератури за своєю кількістю й розмаїттям значно поступається відповідникам, розрахованим на дівчат. Наприклад, в усіх найбільших книгарнях Львова вдалося відшукати лише сім різних назв. Очевидною є менша популярність енциклопедій для хлопчиків порівняно з відповідною літературою, призначеною для дівчат. Проте головне питання не в кількості й співвідношенні, а у факті існування подібних видань та їхньому змістовому наповненні.

Слід зазначити, що ґендерне маркування літератури для дітей є непопулярним і майже не практикується в країнах Західної Єв­ропи та Північної Америки. Проте на пострадянському просторі енциклопедії, які навчають дітей, що означає бути «правильною» дівчинкою чи «правильним» хлопчиком, міцно закріпилися на книжковому ринку. Створення літератури, орієнтованої на одну стать, передбачає наголошування на її відмінностях від іншої, на протилежних засадах визначення «жіночого» й «чоловічого». Це з дитинства сприяє виробленню розуміння жіночого й чоловічого як двох протилежних світів із своїми цінностями, нормами та ідеалами, відмінними сферами й можливостями для самореалізації. Обмеженість такого бачення чоловічої і жіночої сутностей, що часто може набувати дискримінаційних проявів, є неприйнятною для розвинених демократичних країн. Справді, важко уявити, щоб, скажімо, у Швеції — країні, яка посідає перше місце за показником ґендерної рівності протягом останніх років, — виходили посібники для дівчат, котрі навчали б, що абсолютною межею їхніх життєвих досягнень є реалізація себе як вродливої подруги, дбайливої матері та доброї домогосподарки. Очевидно, що результатом подібного виховання не могли б стати досягнення в соціальній сфері, які демонструє сьогодні ця країна. В Україні ситуація інакша. Багато вітчизняних дослідників погоджуються, що роки незалежності свідчать про реабілітацію репресованих в радянські часи ґендерних відмінностей, що подеколи набуває доволі гіпертрофованих проявів. Відмінності між соціальними ролями жінок і чоловіків сприймаються як такі, що ґрунтуються виключно на від­мінній біологічній природі статей. Вони розглядаються як традиційно притаманні українській культурі, а тому як природні, бажані, обов’язкові для відтворення в щоденній практиці. Аби відповідати цим уявленням про нор­мативну, або ідеальну, жіночність/мужність, їх потрібно насамперед засвоїти. Отже, розглянемо одне з джерел такого роду інформації — енциклопедії для хлопчиків.

Аналізувалися видання: «Су­час­на енциклопедія для хлопчиків» (Донецьк, 2006), «Азбука юного джентльмена» (Київ, 2001), «Енциклопедія для хлопців» (Київ, 2004), «Захоплююча енциклопедія для хлопчиків» (Донецьк, 2005), «Книга для хлопчиків на кожен день» (Київ, 2005), «Усе для хлопчиків» (Харків, 2006) та «Енциклопедія для юних джентльменів» (Харків, 2005). Як видно з назв, більшість претендують на те, що їхній зміст складають універсальні, всеохопні знання й поради, які потрібні будь-якому хлопчикові. Одна з центральних тем усіх енциклопедій — ідеал мужності, до якого повинні прагнути хлопці. Відповідно метою посібників є виховання набору рис, які робили б їх гідними називатися в майбутньому справжніми чоловіками. Спробуймо розібратися докладніше, що це означає.

«Не хочу бути слабким — буду сильним і струнким!». Розвиток фізичної сили акценту­ється чи не в усіх енциклопедіях для хлопчиків як риса, без якої неможливо вважатися справжнім чоловіком. Це передбачає засво­єння й щоденне дотримання порад стосовно ранкової гімнастики, правильної постави та ходи, загартування тіла, правил гігієни, повноцінного сну. Результат, як передбачають автори видання «Усе для хлопчиків», не примусить себе чекати — «це здорове, сильне тіло, яке ніколи не зрадить, розвинені м’язи черевного пресу, рук, ніг, правильна хода», а також «здоров’я, енергія, сила, витривалість і неодмінний успіх у будь-якій справі». Цікаво, що в одній з енциклопедій розділ, присвячений фізичним вправам і правильному харчуванню, має назву «Як стати плейбоєм». Авто­ри не згадують, що в перекладі з англійської плейбой (playboy) — це чоловік, який має нетривалі стосунки з багатьма жінками, натомість наголошують, що це представник сильної статі, який у всіх викликає захоплення і є просто «гармонійно розвинутою особою». Як приклади плейбоїв наводяться гіпермаскулінні взірці американської поп-культури 1980—90-х років — Арнольд Шварценеггер, Сильвестр Стал­лоне та Стівен Сігал.

