Від "кіборгів" до "робокопів"

Суспільний ефект від появи нової патрульної поліції за резонансністю можна було порівняти з висадкою інопланетян.

Почасти так воно й було, оскільки формат симпатичних "людей у чорному" не просто приємно дисонував з осточортілими всім "мусорами". Він підняв з архетипічних глибин легенди про героїв-захисників, які з'являються бозна-звідки, і пожвавив голлівудські шаблони про добрих і справедливих копів, нагадав уміло трансльований меседж про грузинське "поліцейське диво". І, нарешті, створив швидкий реально діючий соціальний ліфт для патріотично мотивованої молоді.

Ну й таймінг. Це було дуже професійно, з погляду управління вже не невдоволенням, а зростаючим гнівом мас. У цьому плані появу поліцейських на вулицях Києва можна порівняти зі вставлянням на колишнє місце висмикнутої з гранати чеки.

Суспільство ще зовсім недавно прийняло назву "кіборги" для головних дійових осіб зовсім іншої, криваво-героїчної реальності. Тил сором'язливо вимагав власної легенди - миролюбно-тилової, але щоб із відтінком мілітаризму все ж таки. І ось вони з'явилися. Спортивні, справедливі, швидкі - практично як кіношні "робокопи".

Наскільки київські, а тепер уже патрульні й в інших містах - поліцейські західного зразка? Усе в остаточному підсумку визначає довкілля, його кримінальний клімат і політичний ландшафт.

Мій особистий досвід спілкування з поліцією західних країн позбавлений якогось особливого колориту (за небагатьма винятками), але, оскільки країн було багато, право на узагальнення є. Першу полісвумен, досить тендітну й симпатичну, я побачив понад двадцять років тому в Канаді і, вражений, задивився.

- Ха, - спіймавши мій недовірливий погляд, гордо сказала феміністськи орієнтована подруга. - Аби ти бачив, як вони укладають на землю великих чорних хлопців!

По-перше, не буває хорошої або поганої поліції. І не тому, що АСАВ (абревіатура, яка часто використовується як тюремне татуювання у Великобританії, - all cops are bastards - усі копи - виродки), а тому, що буває ефективна чи неефективна в рамках поставлених завдань. Ефективна - якщо поліція розглядається як частина системи національної безпеки, інтегрованої вертикально і горизонтально, з безліччю суміжних служб і організацій.

Американці (чия модель, судячи з усього, у нас імплементується) перший поштовх до створення сучасної поліції отримали під час сутичок демонстрантів з національною гвардією, оскільки поліція не справлялася. А, за іронією долі, у національну гвардію США йшли служити ті, хто у В'єтнам їхати не хотів, але й від мобілізації не ухилявся. У результаті з переляку вони підстрелили в Берклі чотирьох студентів, двох (узагалі не при ділах) наздогнали сліпі кулі. Хто стріляв, так і залишилося невідомим.

Мер Чикаго, Дейлі, з такого самого переляку наказав обмотати ножі бульдозерів колючим дротом для витіснення демонстрантів. Їх негайно обізвали "дейлідозерами". Про все це можна прочитати у Нормана Мейлера. Потім був сплеск лівого збройного радикалізму, "Чорних пантер", і вже 9/11 поставило певну крапку у формуванні сучасних копів. При цьому законодавство штатів суттєво відрізняється, і якщо вам не подобається, приміром, вашингтонська суворість, можете вирушити в Техас або Каліфорнію. Головне - не порушувати федеральних законів, бо тоді за вас візьметься ФБР, а це вже інша контора, більш нервова.

У Франції милі вуличні "ажани" й "ажанші" ласкаво усміхаються туристам, і деякі з них мають вигляд закінчених ботанів. Але якщо ви на це поведетеся, то секунд за тридцять за вами приїде мікроавтобус з вісьмома неусмішливими здорованями у чорних пілотках.

Гендерно збалансовані німецькі патрулі (неодмінно з автоматами) - гранично ввічливі й гуманні. Доти, доки не помітять якогось підозрілого, на їхній погляд, татуювання або символу на одязі. І, треба розуміти, що деякі законодавчі акти стосовно роботи поліції і права громадян на зібрання, по суті не змінювалися з часів Третього Рейху. Курди, турки і росіяни додали їм проблем з етнічною злочинністю, а щемити їх - недемократично, і тому ловлять одинаків на "підставах" і незнанні німецьких законів.

Австрія, як стара і багата країна, дивиться на всю цю німецьку метушню зверхньо, оскільки туристичний бізнес дорожчий за поліцейські понти. Дрібної шпани там немає - життя дороге, середня - веде дрібний легальний бізнес, різні харчевні. І поліцаїв на вулицях - не в машинах - не видно взагалі. Це саме стосується і Скандинавії, де в патрульних немає особливої потреби, а працівники кримінальної поліції не відрізняються від звичайних перехожих, у тому числі й екзотичністю зачісок, одягу і татуювань.

