Військове виховання знову в моді: яка ціна такої популярності?

В Україні сьогодні великий попит серед підростаючого покоління на військово-орієнтовані ліцеї. На одне місце в цих навчальних закладах претендують десятеро і більше хлоп’ят. А все тому, що тут, окрім якісної освіти, велику увагу приділяють національно-патріотичному вихованню, спрямованому на всебічний розвиток особистості дитини, і, звісно ж, дотримуються суворої дисципліни.

Російські кадети
в пошані

Слід зазначити, що такий самий бурхливий сплеск популярності початкові навчальні заклади військового типу переживають і в сусідній Росії, де сильні традиції кадетської освіти.

Як відомо, там кадетські корпуси з’явилися понад 300 років тому і призначалися для дітей дворян, військовозобов’язаних за визначенням. Відродження кадетської освіти відбулося на початку 90-х років минулого століття, коли перед російським суспільством гостро постала потреба відновити духовні та інтелектуальні цінності. Адже кадетські корпуси - це не тільки система освіти, а й якісна система виховання. Ще 1911 року князь Костянтин Костянтинович так описав «кадетський компонент» (складова в освітній програмі, що відрізняє кадетські освітні установи від загальноосвітніх): вишкіл, спорт, дві мови, етика та естетика, танці, етикет спілкування, духовне виховання. Без цього, на його думку, формування повноцінної особистості неможливе.

Сьогодні в Росії діють понад 100 кадетських корпусів, 1000 кадетських класів, працюють 24 спеціалізованих козачих кадетських корпуси і близько 1000 козачих класів у загальноосвітніх школах. Більше того, кадетські корпуси вже не є спеціалізованими військовими школами, оскільки сьогодні вони готують високоосвічених громадян, здатних обрати як військовий шлях, так і будь-яку іншу службу на благо держави й суспільства, що дуже важливо в умовах скорочення чисельності армії. Власне, в цьому й полягає відмінність російських кадетських навчальних закладів від українських військово-освітніх ліцеїв, де зосереджуються на військовій орієнтованості учнів. Щоправда, їх кількість значно скромніша, ніж у росіян. На сьогодні в Україні налічується близько 20 установ такого типу. Але так уже історично склалося, що найвідомішим, як і раніше, залишається колишнє суворовське училище, а нині - військовий ліцей
ім. Івана Богуна.

Українські традиції
і новації

Ось тільки утримувати пальму першості йому останнім часом стає дедалі складніше. З одного боку - підпирають конкуренти: молоді регіональні воєнізовані ліцеї, у яких є стимул для підвищення рейтингу та поліпшення результатів. І річ тут не тільки у прагненні посісти лідируючі місця в цій сфері. Чималу роль відіграє ще й фінансування, яке значно перевищує те, яке має столичний ліцей ім. І. Богуна. Адже найчастіше воно залежить від обласних бюджетів, а не від Міністерства оборони України, яке з кожним роком отримує з державної скарбниці все менше грошей. Через це в регіонах набагато краще матеріально-технічне оснащення ліцеїв воєнізованого типу і більше можливостей для проведення спортивних та культурних заходів.

Наприклад, у Волинському обласному ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою, який з часу відкриття у 2000 році і донедавна перебував на утриманні області, окрім навчального корпусу та спортзалу, недавно побудували ще й легкоатлетичний манеж. А у 2013 році планується ввести в дію плавальний басейн. На жаль, про такий масштабний фізкультурний комплекс можуть тільки мріяти київські ліцеїсти, чий навчальний заклад розміщений в одному з найпрестижніших районів на Печерську, де земля і нерухомість коштують немислимих грошей. У результаті, в «богунців» відібрали частину територій під спорудження будинків із квартирами класу «еліт» і бізнес-центрами. Ще раніше в них намагалися забрати приміщення в центрі Києва, а сам навчальний заклад переселити в Київську область. Не допустили цього колишні випускники суворовського училища, які з’їхалися до Києва з різних куточків світу, щоб відстоювати альма-матер у всіх владних структурах, його вчителі та батьки ліцеїстів. Правда, розмови про переселення ліцею під Київ не вщухають і досі.

Зрозуміло, що в таких умовах про поліпшення спортивного комплексу ліцею не може бути й мови. Незважаючи на це і завдяки зусиллям високопрофесійного офіцерсько-викладацького колективу, із виховною метою було налагоджено активне культосвітнє життя ліцеїстів. Такій кількості конкурсів та фестивалів, проведених на базі цього ліцею, можуть позаздрити учні найпрестижніших загальноосвітніх шкіл Києва. До того ж «богунці» неодноразово ставали лауреатами таких самих заходів, які проводилися на всеукраїнському і навіть міжнародному рівнях. Незважаючи на проблеми з фінансуванням, викладачам ліцею досі вдавалося влаштовувати численні екскурсії місцями бойової слави козаків, і особливо козацького полководця Івана Богуна, чиє ім’я носить військовий ліцей. Можна сказати, ці поїздки ліцеїсти любила найбільше. Були популярні і дружні візити з офіцерським складом у регіональні ліцеї військового типу, а потім і прийоми своїх товаришів з областей у Києві.

Але тепер багато що змінилося. Ознайомлювально-екскурсійні поїздки місцями бойової слави українських героїв різко припинилися. Під заборону потрапили і Всеукраїнський фестиваль військово-патріотичної пісні серед військових ліцеїстів України «Пам’ять серця», всеукраїнські фестивалі дитячої творчості «Різдвяні дзвіночки», «Кришталевий жайворонок», «Золота осінь Славутича», на яких «богунці» завойовували призові місця. Перестав працювати їхній улюблений театральний гурток під керівництвом народної артистки України Галини Гілярівни Яблонської. Ліцеїсти менше стали відвідувати театри, музеї, інші заклади культури. Зате, згідно з твердженням «богунців», почастішали походи в ролі вболівальників із барабанами на футбольні і хокейні матчі, які проводяться в столиці. З часом класи самопідготовки ліцею перетворилися на фан-клуби хокейних і футбольних команд «Шахтаря», «Беркута» та інших спортивних клубів. Відвідини ж стадіонів і палаців спорту, за словами викладачів, нерідко відбуваються під час навчального процесу. Тому не дивно, що нинішнього року погіршилися результати зовнішнього незалежного оцінювання, особливо з математики та історії України. Таким чином, багато ліцеїстів втратили можливість вступати до ВНЗ. Більше того, у зв’язку зі збільшенням кількості вихованців із заможних сімей почастішали випадки тиску на офіцерський склад з боку батьків, що руйнує головне - військову дисципліну. Адже під загрозою опинився принцип покори наказам.