Важкий хрест краси

Наприкінці серпня має відбутися 59-й конкурс «Міс Всесвіт», найпопулярніший зі світових конкурсів дівочої краси. Громадянок України серед володарок корони поки що не було, а Росія може похвалитися лише однією переможницею, та й ту позбавили титулу. У чому ж річ? Певно, що не в чисельності населення, — у тій-таки Росії, скажімо, його вп’ятеро більше, ніж у легендарній у цьому плані Венесуелі. Тоді в чому ж?

Філософ пошлеться на примхи долі, віруючий — на несповідимі шляхи Господні, і обидва матимуть рацію. З однією поправкою. Господь тут виступає опосередковано, не до нього треба апелювати й висувати претензії, а до тих, хто вірить у нього. Річ не в Богові, а в пересмикуваннях віри в нього — у надмірній запопадливості, в релігійних переслідуваннях, в інквізиції! Виявляється, за все в житті доводиться платити. Хоча загалом віра й естетика пов’язані нерозривно — погляньте бодай на красу храмів та пишноту обрядів! Якби вони були не такі гарні, можливо, й віра була б більш простою, приземленою, утилітарною.

У даному випадку, як і в багатьох інших, зокрема пов’язаних із математикою, фізикою, технологією, можна навіть стверджувати, що краса функціональна! Гарний літак краще літає, казав Туполєв. А Поль Дірак був переконаний: формули, які описують фізичний світ, мають бути гарними, щоб бути правильними! Ось і церкви, що височать, значно функціональніші у своїй естетично вишуканій проповіді ідеї Бога, ніж просто хмарочоси у своїй прагматичності.

І тільки коли звернемося до жіночої краси, виникають сумніви в універсальності цього спостереження. Загальновідомо, що вродливі жінки рідко бувають щасливими...

Для переконливості поглянемо на статистику. Із 58 конкурсів «Міс Всесвіт», які відбулися з 1952 року, європейки перемогли всього в 13. І це при тому, що можливості Європи з розкручування своїх красунь довго були незрівнянно вищими за можливості, скажімо, Венесуели, дівчата якої шість разів (!) брали корону, Пуерто-Ріко (п’ять разів) або Трінідад і Тобаго (двічі). Тобто ці три далекі провінційні країни, дві з яких і країнами не назвеш — так, острови в океані, а населення їхнє сумарно ледь дотягує до половини населення прекрасної Франції, дали світу стільки ж красунь, скільки сорок із гаком країн Європи з їхнім півмільярдом жителів!

Та й у самій Європі домінують дівчата з Півночі, а не визнані, здавалося б, красуні француженки, іспанки й італійки, оспівані в сонетах і романах. Причому на першому місці — неймовірно! — Фінляндія. Три перемоги. Гм. Ніколи не вважав фінок писаними красунями, виявляється — від невігластва.

Далі в табелі про ранги переможниць конкурсу «Міс Всесвіт» ідуть Швеція — дві корони, Норвегія, Нідерланди, Росія, Ізраїль, Іспанія, Греція, Німеччина, Франція — по одній. Англії, як бачимо, у списку переможниць узагалі немає. Італії теж. Дивний результат! Причому слід узяти до уваги, що більшість європейських перемог припали на далекі 50—60-ті, за браком конкуренції, коли в Латинській Америці і телебачення, від якого в наш час залежить усе, практично не було. Куди ж поділися європейські Клеопатри?

Їх відсутність підтверджується іншими спостереженнями, таку захоплюючу статистику збирали й раніше. На світанку ХХ століття, століття науково-технічного прогресу і сучасної фізики, до цього питання — об’єктивної оцінки жіночої краси та її критеріїв — також підійшли цілком науково. Творці квантової механіки, блискучі фізики-теоретики двадцятих років були тоді молодими чоловіками, тому їх цікавила не тільки теорія: роз’їжджаючи по університетах Європи з лекціями та в пошуках кафедр, вони обмінювалися з колегами інформацією про рівень краси жінок і дівчат у відвідуваних країнах. А для об’єктивності оцінок створили багатобальну шкалу.

За десять років (доки фізики були молоді й доки з приходом фашизму не змінилися часи та звичаї) вони зібрали цілком репрезентативну статистику. І з’ясувалося, що в Західній Європі красунь на диво мало! Несподівано, погодьтеся. А якщо добряче помислити, то саме цього й слід було очікувати.

Занадто вже ретельно іспанці та німці, італійці й французи полювали на відьом у часи Середньовіччя (причому не в переносному, як у наш час, а в буквальному значенні слова — на жінок, запідозрених у чаклунстві та відьомстві). Тоді відрізана турками від Сходу Європа, яка ще не проторувала шлях на Захід і зайшла в геополітичну та духовну безвихідь, задихалася від хвороб, від перенаселення, від самої себе, і скидалася на божевільню. Оскільки ж релігія, що б там не казали, — це тиха (та й то не завжди) форма божевілля, від якої лише один крок до активної фази, — не дивує загострення: Європа ревно вдарилася в релігійні крайнощі. На площах міст запалали вогнища, на яких спалювали єретиків, котрі забагато мудрували, і красунь.

Особливо старалися на темпераментному півдні — в Іспанії, Італії, Франції. Результат очевидний, і кого, крім Бріжит Бардо та Катрін Деньов, ви можете згадати у Франції? Крім Софі Лорен і Джини Лоллобріджиди в Італії? Про Іспанію й казати нічого! Німеччина — країна наче й не південна, але вирізняються її жителі особливою педантичністю та послідовністю і якщо вже беруться за щось, то роблять це грунтовно. Недарма саме німецькі ченці, домініканські інквізитори Генріх Крамер (латинізований варіант імені — Генрікус Інстіторіс) і Якоб Шпренгер 1486 року написали класичне керівництво «Молот відьом» — найвідоміший трактат з відьомства й демонології. І де тепер німецькі красуні?