Угорці за настроєм більше подібні до наших ментів - напружені, трохи втомлені, недовірливі, а старші - англійською з труднощами. Насамперед - перевірити документи, і на цьому найчастіше все й закінчується. Роблять свою роботу без особливої рвійності, не німці.

Поляки, які працюють за тією ж американською моделлю, демонструють німецьку скрупульозність, угорську пильність щодо немісцевих і австрійську поблажливість у тому, що стосується дрібних порушень.

Британських полісменів бачив раз у житті. Вони скидаються на добре треновану соціальну службу і славляться вмінням утихомирювати заколотників і заводіяк без застосування зброї.

Що краща в країні контррозвідка та інші секретні служби, то більше патрульні поліцейські можуть дозволити собі мати миролюбний вигляд. Ті, хто перетинає влітку канадсько-американський кордон на автотранспорті, можуть побачити на контролі між смугами зовсім уже юних осіб в уніформах - це студенти підробляють.

Натомість у нас, як часто буває, патрульну службу було запроваджено не як результат системних реформ у сфері національної безпеки, а як демонстрацію наявності таких. При цьому більшість громадян щиро очікують, що у зв'язку зі створенням нової патрульної поліції рівень безпеки в Києві підвищиться.

Таке райдужне сприйняття ґрунтується на двох потребах: змін у суспільстві і долучення до євроатлантичної зони комфорту. А демонстративним охоронцем її (і, отже, у наших очах - гарантом) є саме національна поліція. Ну й на одному геть давньому спогаді про "добровільні народні дружини" (ДНД), тому що наші копи по суті справи - дружинники. Добровільні, народні, із зарплатою 8 тис. грн. Їхній статус - найвищою мірою паперовий, у них немає власного силового ланцюжка аж до незалежного судді, який судить за прецедентним правом. Вони мають такий самий стосунок до реальності, як фільм "Поліцейська академія" до навчального центру ФБР у Квантіко. Кажуть, що на піар нової служби працює вся міліцейська академія, ретельно підчищаючи будь-яку інформацію про огріхи новобранців і тишком захищаючи новоспечених "робокопів" від нездорових зазіхань київської гопоти.

Тут не зайвим було б нагадати, що знаменита непідкупність грузинської поліції виховувалася не тільки добрими словами і гарною зарплатою, а й досить складною системою залякування. Провокувалися хабарі спеціальними тренованими мобільними групами "хабарників". А покаранням був негайний тюремний строк.

Уся наша ідилія протриває рівно до першої крові. Поки задурманений наркоман не встромить заточки в печінку якійсь поліцейській вродливиці, а та від болю його пристрелить. Або трапиться їм розбороняти п'яний квартирний скандал, а їх закидають гранатами. Американські й французькі новини певний час цим рясніли. У нас за темпераментом чорних та арабів цілком заміняють жителі передмість, тож соціальний капітал є.

Тоді суспільство вмить розділиться на захисників і ганьбителів. "Робокопи" виявлять, що вони - смертні. А менти отримають можливість нагадати, що досвіду і зв'язків у кримінальному світі ще ніхто не скасовував. Ефективна поліцейська робота - це ж не перегони з блимавками, а запобігання проблемам через негласний "домовняк" з проблемними групами. Скажуть, що це не робота патрульних, і матимуть рацію. Ішлося вище, що безпека - надскладний комплексний механізм, у якому його видима частина - лише давач загальної напруженості. У нас давач є, а механізму немає.

Одне просте запитання у зв'язку із цим - де наша військова поліція, де наші браві МР у білих шоломах? Адже офіцер з питань роботи з особовим складом часто скидається на дільничного у геть бандитському районі. Потреба у військовій поліції більш ніж висока і тільки наростатиме. А непокарані - ці генератори проблем - пішовши з армії, прийдуть зі своїми проблемами до цих самих наших "робокопів". І це буде зовсім інше кіно. Але згенерувати вуличних патрульних у мирних містах - безпечніше й ефективніше з погляду відповіді на масовий запит про отримання особистої безпеки швидко і за казенний кошт.

Але ще до "першої крові" десакралізація (зняття німба з патрульних) почнеться, коли вони з'являться в невеликих містах, де всі у принципі один одного знають, де всі - родичі. І де місцеві традиції та виконання обов'язку увійдуть у значно гострішу суперечність, ніж у Києві.

Звісно ж, цей соціальний експеримент надзвичайно позитивний. Держава відібрала, навчила, озброїла і фінансово забезпечила мізерний відсоток українців, поставивши їм завдання всього лише бути зразковими громадянами і швидко наводити порядок навколо себе, раптом що.

На черзі ще сорок із лишком мільйонів громадян. Вони теж хочуть зброї, роботи, зарплати, уніформи, і за це вмить закрутять ласти кожному, хто кинув недопалок повз урну. Люди перестріляють одне одного, тобто злісних порушників. Без жартів, дайте людям усе це - і Сінгапур настане за лічені години. Щоправда, це напевне будуть години перестрілок. Але то таке.

Проблема в тому, що нинішня влада при такому правосудді взагалі не буде потрібна. Ну, хіба що для арешту. З метою запобігти самосуду.