Війна в руїнах

Парадоксально, але факт: щодалі від лінії фронту, то менше цивільні говорять про потребу мати особисту зброю і членство України в НАТО як про ключові чинники безпеки.

Ні, вони аж ніяк не проти, а цілком за. Але це в них на якомусь там надцятому місці. Громадяни менш романтичні й більш прагматичні в питаннях виживання. Адже зброю відбирають за допомогою іншої зброї, а ціну врочистим іноземним гарантіям безпеки в нас після 2014 р. знають навіть школярі молодших класів.

Та й власне війна для них - те, що бачили і переживали особисто. Гаряча фаза, яку супроводжують хаос, паніка, невизначеність, - оце Справжня Війна. А те, що відбувається тепер, - агресія Росії, окуповані території, бойові дії, збройний конфлікт низької інтенсивності. Таке... Але не війна.

Навпаки, чимдалі на захід, тим оцінки ситуації масштабніші й пасіонарніші. І значно тривожніші.

Перший, найпростіший висновок, який напрошується, - на сході люди життя не з чуток знають, а тут, у затишку й комфорті, нелякані й небідні обивателі, віддають перевагу коксу перед порохом, женуть зраду з ранку до вечора у своїх фейсбуках. Підвищують самооцінку, каналізують неврози й демонструють надкомпетентність на рівному місці.

Другий теж оригінальністю не променіє. Люди звикають до всього, війна - це продовження політики іншими засобами, яка політика - така й війна. Терпіли чверть століття політику, потерплять і війну, добре, що шите все це тими самими нитками.

Люди на заході чують примирливо-угодовську риторику від діячів, яким би й читання таблиці множення вголос не довірили: збрешуть за звичкою! Виходить, гадають люди, які живуть на заході, насправді все набагато гірше. Правду від нас приховують.

Люди на сході, які просто одне одного знають десятки років, що з цього, що с того боку, бачать, що розміри заносів і відкотів загалом істотно не змінилися, помінялися стейкхолдери кримінальної економіки, а бюджетний пилосос західних грошей тільки набирає потужності. Війна війною, а корупція за розкладом. Патріот, відійди від схем подалі, АТО затягне - не знайдуть.

Та це знову ж виходять такі фейсбучні оцінки, щоб хльостко і щоб читач у кожнім разі відчув би, що його похвалили.

Як же так, оцінки штучні, а напруга - справжня?

Авжеж, так буває. Коли свідомість не бажає формулювати реалістичний умовивід, оскільки він не вписується в героїчну картину особистого світу.

Фахівці кажуть, що вогневий контакт у забудові - складна річ, яка потребує спеціальної підготовки, відрізняється від звичайної бойової злагодженості. Але ще гірше - це бій у руїнах. Якщо у відносно цілому будинку або будівлі приблизно можна уявити її внутрішню геометрію і логіку комунікацій, то руйнування утворює зовсім інші ходи, лази, провали і бійниці. В тих, хто обороняється, перевага: руйнування і перетворення простору відбувалося на їхніх очах, а от для противника, навіть якщо він увірвався в той же будинок, це завжди пастка.

Повертаючись до формулювань того, що відбувається, насамперед констатуємо очевидне: будинок "держава Україна" на руїни аж ніяк не перетворився. Але деякі його складові - коридори і кабінети влади - цілком уже стали накопиченням ям, завалів, дірок і кістяків, що випадають із розбитих шаф і сейфів. Якщо комусь довелося бачити житловий будинок, у який поцілив реактивний снаряд "Градів", той зрозуміє картинку чіткіше.

І найбільш активні бойові дії ведуться саме там. Визначити ворога доволі складно, бо це війна всіх з усіма. Викликана цією самою Справжньою Війною, дух якої нікуди не подіявся, а перемістився на Печерські пагорби.

Питання без відповіді, що виникли за останні роки, нікуди не поділися. Брак виразних відповідей на них напруги не знижує. Самодискредитація політиків іде семимильними кроками, і навіть там, де її загалом-то й немає (атож, зрідка й так буває!), її однаково помітять і висміють. Грошей, які можна безболісно украсти, дедалі менше. Союзники не просто ставлять риторичні запитання про корупцію, а, нудьгуючи, показують гарно ілюстровані об'ємні кримінальні досьє. На всіх. Як сказав ще перед війною один мій хороший знайомий, співробітник Світового банку: "Ми знаємо рух кожного долара у світі. Звідки? Та ми ж їх самі друкуємо!"

Тобто в сухому залишку маємо групу - мегакартель (нехай вас не бентежить поділ на ніби владу й ніби опозицію), що хотіла керувати країною за допомогою колишніх, трохи поліпшених схем бюджетного контролю над тіньовою економікою, яка й є економіка справжня; приблизно два десятки дуже мажоритарних акціонерів і табун риб-прилипал трохи дрібніших.

Революція і Велика Війна не могли ламати цю схему ніяк, бо соціальні потрясіння, якщо не позбавляють життя колишніх стейкхолдерів, і навіть здоров'ю не шкодять, то здебільшого покликані лише камуфлювати і стимулювати старі схеми: "АТО Путін нападе".

