ВИНИКЛА ПРОБЛЕМА? ЗАСПІВАЙТЕ!

Караоке поліпшує стосунки між подружжям, між батьками й дітьми, зближує покоління, а також допомагає вивчати іноземні мови — такого сенсаційного висновку дійшли психологи, намагаючись пояснити феномен навального поширення популярності караоке у світі. Слово «караоке» навіть занесено в «Оксфордський словник англійської мови» — що свідчить про те, наскільки воно стало загальновживаним.

...А все почалося двадцять п’ять років тому в японському місті Кобе в одній із закусочних, куди періодично не з’являвся вечорами недисциплінований гітарист — через що дисциплінований соліст не міг співати. Хазяїн недовго морочив голову з цього приводу: він став записувати популярні мелодії на аудіоплівку і в такий спосіб забезпечував своїм солістам постійний музичний супровід, який не залежав ні від погоди, ні від настрою гітариста. Плівка називалася «караоке»: від японських слів «караппо», що означає — «порожній», і «оке» — скорочене від «окесутура» («оркестр»). Ідею першими підхопили японські бізнесмени: прагнучи відпочити й розслабитися після виснажливого робочого дня, вони заїжджали у свої улюблені бари, де вже були різноманітні плівки-караоке, замовляли чарочку саке і співали за милу душу. Не залишалися в накладі і власники барів, заощаджуючи, до того ж, на професійних співаках. Невдовзі караоке-бари з’явилися по всій Японії.

Одна з причин такої великої популярності караоке в Японії в тому, що жителі цієї країни завжди дуже любили співати. Мало яка вечірка з давніх давен і до наших днів обходиться без хорового чи сольного співу, причому абсолютно неважливо, чи є у співаків музичний слух і голос, — хоч як дивно, сором’язливі в іншому японці легко й невимушено співають перед будь-якою аудиторією. Якщо хтось дуже вже явно «пускає півня», це тільки викликає дружелюбний сміх і загальні веселощі.

Технологічний прогрес збільшив можливості для виконання пісень під караоке. З’явилися в продажу телевізори з приставками для караоке, так звані комплекти караоке для сімейного користування, куди входять підвісні монітори, набір мікрофонів і відтворюючий пристрій.

Однак був момент, коли загальна ейфорія з приводу караоке створила в Японії трагікомічну ситуацію: дерев’яні будинки японців переважно мають дуже погану звукоізоляцію і, до того ж, розміщені дуже близько один біля одного. Пісенні трелі, лунаючи пізніми вечорами, не давали відпочивати сусідам. Над караоке нависла серйозна загроза. Проте на час виникнення скандалу караоке перетворилося на велику індустрію розваг, і люди, котрі отримували від цього величезні прибутки, природно, не хотіли їх втрачати. Вихід було знайдено: 1984 року на рисовому полі у префектурі Окаяма з’явилася перша так звана «будка-караоке» — невелике приміщення з ізольованими кімнатами, прошите найсучаснішими звукоізолюючими матеріалами. Потім такі будки почали з’являтися в Японії, наче гриби після дощу. Туди ринули всі: бізнесмени й домогосподарки, студенти і школярі, військові і вчені — кілька поколінь однієї сім’ї або кілька сімей, що дружать домами. Караоке стало невід’ємною частиною дозвілля. Окремі, найбільше стурбовані дотриманням моральних норм, представники японського суспільства намагалися порушити питання про те, що старшокласники і старшокласниці, заплативши за кімнату в «будці», можуть займатися там аж ніяк не співом, але їхні несміливі голоси потонули в радісних звуках загального співу.

Караоке вийшло за межі Японії і переможно промарширувало Кореєю, Китаєм, допливло до Африки й Америки, завоювало Європу. Деякі країни, що бажають підвищити загальний рівень освіченості населення, навіть вважають, що це ідеальний навчальний інструмент для вивчення рідної мови.

Психологи також зазначають, що коли поява радіо, телевізора, магнітофона, відео- й аудіоплеєра, комп’ютера зробила людину пасивним реципієнтом творів мистецтва, то караоке розкріпачило її, дозволяючи стати активним учасником цього процесу. Оскільки вже існує караоке-опера, наступним кроком людства може стати «караоке-драма» чи «караоке-балет»... Ясно одне: колись невід’ємною частиною життя давньої людини були ритуальні пісні, танці й різноманітні дійства. Вона брала участь у них сама, а не спостерігала, як це роблять інші. Загрузнувши в інформаційних потоках по самісінькі вуха, сучасному інтелектуалу вочевидь бракує простих людських радощів. Людині хочеться реалізувати те, чим її споконвіку наділила природа.