Вибираємо вуз: що криється за глянсовою рекламою?

Дедалі менше днів залишається до довгоочікуваного вручення атестатів, а багато випускників так і не вирішили, де продовжити навчання. Простіше, якщо дитина йде стопами батьків — тут суперечок про вибір вузу в сім’ї не передбачається. Ну а якщо у старшокласника немає явно виражених талантів і йти батьківською доріжкою він не має наміру, тоді хитання від одного інституту до іншого неминучі...

Як правильно вибрати вуз?

Неоціненним помічником у цій справі може стати Інтернет: саме там зосереджені невичерпні запаси інформації. Але не кваптеся зазирати на офіційні сайти того чи іншого навчального закладу — окрім корисної інформації, ви напевне знайдете там чимало щедрих обіцянок, розрахованих на довірливість абітурієнтів...

Набагато корисніше вивчити професіональні рейтинги вузів, звернувши увагу на організації, які ці рейтинги проводили. Бажано, щоб це були солідні й незалежні служби, а також майбутні роботодавці. Не зайве зазирнути й на всілякі студентські сайти та форуми — саме там можна дістати достовірні відгуки.

Зібравши потрібну інформацію, можна вирушити в майбутню альма-матер — в індивідуальному порядку або в день відчинених дверей...

Завбачливі батьки й абітурієнти відвідують уподобаний вуз не раз, наприклад, у 10 класі — з ознайомчою метою, восени випускного навчального року — щоб зупини свій вибір на тому чи іншому факультеті або спеціальності, і навесні — щоб з’ясувати умови вступу.

Ну а коли ви не подбали про це завчасно — не засмучуйтеся, у багатьох вузах дні відчинених дверей будуть проводити аж до вступних іспитів, а там, де вони вже закінчилися, можна познайомитися з вузом індивідуально.

Втім, як виявилося, найбільш «рейтингові» вузи не квапляться відкрити свої секрети боязким абітурієнтам: наприклад, вирушивши до Київського національного університету ім. Т.Шевченка, я дізналася, що день відчинених дверей давно минув, а дістати потрібну абітурієнтам інформацію на початку червня (найгарячіший час!) можна тільки на стенді біля входу до університету або на інформаційному сайті вузу. Поговорити з педагогами й почути відповіді на запитання можна буде лише після 16 червня, коли приймальна комісія почне свою роботу...

Набагато демократичніше проходить знайомство з абітурієнтами в стінах Київського національного університету культури та мистецтв:

— Починаючи з 2008 року дні відчинених дверей проводили в нашому вузі не менше п’яти разів, — розповідає член приймальної комісії, педагог Антоніна Світильникова, — планують їх і тепер. Окрім того, кожен абітурієнт може відвідати вуз в індивідуальному порядку. Тут йому влаштують екскурсію, дадуть відповіді на цікаві йому запитання. Весь рік ми проводили інформаційну роботу в школах, а слухачі наших підготовчих курсів із різних регіонів могли їздити в Київ за рахунок університету — для ознайомлення з умовами навчання. Для кожної групи відвідувачів проводилася презентація вузу, концерт, знайомство з ректором і викладачами...

Таємниці «мадридського двору»

Вирушаючи за рекламним оголошенням до вузу, зверніть увагу на його розташування: трапляється, що ректорат розміщений у презентабельних апартаментах у центрі міста, а заняття проводять у старому будинку на околиці. Ще одна несхибна прикмета: якщо навчальний заклад проводить день відчинених дверей в орендованому палаці культури, отже, свого приміщення у нього немає. Тому краще відразу з’ясувати — де доведеться навчатися і де розташований деканат.

На день відчинених дверей слід вирушити із самісінького ранку: зазвичай до початку офіційної частини роздають або продають рекламні буклети і методичні брошури.

Найчастіше такі заходи проходять у всіх вузах за схожим сценарієм: вступна частина (наприклад, показ невеличкого відеофильму про інститут), потім вітання ректора і деканів, а «на закуску» — екскурсія по факультетах і запитання до адміністрації. Якщо ваше запитання здається вам нескромним, можна поставити його, передаючи записку, таке теж практикується...

Багато відповідей на запитання можна почути з виступу ректора. Якщо він конкретний, подає інформацію про специфіку вузу, про те, чим він різниться від десятків подібних, а також про те, які перспективи відкриваються перед випускниками, — отже, вам пощастило. Ну а коли виступ розпливчастий, про систему вищої освіти в цілому і складається суцільно з похвал власному навчальному закладу — це факт насторожуючий. Слід задуматися: які таємниці «мадридського двору» криються під загальними фразами?

Батькам або самим абітурієнтам слід заздалегідь скласти список цікавих для них запитань, до якого обов’язково потрібно включити запитання про статус вузу. Якщо уподобаний вами навчальний заклад не входить до першої десятки рейтингів, потрібно уточнити, чи є він державним. Звернувшись у недержавний вуз, неодмінно поцікавтеся, чи має він ліцензію і свідоцтво про дер­жавну акредитацію. Перший із цих документів гарантує право на організацію навчання як такого, другий — надає право видавати дипломи державного зразка.

Якщо вуз не має свого будинку і він орендує приміщення в різних частинах міста, поцікавтеся, де проходитимуть заняття, на скільки років орендовано те чи інше приміщення. Перспектива їздити кілька років на околицю міста аж ніяк не райдужна...

— Нинішнього року абітурієнти найчастіше ставили запитання, пов’язані з тестуванням, — розповідає секретар приймальної комісії Київського інституту бізнесу й технологій Тетяна Ребезо. — Не секрет, що результати тестування в цілому по Україні виявилися не вельми обнадійливими. А тим, хто закінчив школу кілька років тому і розгубив за цей час частину своїх знань, довелося особливо важко. Саме ці люди вступають до нас на заочне відділення — скарг від них було чимало. У цілому питання з прийманням за результатами тестування поки неясне навіть самій приймальній комісії.