Та у світі відбуваються необоротні політичні зміни. Це як танення льодовика - він начебто ще й великий і реально холодний, але в один момент тріщина відколює від нього брилу розміром із мегаполіс. А потім ще. Пінгвіни жахаються, білі ведмеді обурюються, гагари й буревісники революції швиденько вишиковуються в небі в гарну чергу за біометрикою.

Час таємних угод із гарантією їх таємності минув безповоротно. Путін, як вождь білих ведмедів, змушений дивитися, як від нього спливають цілі крижини країн, які колись здавалися такою надійною твердинею для його лабетів.

Що робить група, в якої вимушено обмежується ресурс і розвивається криза? Розумна - еволюціонує і зменшує апетити. Якщо цього недостатньо, ділиться на дві й перерозподіляє потоки згідно з компетенціями. Так, і, звичайно ж, знаходить, кого принести в жертву. Нинішні показові розбірки не беруться до уваги - це нагадує, як злісні сільські діти годували свиней ґудзиками на мотузці, щоб потім показово висмикнути їх назад. Нині теж не дуже зрозуміло, чиє свинство в результаті більш свинське - призначених корупціонерів на мотузочці чи мотузкосмикальників.

Обмеження ресурсу для політичної групи рівноцінне обмеженню життєвого простору. На мишах і пацюках, а також на морських свинках у закритому просторі поставили безліч експериментів. Усі вони закінчувалися активізацією міжусобиць.

Україна довгий час була бруствером "імперії зла", тільки замість мішків із піском лягали українські грошові мішки, хитрі, через які хитрі москалі грайливо пострілювали по Заходу і його цінностях, з криками "цур, не я!". Як уже було сказано, мішки прорвалися, москалів стало видно на повний зріст, Заходу все це неабияк набридло, і він вирішив спочатку рішуче розчистити підступи до Московії, з бульдозерною граціозністю зрушуючи вбік нашу хитро... тобто багатовекторність та її витій. Тому що саботаж він і є саботаж, і ніхто сам себе, друзів чи родичів до в'язниці не посадить. Потім за це можуть судити? Та нехай ліпше троє судять, ніж шестеро несуть.

Війна в завалах політичних кабінетів розпалюється тим яскравіше, що голосніше лунають заклики щодо "мирного врегулювання" війни на Сході. У політичному вимірі це боротьба не з божевільною Росією, а бійка за віджатий не за поняттями ресурс. У якій можна зробити паузу і спробувати порішати.

Та роль смотрящого, на яку вже майже погодилася Центральна Європа, раптом різко порушив свавільний Трамп. Виявилося, що каталам і шулерам, навіть із єврозони, у Вашингтоні більше не раді. Особливо якщо вони шахраюють у них за спиною. І особливо, якщо це за рахунок американських інтересів.

Приліт держсекретаря США Тіллерсона, який привіз спецпредставника Курта Волкера, - це останній дзвінок для тих, хто засів у руїнах власного марнославства й жадібності. Але річ у тім, що ті, хто воюють одне з одним, не дуже в курсі законів драматургії і правил театру взагалі. Вони більше знаються на тій частині цирку, де фокуси показують.

Яких фокусів слід очікувати найближчим часом?

1. Політична риторика ставатиме дедалі радикальнішою, від чого дедалі менш вимоглива патріотична публіка буде якщо не в захваті, то вже схвально киватиме - напевно.

Одночасно зростатимуть корупція й контрабанда в "сірій зоні", оскільки: а) це добрий спосіб мінімізувати стрілянину і продемонструвати успіхи мирних ініціатив, б) жодні закордонні перевіряльники туди не доїдуть - страшно і незрозуміло, в) договороздатність влади дозволить їй заручитися договорняками на майбутніх виборах, г) ну, і все-таки Київ, хоч і дорого, а купує в такий спосіб лояльність місцевих ватників і казнокрадів, керувати ж у районах комусь однаково треба?

Центральна корупція зменшуватиметься за сумою вказаних вище причин, але, по суті кажучи, вона перетече, як щойно говорилося, у зону бойових дій. А напруга війни, навпаки, перетече звідти сюди.

За часом це буде розбито на два етапи. Перший - до осені, коли під час відсутності депутатів президент і прем'єр-міністр показуватимуть Волкеру дуже хороші плани й дуже гідних людей, готових їх здійснити.

Другий - від осені до Нового року, коли Волкер або виїде у Вашингтон із реальними політичними скальпами і рекомендаціями надіслати замість нього не дипломата, а сантехніка, або все-таки виникне українське ФБР, байдуже під чиєю вивіскою. Тут уже хто перший устане, того й капчики. Та й булава, відповідно, теж.

Також цілком очевидно, що громадян максимально мобілізуватимуть на ці війни в кабінетних руїнах. Під найрізноманітнішими гаслами. Показуючи всілякі фокуси.

Громадянам слід пам'ятати, що перший цирк виник в античні часи, і головною виставою в ньому були не фокуси, а гладіаторські бої. Тому всідайтеся зручніше, зберігайте спокій і чистіть зброю, навіть якщо вона вам зовсім ні до чого.