А ось розсудливі жителі півночі — скандинави й фіни, в яких жінка завжди посідала гідне місце, особливо в цій справі не старалися, тож і беруть тепер їхні дівчата перші місця на конкурсах!

І якщо з єретиками все зрозуміло — для церкви вони небезпечні, то навіщо спалювати красунь? Сластолюбний чернець — один із символів християнства. Чим же заважали красуні? І не те щоб заважали... Але дратували. Як відомо, жінки серед віруючих становлять більшість. Це видно неозброєним оком у будь-якій церкві. Чому? Очевидно, тому, що вони більш... традиційні, якщо можна так сказати, більш консервативні, більш соціально й духовно залежні, що й зрозуміло — адже на них лежить і велика частка відповідальності за продовження нашого роду, значно більша, ніж на їхніх легковажних супутниках життя. Та й потерпають від релігійних переслідувань вони більше. З тих-таки причин.

Але чому завжди й скрізь відьмами проголошували насамперед найвродливіших, найрозумніших і найбільш освічених жінок та дівчат? Тому що вони більш самостійні й незалежні? Звичайна заздрість? Можливо. Та не тільки це. Самою заздрістю не поясниш масових, добре організованих на церковно-державному і навіть міжнародному рівні розправ над вродливими жінками в цивілізованих нібито країнах Західної Європи.

Краса і розум взагалі, а жіночі — особливо, суперечать основним принципам більшості релігій, у кожному разі — похмурого ісламу, суворого іудаїзму і навіть його непослідовного відгалуження, яке оголосило себе милосердним, — християнства. Господи, яке милосердя? Чи не Христос у Євангелії від Матвія чесно попередив: «Не мир я вам приніс, але меч!»

І практика показала, що він мав рацію. Інквізиція. Целібат. Флагелантство. Послідовне переслідування всього тілесного, аж до несхвалення надмірних омовінь. Бруд і темрява. Придушення вільної думки. Чому взагалі така похмура й потворна середньовічна християнська культура? Темні нефи соборів, моторошні химери й горгульї на їхніх фронтонах, спотворені пропорції тіл і облич, страждання, муки й культ смерті. Саме тому. Це і є обскурантизм.

Що ж, повторю ще раз: за все в житті треба платити, і тепер навіть дівчат легкої поведінки для західних і східних борделів доводиться імпортувати, вони комплектуються дедалі більше російськими Наташами, українськими Оксанами та молдовськими Лянами. І не тому, що місцевим красуням працювати в секс-індустрії не дозволяють високі моральні принципи — з мораллю всюди приблизно однаково. Річ в іншому. Полювання на відьом дало сумні генетичні результати, і тепер місцеві Грети і Франсуази, Джульєтти і Карменсіти просто не відповідають мінімальним вимогам клієнтів.

Висновок, зроблений фізиками-теоретиками початку минулого століття в результаті широких і глибоких досліджень, зводився до такого: градієнт жіночої краси чітко зростає до південного сходу Європи. Найвродливіші жінки живуть на Балканах і в Україні. Більше того, на власному досвіді можу підтвердити, що в наш час це останні країни, в яких дами ще стежать за своєю зовнішністю, ретельно добирають гардероб і вміло користуються косметикою. Гадаю, це природна реакція на недавнє убоге комуністичне минуле. Але розпад Югославії й СРСР і подальші негативні процеси зашкодили їхнім жінкам і дівчатам бути достойно представленими на конкурсах краси. Та й у світі склалися відповідні стереотипи щодо «російських» (це збірний термін) дівчат...

Плюс тяжка спадщина. Зрозуміло, радянські жінки й дівчата в статистику взагалі не потрапили. Залізна завіса відрізала їх від нормального світу. І ще один не менш важливий чинник спрацював: у них не було достойного обрамлення для прекрасних природних даних. Соціалізм виявився разюче несумісним із хорошою косметикою, засобами гігієни, гарним одягом, взуттям і в цьому плані дивним чином скидався на християнство з його приниженням усього тілесного, матеріального. Втім, що ж тут дивного, якщо і там, і там ми маємо справу з махровим ідеалізмом!

Саме тому цей за визначенням «соціальний» лад так і не зміг налагодити виробництво соціальних товарів. Що там казати, якщо навіть презервативів бракувало! Радянські Попелюшки так і залишилися нечупарами, тягали шпали на залізницях у ватянках, трамбували асфальт у кирзових чоботях, орали землю в промаслених комбінезонах і з труднощами діставали імпортну косметику, взуття та колготки. Рідна народна держава не стала й не мала на меті ставати для них феєю, у неї були інші цілі й пріоритети.

Часи, звісно, змінилися, та ось звичаї... Боюся, менталітет моментально не зміниш. Та й друзів ми собі вибираємо характерних: не погубив би улюбленець Путіна — одіозний Чавес, що йде стопами леніних, сталіних і фіделів, і унікальну, фантастичну в сенсі жіночої краси країну Венесуелу. Їй-богу, краще б там обрали президентом не цього розгодованого виродка, а одну зі своїх розкішних королев. Ручаюся, толку було б більше! Тим паче що майже всі вони — пекучі брюнетки...