У нашому вузі день відчинених дверей проводився протягом весни багато разів. А коли чесно, то у нас «день відчинених дверей» — щодня, із 9 до 18 години. Будь-якого абітурієнта, котрий звернеться в приймальну комісію, проведуть по всіх аудиторіях, а наш маркетолог влаштує для нього «презентацію»...

Окрім запитань про тестування, які цього року побили всі рекорди, чимало абітурієнтів цікавляться традиційними питаннями, наприклад, про вступні іспити: чи будуть вони все ж таки проводитися, у які строки і які їхні особливості?

Досить важливе питання про пільги: коли ви належите до групи пільговиків, слід дізнатися, які документи і довідки потрібно надати. Не забувайте при цьо­му, що на комерційні вузи ці правила не поширюються, усе вирішується на розсуд керівництва навчального закладу.

Абітурієнтам, котрі є переможцями тих чи інших олімпіад, варто поцікавитися, чи мають вони якісь переваги під час вступу до конкретного вузу.

Багатьох абітурієнтів цікавлять питання про привілеї для слухачів підготовчих курсів, про відстрочку від армії, умови й вартість проживання в гуртожитку.

Серед батьків часто виникали запитання щодо системи освіти, яка може бути як двохступеневою (бакалаврат і магістратура), так і традиційною, побудованою за п’ятирічною схемою.

Цікавило батьків і питання про викладацький склад, зокрема кількість педагогів з ученими ступенями, співвідношення «своїх» і «прихожих». До речі, оптимальний відсоток педагогів «зі сторони» — 30—40%.

Багато тат і мам запитують про наявність комп’ютерів, бібліотек, спортивних майданчиків, профілакторіїв тощо.

І, природно, «чемпіоном» серед батьківських запитань стало питання про особливості платного навчання, що досить важливо як для комерційних, так і для дер­жавних вузів, де є навчання за контрактом. Батьки запитували, яку суму потрібно сплатити за рік навчання, чи є можливість оформити кредит на освіту, чи планується збільшення вартості навчання протягом наступних п’яти років.

Багато хто хоче ознайомитися зі зразком договору між студентом і навчальним закладом, просять розповісти про можливість стажувань за кордоном, контакти вузу з потенційними роботодавцями, перспективи подальшого працевлаштування.

— Більшість абітурієнтів ставлять запитання про конкурс і про прохідний бал, — розповідають працівники Інформаційного центру Київського міжнародного університету. — У нас, на відміну від інших навчальних закладів, не роблять із цього секрету: торік конкурс становив три-чотири особи на місце. Дні відчинених дверей проходять щотижня і триватимуть до самісіньких вступних іспитів...

Звернувшись у шість столичних вузів, я дістала інформацію про конкурс на місце лише в одному з них, решта назвали цю інформацію закритою.

Гадаю, засмучуватися щодо цього абітурієнтам не варто: торішні дані — не такий вже точний показник: сьогодні чимало людей подають документи відразу до кількох вузів, тому число уявних претендентів значно перевищує реальну кількість здобувачів...

Вустами студента глаголить....

Отже, ви вже в стінах уподобаного вами вузу. Не забувайте, що вам доведеться провести в ньому не менше п’яти років! Тому всотуйте інформацію, не плутаючи блок самореклами з конкретним описом програми навчання.

Придивіться до оточення: який вигляд має «обличчя» вузу, тобто приймальня ректора? Якщо вуз досить солідний, ви побачите там ліцензію, свідоцтво про акредитацію, усілякі дипломи та медалі. Окрасою кабінету можуть бути кубки переможців олімпіад і різних конкурсів, зокрема команд КВК.

Пройдіться аудиторіями, зазир­ніть в бібліотеку, комп’ютерні класи і поцікавтеся, чи є там доступ до Інтернету. Технічне оснащення вузу свідчить багато про що...

Поспілкуйтеся зі студентами, дізнайтеся: чи навчаються у вузі іноземці. Міжнародні посередницькі компанії користуються жорсткою системою оцінювання навчальних закладів. Якщо така компанія довіряє діяльності вашого вузу і рекомендує його своїм клієнтам (з Азії вони чи Східної Європи — байдуже!), отже, вуз досить авторитетний.

— Вибрати вуз — непроста річ, — ділиться досвідом випускник однієї з київських шкіл Сергій Осипчук. — Знайшов за оголошеннями начебто підхожий для мого майбутнього фаху. Але розчарувало місце розташування: приймальна комісія й адміністрація розташовані в центрі Києва, а заняття будуть проводити на околиці. Насторожило мене й те, що показувати відвідувачам ліцензію й інші документи працівники приймальної комісії явно не квапляться. Не почув ані слова про викладачів і процес навчання. Зате про оплату заговорили від­разу ж. Набрав назву в Інтернеті, знайшов багато невтішного про цей навчальний заклад. Вступати сюди точно не буду...

Розмова зі студентами — найнадійніший спосіб дістати достовірну інформацію. Якщо старшокурсники охарактеризують вуз таким чином: «можна здавати на халяву», — втікайте звідти. А коли скажуть, що навчатися важко, але цікаво, сміливо подавайте документи. Спробуйте дізнатися, чи переходили до цього вузу студенти з інших інститутів. Оскільки заманити на перший курс недосвідченого випускника — справа нехитра, цей показник свідчитиме про гарну репутацію навчального закладу: досвідчені студенти переходять лише в серйозний вуз. До того ж вустами студента глаголить істина — вам обов’язково розкажуть чимало правдивих історій про непросте, але захоплююче студентське життя...