Вийти заміж за мільйонера

Героїня Мерілін Монро у фільмі «У джазі тільки дівчата» не робить таємниці зі свого полювання на багатого чоловіка, особливо коли співає про діаманти — «найкращі друзі дівчини». Через 30 років Мадонна висміяла це поверхове дівчисько із зображенням долара в очах у своєму хіті Material Girl. Сьогодні в Голлівуді (і за його межами) чимало «золотошукачок» — у пам’яті одразу спливає Анна-Ніколь Сміт. Але нові дані онлайнової служби знайомств Match.com свідчать, що кількість жінок, які прагнуть вийти заміж за грошовий мішок, зменшується, а ось чоловіків, які шукають ділових жінок, стає більше.

Більше того, за даними служби знайомств True.com., кожен третій чоловік каже, що шукає жінку, яка заробляє більше за нього. Чи означає це, що традиційне золотошукацтво йде на спад?

Як мінімум один нью-йоркський мисливець за грошима вважає, що стереотип змінюється. «Я бачу дедалі більше хлопців, які зрозуміли: коли вони хочуть від життя більшої витонченості, треба зустрічатися з людиною, здатною їм це дати, — заявив 26-річний адміністратор університету Ебен Андерсон. — Стало більше жінок, які цікавляться своєю кар’єрою. Я зустрічався з безліччю жінок, які заробляють значно більше за мене».

2001 року 72% жінок, які заповнили анкети на Match.com, зазначали, яких доходів вони очікують від бажаного чоловіка, і тільки 31% чоловіків згадував про заробіток своєї потенційної подруги. Нинішнього року рівень доходів вказали 57% жінок (спад на 15%) і 51% чоловіків (зростання на 20%). Попри різницю в кількості охоплених анкетами 2001 року та нинішнього (2,3 млн. тоді і 15 млн. тепер), Match.com зазначає, що загальна картина залишилася незмінною: серед тих, хто користується послугами сайта, приблизно 60% чоловіків і 40% жінок. Чи означає ця статистика, що кількість золотошукачок зменшується, а кількість золотошукачів зростає?

Ознайомлення з історією Брітні Спірс і Кевіна Федерлайна (батьки та менеджери Спірс упевнені, що поп-зірка змусила танцюриста підписати спеціальну угоду), а також приклади чоловіків, які не приховують що шукають багату дружину, і жінок, які кажуть, що їх не цікавлять заробітки їхніх партнерів, наштовхують на думку, що ми маємо справу з тенденцією.

Андерсон, наприклад, не соромиться зізнаватися в тому, що «шукає матусю». «Я не проти бути золотошукачем, — заявив він. — Я хотів би, щоб мене утримували».

Ситуація протилежна — 33-річна Джанелла Геймбл, фахівець із комп’ютерної верстки з Далласа, заповнюючи анкету на Match, зазначила, що її влаштовує «будь-який» дохід потенційного партнера. «Мене справді не цікавить цей чинник, — сказала Геймбл. — Він не має значення. Гроші не завжди допомагають вирішити проблему, а в половині випадків лише погіршують ситуацію». Але Match.com та інші фахівці вважають, що Андерсон і Геймбл не роблять погоди.

«Я не люблю слова «золотошукач», вжитого до будь-якої зі сторін, — стверджує прес-секретар Match Крістін Келлі. — Воно припускає, що людину цікавлять тільки гроші. Мені бачиться, що це пов’язано, радше, зі зміною поколінь».

Часи справді змінилися, якщо говорити про те, хто приносить у дім гроші. Нинішні 35-річні, за даними дослідження, проведеного 2004 року журналом The Journal of Marriage and Family, є першим поколінням дорослих людей, яких ростили двоє працюючих батьків.

На цю групу безпосередньо вплинув високий рівень розлучень і зростання кількості батьків-одинаків. У результаті ми спостерігаємо зсув «традиційних» статевих ролей, коли жінки заробляють самі, чоловіки хочуть, щоб жінка взяла на себе частину сімейних витрат, а члени подружжя прагнуть спільно робити внесок у сімейний бюджет і ростити дітей.

