ВЕЛИКА ПОДОРОЖ МАЛЕНЬКОЇ ЛЮДИНИ

Літнє місто — асфальт, що тане під сонцем, сіре листя тополь, машини аж під самим дитячим майданчиком. Так хочеться відвезти свого малюка якнайдалі від цих «благ цивілізації».

Добре, коли є дача й самовіддана бабуся, готова взяти всі клопоти про онука на себе. Тоді і працювати спокійніше, і довгождану відпустку можна провести серед чужоземних красот удвох, не відчуваючи докорів сумління: здоровий глузд підказує, що зарано наражати малюка на небезпеки далеких мандрівок.

Тим часом на Заході така занепокоєність дитячим відпочинком викликала б подив. Там родина, що відпочиває без дітей, — нонсенс, явище вкрай рідкісне, особливо у США, де справжній культ сім’ї. Європейці теж відпочивають сім’ями й готові подорожувати не тільки з однорічним карапузом, а навіть зі щойно народженою крихіткою. Якось у горах Словенії випало зустріти італійське подружжя з тримісячним немовлям. Вони заради чистого гірського повітря подолали 600 км... на мотоциклі!

Звісно, така відчайдушна сміливість батьків може лише дивувати. Проте бажання присвятити відпустку дитині — це так природно і так, загалом, розумно! Сучасні діти явно не добирають тепла й уваги з боку постійно зайнятих батьків. А спільний відпочинок — чудова можливість усі дні проводити з татом і матусею, котрих ніколи й ніхто не замінить — ні уважна нянька, ні зразкова гувернантка, ні навіть улюблена бабуся. Трапляються сім’ї, де дитина постійно перебуває в товаристві батьків. Для такого малюка розлука з ними (хай навіть на тиждень) може викликати жорстоку травму. Маленька людина, на думку психологів, витримує розлуку незрівнянно важче, ніж фізичний дискомфорт під час тривалої та виснажливої подорожі.

З якого віку маля готове до подорожей? Теоретично новонароджені діти найкраще пристосовані до зміни обстановки. Це не означає, звісно, що навколо світу можна вирушати прямо з пологового будинку. Дитячі лікарі настійливо рекомендують не планувати далеких поїздок (особливо за кордон) до повного закінчення в малюка прищеплювального циклу. Здоровим дітям усі необхідні щеплення роблять до шести місяців. Тож непосидющим батькам доведеться забути про подорожі принаймні до цього віку. Але й після півроку далекі мандрівки дітям ні до чого. До двох-трьох років дитина цілком інакше, ніж дорослі, сприймає навколишнє. Її пам’ять спроможна зберігати найменші подробиці дня, що минає, — але до наступного ранку вони облітають, наче кульбаба. Нові враження малюк черпає з уже знайомих мультфільмів, книжок із малюнками й навіть візерунків на шпалерах.

Дво-трирічним дітям притаманні складніші емоційні стани. Вони вже вміють зіставляти: зараз — весело, а було — сумно, це — цікаво, а там — нудно. Народжуються перші оцінки побаченого й відчутого. Особливо добре запам’ятовуються тактильні відчуття й те, що з’являється під час руху. Після поїздки дитина, швидше за все, розповість, як швидко вона їхала чи яким мокрим був дощ. Дуже велике, широке й високе в маленьку свідомість поки що не входить, не поміщається в ній. Батьки з подивом помічають, що слон у зоопарку цікавить маля куди менше, ніж горобець, що купається в калюжі. Або про дитячий ночвоподібний басейн дитина раз у раз згадує, а про море геть забула.

Чи є користь від далеких поїздок? Безперечно. Особливо комунікативна. Члени мандрівної родини далеко від оселі неминуче злютовуються, почуваються єдиним цілим. У дитини, що опинилась у центрі батьківських уваги й почуттів, загострюється чуття сім’ї. Крім того, під час далеких зарубіжних поїздок маленькі діти відкривають для себе величезність світу. Вони починають розуміти, що земля велика, на ній живуть абсолютно різні люди, але з усіма можна спілкуватись і дружити. У найбільш ранньому дитинстві закладається спроможність адекватно сприймати нове, незвідане, незнайоме. На основі саме цієї спроможності в майбутньому розів’ється така необхідна дітям допитливість — чудова звичка постійно про щось довідуватися, намагатися щось зрозуміти, і звідси — легкість оволодіння знаннями та навичками. Коли-небудь це неодмінно позначиться на успіхах в освіті.

Де найкраще вестиметься початкуючому мандрівнику? Медики радять вибирати для подорожей із дітьми регіони з незначними перепадами денних і нічних температур. Ідеальним є клімат середньої смуги Росії, країн Східної та Центральної Європи. Відпочинок біля моря хороший у Криму, на узбережжі Франції, Італії, Португалії. Дуже важливий показник при виборі місця відпочинку — вогкість повітря. Його відмінність від звичного не має перевищувати один-два відсотки. Завоювання екзотичних островів, вивчення тропічних джунглів, підкорення гірських вершин і освоєння арктичних пустель краще залишити на потім.

Не варто ризикувати, пускаючись із малюком у подорож «із зими в літо» й навпаки. Різка зміна клімату для дітей (та й для дорослих теж) майже завжди закінчується застудами. І ще: будь-яка поїздка з дитиною, особливо в гори чи до моря, має тривати не менше двох тижнів. Інакше все перебування на новому місці піде на адаптацію й акліматизацію.

Що брати з собою, вирушаючи з малюком у літню подорож?

— Три-чотири літри звичної для дитини чистої питної води. Маленькі діти чутливі до зміни складу води. Це може спровокувати і запори, і поноси;

— невеличкий запас звичної їжі. Невідомо, чи продаватиметься улюблена молочна суміш російського виробництва чи фінська кашка в Криму або у Швейцарських Альпах;

— аптечку з перевіреними ліками — зеленкою, перекисом водню та пластиром: жарознижувальними та шлунковими засобами; протиалергійними препаратами (це особливо важливо при поїздках на південь); засобами проти опіків;

— захисний дитячий крем від сонця та крем після загоряння;

— хороший настрій. Хоч які сюрпризи чекатимуть на вас під час поїздок, не втрачайте самовладання: настрій маленьких мандрівників на 98 відсотків залежить від материнських емоцій.