ВОСКРЕСЛИЙ СВІТ АВТОРСЬКОЇ ПИСАНКИ

На Поділлі крізь віки збереглася легенда. Коли Ісус Христос ніс важкий хрест на Голгофу, його страждання побачив подорожній. Чоловік залишив свій кошик на дорозі, а сам пішов допомагати Спасителю нести хрест — і ніс аж до місця розп’яття. А коли повернувся до свого кошика, не повірив очам: яйця стали писанками та крашанками.

У азіатських і семітських народів на Новий рік, який припадав на весняне рівнодення, або на іменини на стіл клали фарбовані яйця. Перси у день Нового року (20 березня) теж вітали один одного крашанками. За їхніми віруваннями, спочатку не було нічого, крім верховного божества. Далі народилося яйце… Давні іранці оспівали його у багатьох піснях. Подібні звичаї існували у Франції, Італії, Іспанії. Римський історик Пліній Старший (23-79 р. н.е.) у знаменитій «Історії Природи» писав, що римляни вживали фарбовані яйця під час народних ігор, богослужінь та очищення від гріхів. Звідки на територію сучасної України прийшов звичай «одягати» яйця в кольори, достеменно ніхто сказати не може. Відомий український етнограф, автор двотомної праці «Звичаї нашого народу» Олекса Воропай виводить цю традицію від персів. Існують й інші версії її появи у нас — з Малої Азії, де панував культ Кібели — богині усього живого, яку часто зображували на яйці.…

Українці вірили, що в яйці міститься голка, кінець якої принесе смерть нечистій силі. І Всесвіт, який з’явиться із яєчного зародка, покінчить зі змієм-спокусником, гріхом, темним початком. Отож яйце означає перехід із пітьми до світла, є символом життя, весняного сонця, що несе тепло, пробудження природи.

Традиція розмальовувати яйце походить ще з часів трипільської культури (III—I тисячоліття до Р.Х.). Племена, що заселяли територію між Дніпром і Дністром, вели осілий спосіб життя, займалися головним чином хліборобством, і тому в орнаментації української писанки переважають рослинні мотиви. Але це зовсім не означає, що розмальовані яйця позбавлені зображень звірів, з якими пов’язували надії наші предки (птахів, свійських тварин). Зустрічаємо і християнські сюжети (храм, Воскресіння Христа), що вказує на прийняття Церквою народних традицій язичества.

Найбільшого поширення писанкарство в Україні набуло у княжу добу, в X—XIII століттях. Давньокиївські глиняні писанки були в торгівельному обміні — на це вказує те, що їх знаходили під час розкопок на території Польщі в X—XI століттях та в Скандинавії. Другий «ренесанс» розмальовування яєць припадає вже на період розквіту козацької держави (перша половина XVII століття).

Регіональні особливості України підказали «своїм» писанкам різне забарвлення. Писанки Полісся, Волині, Надзбручанського Поділля демонструють перевагу яскраво-червоного тла. Галичина і Наддністрянське Поділля знають чорні писанки, що нібито уособлюють чорний шлях невільників до османської Туреччини. Найбільш насичені гуцульські писанки. Тут поєднуються чотири—п’ять барв, а орнамент складено з цілого ряду дрібних елементів.

Проте неперевершену художню цінність становлять авторські писанки. Ці оригінальні роботи тісно не прив’язані до традицій певної місцевості, знаменують широкий політ фантазії і мистецьких смаків. Сьогодні в Україні є до двадцяти професійних писанкарів. Подружжя Лесі та Юрія Цікалів із Тернополя може похвалитися багатою колекцією власних писанок, які демонструвалися на місцевих виставках, а також експонувалися у Хорватії, Бельгії, США, Канаді. З їхніх рук вийшло вже близько тисячі дивовижних робіт.

А починалося все досить прозаїчно. На початку 90-х Юрій та Леся, інженери за фахом, через мізерні заробітки перестали працювати в одному з науково-виробничих інститутів. Стали думати, в який спосіб можна самим собі допомогти. У селі Товстолуг поблизу Тернополя, де народився Юрій, мистецтво писанки передавалося з покоління в покоління...