«Люди шукають партнерства, — продовжує Келлі. — Жінка думає: мені потрібен працюючий чоловік, але не такий, який просто приносить у дім гроші, він повинен виховувати дітей так само, як я. Чоловіки кажуть те ж саме. Вони хочуть, щоб жінка працювала». Почасти це пов’язано з можливостями кар’єри, здатністю заробити і постійним зростанням вартості життя.

«Сьогодні, щоб утримувати дім, потрібні два заробітки, якщо ви не генеральний директор корпорації», — заявив Чарльз Гілл, професор психології та співавтор відомого дослідження «Бостонські подружжя», в ході якого вчені протягом 25 років спостерігали за подружніми парами, з’ясовуючи, що тримає їх вкупі. «Передбачалося, що це забезпечить чоловік, але так не вийде, — додав він. — Раніше переважала думка, що дружина заробляє собі «на булавки». Якщо судити за критерієм жіночої зарплати, можна говорити про більшу рівність».

Існує точка зору, що чоловікам починають набридати жінки, які «перетворюються на хатніх робітниць», і вони хочуть впевненості в тому, що дружина самодостатня і здатна забезпечити себе, якщо шлюб розпадеться. «Чоловікам набридли жінки, які всі ці роки живуть за їхній рахунок, — упевнена Венді Мейсон, яка викладає навички стосунків у південній Каліфорнії. — Вони хочуть знати, наскільки жінка незалежна у фінансовому плані. Вони втомилися утримувати жінок, нездатних утримувати себе. Я знаю чоловіка, який віддав чотири будинки».

Дехто каже, що змінилася мета шлюбу. Історія свідчить: гроші або як мінімум фінансова стабільність були необхідністю для жінки, яка бере шлюб, так само, як нормою для чоловіків було те, що діти носитимуть їхнє прізвище.

«Шлюб із кохання — це порівняно нове явище», — вважає головний редактор журналу Brides Сінтія Хорнблауер. Монархи і прості люди зазвичай одружувалися з тими, хто міг принести їм статус, гроші та землі. Подружнє кохання, якщо й приходило, то пізніше.

«Усього 150 років тому шлюби в нашій країні укладали за домовленістю, а в багатьох місцях так роблять і сьогодні, — зазначила Гілл. — Про те, що шлюб має задовольняти психологічні потреби, що чоловік повинен бути другом, почали говорити у 1950-ті роки. Якщо це ставиться наріжним каменем, змінюється вся картина шлюбу».

Геймбл із Далласа дотримується саме такого погляду. Вона зустрічалася з чоловіком, якого цікавив тільки матеріальний аспект, і стосунки швидко вичерпали себе. «Грошима компенсувалося те, чого йому бракувало в психологічному і фізичному плані, — сказала мати-одиночка. — Мені потрібно все в одному флаконі: турбота, такт, привабливість, голова на плечах, мета у житті. Гроші ролі не відіграють. Він може бути татом, який сидить удома».

Може, якби вона жила ближче до золотошукача Андерсона, вони зійшлися б. Хоча Андерсон мріє стати письменником, він зізнається: кар’єра його не дуже цікавить і він звик, що його утримують батьки. Тож він із задоволенням займався б домашнім господарством. «Я ніколи не хотів усерйоз займатися кар’єрою, — заявив він. — Мені потрібна дружина, яка хоче, щоб я сидів удома і займався дітьми. А вона б заробляла за двох».

Андерсон, схоже, розуміє, що відмовляється від рівноцінного партнерства, романтичного кохання, може, навіть від самоповаги, але каже, що готовий на це. «Це дивний розподіл ролей. Зовсім інша динаміка, — сказав він. — Але справжнє кохання — це рішення, яке ти приймаєш сам. Моїм коханням може виявитися 50-річна жінка, яка має особняк».

Незалежно від того, чи ті, хто думає про гроші, справжні золотошукачі чи просто практичні люди, — якщо вони надають грошам занадто великого значення, їхні мильні бульки можуть лопнути найнесподіванішим чином.

Недавні дослідження переконують, що стара приказка «щастя не купиш» досі жива. «Результати дослідження свідчать: коли людина вибирається з бідності, кількість грошей, які в неї є, не дорівнює щастю, — сказала Гілл. — Багатий ти чи бідний, єдине, що важливо, це особисті стосунки».