Військова слава через століття

У найтяжчий період війни, під час болісного літнього відступу Червоної Армії на південному фланзі радянсько-німецького фронту, 29 липня 1942 р. було засновано три бойових командирських ордени — Суворова, Кутузова та Олександра Невського. (Ці ордени разом із заснованим у 1943 р. орденом Богдана Хмельницького називають полководницькими.) Тим самим указом Президії Верховної Ради СРСР затверджено статути цих орденів. Так, орденом Олександра Невського нагороджуються командири взводів, рот, батальйонів, полків, бригад, дивізій, які в боях за Батьківщину проявили особисту відвагу, мужність, хоробрість і вміле командування, забезпечивши успіх своїх військ. У третій статті статуту ордена Олександра Невського визначені командири всіх родів військ і бойові заслуги, за які слід нагороджувати цим орденом.

Орденом Олександра Невського, у повній відповідності до статуту, вперше нагороджений українець — старший лейтенант Іван Рубан, помічник командира батальйону 154-ї окремої бригади морської піхоти. Морський піхотинець І.Рубан мав бойове завдання не пропустити гітлерівців до Дону. Восени 1942 р. батальйон займав позицію на місцевості, поораній неглибокими ярами. Старший лейтенант прийняв рішення, яке точно повторило рішення князя Олександра Невського за 700 років до нього. Розділивши свій загін на три частини, Рубан розмістив червоноармійців із кулеметами на флангах, а в ярах залишив невеличку демонстраційну групу, яка імітувала відхід під тиском наступу німців. Коли в ярах накопичилися головні сили наступу, потужним фланговим кулеметним вогнем було знищено 200 солдатів вермахту, підбито сім німецьких танків; потім контратака — і ворог відбитий. Саме цією тактикою скористався князь Олександр Невський 5 квітня 1242 р., відступивши в центрі та ударом із флангів розбивши на кризі Чудського озера німців-хрестоносців Лівонського ордену. Воїни князя знищили тоді 400 лицарів. Князь, який здобув перемогу на Неві у 20 років, а перемогу на Чудському озері — у 22 роки, по смерті був канонізований православною церквою.

Перший кавалер ордена Олександра Невського — старший лейтенант І.Рубан названий в указі від 5 листопада 1942 р., але отримав він наприкінці грудня 1942 р. орден не №1, а №2118. Річ у тому, що нагородження проводилися указами Президії Верховної Ради СРСР. Але війна є війна, нагорода дуже повільно йшла до героя. Тому 10 листопада 1942 р. вийшов указ Президії ВР СРСР «Про надання права нагородження орденами та медалями СРСР і нагрудними знаками командуючим фронтами, флотами, арміями та флотиліями, командирам корпусів, дивізій, бригад, полків». Командувачі фронтів та армій отримали право нагороджувати орденом Олександра Невського хоробрих, відважних і спритних командирів — до командира полку включно. Аналогічні права отримали й командувачі авіації, артилерії, бронетанкових військ на фронтах і в арміях, командувачі повітряних армій. На кожен фронт Москва стала постійно висилати по 30—40 знаків ордена. Це справді прискорило нагородження.

За час Великої Вітчизняної війни орден Олександра Невського отримали 40527 командирів.

Найчастіше цим орденом нагороджували авіаційних і артилерійських командирів. Серед нагороджених офіцерів є й 70 офіцерів та генералів союзних армій, у тому числі французькі льотчики Леон Кюффо і Луї Дельфіно, американський лейтенант Вільям Робертсон. Близько 50 радянських офіцерів мали по два ордени Олександра Невського, але всього два командири, обидва — артилеристи і обидва — українці, отримали по три ордени імені князя Олександра. Це командир 536-го винищувально-протитанкового артилерійського полку підполковник Борисенко Іван Григорович і командир 818-го артилерійського полку майор Невський Микола Леонтійович. Борисенко отримав ордени за бої в Німеччині у 1945 р., а Невський — за бої в Угорщині у 1944 і 1945 рр.

М.Невський народився в селі Малий Крупіль (Київська обл.); у Червоній Армії з 1939 р., на фронті — з вересня 1941 р. Звільнений з армії у званні підполковника. Крім трьох орденів Олександра Невського, має орден Червоного Прапора, два ордени Вітчизняної війни I ступеня та орден Червоної Зірки. В офіцера Невського — медаль «За бойові заслуги» і рідкісна для командира полку медаль «За відвагу». Підполковник Невський також кавалер американського ордена «Легіон Заслуг». Він — не єдиний однофамілець давнього князя. Відомий, наприклад, командир 186-го гвардійського артилерійського полку, кавалер ордена Олександра Невського гвардії полковник Олександр Невський.

Орденом Олександра Невського нагороджено 1412 військових частин і з’єднань Червоної Армії. Серед них 10 дивізій, 66 бригад, 859 полків і 477 батальйонів та дивізіонів, у тому числі єдине з’єднання, на бойовому прапорі якого три ордени Олександра Невського. Це 63-та Брестсько-Тоцько-Померанська ордена Червоного Прапора, двох орденів Богдана Хмельницького II ступеня і трьох орденів Олександра Невського гаубична артилерійська бригада. Три ордени Олександра Невського дісталися цій бригаді «у спадок». Річ у тому, що в Радянській Армії було правило, відповідно до якого під час переформування ордени розформованих частин можуть передаватися новій частині.

До речі, орденами Олександра Невського нагороджували й іноземні військові формування, які діяли у складі радянських фронтів. Прикладами можуть служити 2-га Польська Померанська орденів Олександра Невського і Хреста Грюнвальда 2-го класу гаубична артилерійська бригада; 3-тя Чехословацька Прешовська ордена Олександра Невського окрема піхотна бригада; 1-й Французький Німанський орденів Червоного Прапора, Олександра Невського, Почесного Легіону, Бойового Хреста з Пальмою, Хреста Визволення та Військової Медалі винищувальний авіаційний полк «Нормандія».

Сьогодні у Збройних силах України є 12 частин, нагороджених орденом Олександра Невського. Серед них артилерійські й танкові частини, залізничні та зенітні частини, полки зв’язку та прикордонні загони і навіть окремий гвардійський розвідувальний батальйон. Після розпаду СРСР орден Олександра Невського зберігається в Росії. Він оголошений «сплячим» (у мирний час ним не нагороджують).