Василь Надрага: «Соціальний стандарт — це «залізний» план процвітання!

Державний бюджет для пересічного громадянина — це ряд цифр космічного масштабу. Навіть самі учасники бюджетного процесу особливо не приховують, що про добробут народу, загалом, не йдеться. Про те, як фінансову конституцію країни зробити «ближчою до тіла» простого українця, «ДТ» розповів народний депутат України, глава підкомітету парламенту з питань пенсіонерів, ветеранів і інвалідів Василь Надрага.

— Василю Івановичу, не будучи фахівцем, важко розібратися в державному бюджеті. Чи потрібно це робити простому громадянину?

— На жаль, бюджетний процес в Україні — то є компроміс між законодавчою і виконавчою владою, а має бути — між владою і суспільством. Звичайну людину зазвичай мало цікавлять макроекономічні показники, мільярдні прибутки і витрати, які навіть спеціалістам не дають уявлення про добробут громадян. Людина хоче знати, чи житиме краще наступного року. І відповідь на це запитання їй зобов’язана дати влада. В основі бюджету повинні бути не соціальні мінімуми, як це є сьогодні, а визначені соціальні стандарти для кожної категорії населення: робітників, пенсіонерів, студентів, інвалідів. Стандарти — це рівень споживання, необхідний для достойного життя. І під час прийняття бюджету нас має хвилювати лише те, наскільки за рік ми до цих стандартів наблизимося. Тоді стане зрозуміло, якими повинні бути податки, як фінансувати охорону здоров’я й освіту.

— У чому різниця між соціальним мінімумом і соціальним стандартом?

— Соціальні стандарти — нова ідеологія життя. Це плановий підхід до розв’язання проблем суспільства. Так живуть французи, німці, англійці і громадяни інших країн, які давно вже взяли за основу принципи соціальних стандартів. Категорії ж соціальних мінімумів нині девальвовані. Вони розроблялися ще в середині 90-х років і відтоді не змінювалися. Але навіть у той час ніхто з розробників не пробував на них прожити.

На відміну від соціального мінімуму стандарт — гарантія високого рівня життя, який держава зобов’язується забезпечити громадянам. При переході на соціальні стандарти суспільство отримує «залізний» план процвітання, а не «пластилінові» обіцянки благополуччя. Тобто уряд зрозумілою простій людині мовою каже: через рік ти будеш жити так, через два — краще, а через п’ять років досягнеш європейського рівня соціальних стандартів. І ми як влада зобов’язуємося забезпечити тобі вихід на ці соціальні стандарти в зазначені терміни.

— Тобто соціальні стандарти допомагають контролювати роботу влади?

— Саме так. Коли ми приймемо систему соціальних стандартів, суспільству буде зрозуміло, які зобов’язання взяла на себе влада. І чергове збільшення пенсій сприйматиметься як виконання обіцяного, а не як подачка. Не виконав обіцянок, не досяг соціального стандарту — закінчився як політик.

— Ви є одним із розробників Соціального кодексу України. Яка його роль?

— У ньому визначено всі соціальні стандарти і гарантії, що їх має виконувати держава. Проект недавно був поданий на розгляд Верховної Ради України. Сподіваюся, це започаткує його широке громадське обговорення. Адже тільки так можна вийти на новий рівень соціальної політики і життя громадян.