«Справжній чоловік — обов’яз­ково джентльмен» — стверджує «Азбука юного джентльмена» і додає: для того, щоб стати справжнім чоловіком, «замало бути сильним, розумним, кмітливим». Ен­циклопедії для хлопчиків, конкретизуючи цей образ, наводять приклади джентльменської поведінки хлопчиків: «Учора ти був на висоті! Сусідці Клавдії Петрів­ні підніс до її помешкання сумку з продуктами. Марійці з п’ятого «А» подав руку, коли вона виходила з автобуса. Без нагадувань прибрав свою кімнату. За обідом не балакав з повним ротом і не стукав виделкою та ножем. Навіть тато назвав тебе за це «віртуозом». А дідусь сказав: «У хлопчика непогані манери». Та бабуся зітхнула: «Чи надовго…». Як показує цей приклад, мається на увазі знання та дотримання елементарних правил доброго тону, з якими, як припускається, у більшості хлопців не все гаразд (тому, напевно, здатність їсти й водночас не розмовляти підноситься як віртуозність).

«Як за собою доглядати і при цьому не стати чепуруном». Догляд за власною зовнішністю — чи не одна з найпроблематичніших тем енциклопедій. З одного боку, зовсім нехтувати зовнішнім виглядом хлопцям небезпечно, бо можна «виглядати смішно» — «по одежі зустрічають», і перше враження може накласти відбиток на всю подальшу комунікацію. З іншого — проблема в тому, як не перейти межу й не перестаратися, бо в цьому разі є небезпека втратити риси справжньо­го чоловіка й перетворитися на чепуруна. Догляд і опікування зовнішнім виглядом традиційно асоціюються із суто жіночою поведінкою, що часто сприймається чоловіками як щось вторинне й не варте їхньої уваги. «Читаючи цю главу, хлопчики напевне подумають: «Це не про нас. Тільки дівчиська цікавляться модою і можуть годинами розмовляти про ганчір’я. Ми, чоловіки, такими дрібницями не займаємося». Тому в цьому питанні енциклопедії, підтримуючи стереотип про те, що догляд за собою не входить у коло чоловічих пріоритетів, одночасно й руйнують його, наголошуючи: «Якщо ти дбаєш про свою зовнішність… люди ставитимуться до тебе із симпатією й називатимуть милою і чарівною людиною».

«Вчись бути самостійним» — закликає «Сучасна енциклопедія для хлопчиків». Відкриття світу без допомоги дорослих дає відчуття незалежності, а «це дуже приємне відчуття». Йдеться в цьо­му разі про кілька речей, а саме — догляд за власним одягом та речами (наприклад, здатність попрасувати собі штани, пришити ґудзик тощо), уміння самому щось для себе приготувати, навички дрібного ремонту. Стосовно вміння куховарити енциклопедії підкреслюють, що воно потрібне, аби не залишитися голодним. «Ідеш на кухню — а на плиті нічого, бо мати знов змушена затриматися на роботі. Не знаєш куди себе подіти, стомлений, зголоднілий і злий. Але зачекай: саме час подумати, на кого ж ти такий злий. Навряд чи мама, сестра або сусід винні в такій ситуації. А найкращий вихід із становища — за фартушок і починай готувати улюблені смачні страви». Між цими рядками прочитується низка стереотипів: готування їжі є жіночим обов’язком (матері або сестри, батька тут не називають), невиконання якого має бути виправдане (затримка на роботі), інакше жінка просто-таки повинна взяти провину за порожній холодильник на себе. Готуванням страв чоловіки вимушені займатися виключно в поодиноких випадках, коли цього для них не можуть зробити жінки. Йдеться тут і про те, що вміння готувати необхідне переважно для того, щоб нагодувати насамперед самого себе (можна навести як приклад назву розділу «Нагодуй себе сам!»). Готування їжі для інших — як елемент повсякденної практики справжніх чоловіків — не передбачається. Навіть нечасті випадки участі хлопчиків у приготуванні страв тлумачаться як загроза не відповідати ідеалу мужності, а єдине, що реабілітує в такій ситуації, — радість мами: «І не думай, що це — не чоловіча справа, і не хвилюйся, не переживай, що раптом щось не вийде: з власним щирим бажанням і цими рецептами ти — на правильному шляху до смачного успіху».