Пані Леся охоче залучає мене до захоплюючого процессу дивовижної роботи. Мотив і композиція виникають спонтанно. Їх здебільшого підказує сама форма яйця.

— Умовно поділяю його на вісім частин, — говорить моя співрозмовниця, — для дотримання пропорцій. Яйце повинне бути сирим, жовток і білок необхідно видути. Починаю розписувати канцелярським пером, яке робить більш тонші (витончені) лінії, аніж писальце. І розтопленим воском вимальовую ті місця, які треба залишити незафарбованими.

Символічними знаками передаються світові стихії, небесні світила, уявлення про триєдиність буття. Скажімо, точка означає сонце, трикутник — Святу трійцю, сіточка — відмежування добра від зла, спіралі нагадують розвиток життя, а меандр — його безкінечність, вічність. До речі, найстаріші зображення на українських писанках переважно геометричні. Інші орнаменти — дубове листя, соснові гілки, тризуби тощо служили символами чи атрибутами бога грому й блискавки. У зміст малюнка майстриня вкладає також побажання доброго врожаю, достатку.

Відтак яйце занурююється у яскраву фарбу, приміром, жовту. Після цього його виймають і кладуть, щоб висохло. Відтак наводять віск на ті місця, які мають залишитися жовтими, віск закріплює фарбу. Потім наносять темну фарбу. І так роблять доти, поки писанка не набуде потрібного вигляду. Має бути дотримана послідовність: від найяснішої барви — до найтемнішої. Нарешті, витвір нагрівають на полум’ї і ганчіркою знімають віск. Рукотворна писанка воскресає ніби з попелу.

Розписування одного яйця може тривати до 5—6 годин. Використовують майстри-писанкарі в основному анілінові фарби, оскільки вони сильніші, менше бліднуть, хоча споконвіку українці для роботи з яйцем добували природні барвники — з весняних квітів, лушпиння цибулі, з кори та листя дерев...

Подружжя Цікалів випробувало і найсучасніший метод писанкарства — так зване травлення, коли орнамент обробляється соляною кислотою і опускається нижче загального тла. Це нагадує вишивку білого на білому, адже барв тут здебільшого не застосовують.

У багатьох регіонах України вірять, що найкраще розмальовувати писанки, починаючи з Чистого Четверга — і до Великодня. У свята — Вербну неділю чи на Благовіщення цього робити не можна — зіпсуються. Варені яйця зберігають в собі зародок життя — такі яйця не можна розмальовувати. Писанки мають лежати від Великодня до Вознесіння, тобто упродовж 40 днів в мисці на столі або на покуті на лавці. У віруваннях українців писанка є гарантом здоров’я, відвертає нечисту силу, а крім того, припиняє пожежу.

Леся та Юрій Цікали встигли переконатися, що найбільший інтерес до секретів розмальовування сирого яйця виявляють молодші учні, і саме вони розвиватимуть традиції писанкарства. Тому у середині 90-х Юрій довго клопотав про відкриття дитячої художньої школи у селі Великі Гаї поблизу Тернополя. Навчатися тут зголосилося немало сільських дітей, для яких школа була б маленьким вікном у світ мистецтва. З великими труднощами школа почала працювати. Але районна освітянська влада дуже скоро перестала нею цікавитися — зарплату вчителям не платили та й взагалі нічим не допомагали. А вже недавно Юрій звернувся до мерії Тернополя з проханням виділити у центрі міста кімнатку, де б діти змогли освоювати давнє мистецтво писанкарства. І отримав відповідь: вибачайте, не можемо…

Власне писанка є суто українським винаходом. По ареалу писанкарства можна точно визначити межі українських етнічних земель. Розмальовування яйця — напрочуд чисте мистецтво, яке втілило в собі високу духовність народу і в сучасну епоху уповільнює занепад традиційної моралі.

Христос Воскрес! І життя — вічне.