«Світ твоїх захоплень». Практично в кожній енциклопедії не оминається тема хлопчачих захоплень. Зазвичай серед їхніх зацікавлень називають домашніх тварин, колекціонування (наприклад, гербарій, марки), комп’ютер, авіамоделювання, відеозйомка, автоаматорство (назва одного з розділів «Сучасної енциклопедії для хлопчиків» — «Що Ви знаєте про машину тата». Можливість мати машину мамі не передбачається) тощо. Як помітно з переліку, техніка, механіка та цифрові технології є пріоритетними хобі для хлопчика. Вони покликані спонукати до відкриттів, допомагати формувати креативність, логічне, раціональне та просторове мислення. Тут простежується традиційний ґендерний розподіл сфер інтересів, де за чоловіками закріплюються точні науки, і саме в них вони повинні демонструвати свої переваги. Інтерес до таких зацікавлень енциклопедії підтримують через пропонування цікавих фактів про винаходи, історичні події та географічні відкриття. Логічне мислення рекомендовано розвивати також із допомогою настільних ігор (шахи, шашки, морський бій, доміно), математичних розваг, фокусів, загадок і задач.

На перший погляд, можна спостерегти, що загалом енциклопедії виховують у хлопчиків низку позитивних за своєю суттю рис — вони навчають їх бути сильними, сміливими, незалежними, активними, самостійними, не боятися ризикувати й прагнути успіху. Проте виникає питання — чому ці риси розглядаються виключно як чоловічі? Якщо з самого дитинства лише хлопчиків орієнтують на досягнення і успіх, то не дивно, що в багатьох сферах маємо ситуацію «скляної стелі» — коли жінки дуже рідко обіймають керівні посади вищої ланки управління. Як свідчить наведений вище огляд, хлопчиків, зокрема, пропонують виховувати як переможців, захисників і підкорювачів світу. Це самодостатні й незалежні особистості, які не мають часу на «дріб’язкові» щоденні побутові справи, як-от готування/прибирання/догляд за молодшими тощо. Не вважається також важливим виховання в хлопчиків відповідальності за сім’ю, підготовка до ролі майбутнього чоловіка і батька. Єдино значимою метою в їхньому житті має бути перемога, успіх. Тому магічними заповідями хлопчиків повинні бути: «Усі мої бажання здійснюються!», «У мене все виходить» та «Я все можу». Про те, наскільки реалістичними й адекватними життєвим ситуаціям є такі настанови, які наслідки тягне за собою невідповідність цим ідеалам мужності, енциклопедії замовчують. А наслідком, з одного боку, стають завищені вимоги до успішності чоловіків, що потенційно посилюють деструктивні й кризові прояви чоловічої поведінки в разі неможливості настільки успішно самореалізуватися (високий рівень самогубств, один з найнижчих показників тривалості життя в Європі, поганий стан здоров’я, алкоголізм тощо). З іншого — такі ідеали ще більше віддаляють Україну від ідей ґендерного паритету та демократії, в основі яких рівноправність і партнерство чоловіків і жінок, а не культивування ролей, що взаємно виключають одна одну і спричиняють соціальну нерівність чоловіків і жінок.