В Україні неминуче молодіють алкоголіки, наркомани й курці

Від 1995 року Україна бере участь у загальноєвропейському дослідницькому проекті ESPAD (Європейське опитування учнівської молоді стосовно вживання алкоголю й наркотиків). У дослідженні беруть участь понад 30 країн. В Україні опитування молоді віком 13—17 років проводили в 1995-му, 1999-му й 2003 роках Державний інститут проблем сім’ї та молоді й Український інститут соціальних досліджень.

Уже перше дослідження дало зрозуміти, що ми маємо тенденцію «ранньої проби», тобто підлітки в Україні дуже рано прилучаються до чарки й сигарети.

«Обтяжені злом»

Отже, до свого повноліття 82% юнаків і 72% дівчат одержали досвід куріння. Підлітки 13—14 років із сигаретою «експериментують», а до моменту отримання паспорта, «курильна паличка» міцно формує їхній «імідж».

Розширення в Україні ринку алкогольних напоїв, велика кількість «легкого алкоголю» (усіх цих «скажених соків»), а також неймовірна свобода придбання спиртного й усталені питні традиції нашого народу провокують ранню алкоголізацію й так блякло-зеленої від тютюну молодої парості. Кількість підлітків, котрі взагалі ще не вживали спиртного, незначна. У свої 15—16 років кожна п’ята дівчина й кожен четвертий юнак регулярно, не рідше одного разу на тиждень, вживають алкогольні напої, особливо це притаманне учням ПТУ та студентам-першокурсникам. Найвищі показники систематичного вживання алкоголю неповнолітніми (13—15 років) у Києві й у Криму.

Частіше, ніж раз на тиждень, випивають 9% підлітків 13—14 років, кожен сьомий хлопець із 15—16-річних і кожна десята дівчина віком 16—17 років. Майже 3% юнаків і 1% дівчат уже можна зарахувати до залежних від алкоголю. Оскільки вони п’ють щодня.

«Культура домашнього пиття» й культурою-то особливою не вважається: усі ці татові бражки-наливки — на кшталт доважку до раціону. Так, за останній місяць «домашнє вино» вживали 46% 13—15-річних хлопців і 52% 16—17-річних. 4—6% неповнолітніх вживають бормотуху щотижня й навіть частіше. Поширені в середовищі синів особливо міцні напої домашньої сублімації: 20% 13—15-річних і 23% 16—17-літніх юнаків бодай один раз пили самогон за останній місяць. Серед дівчат прилучалися до «домашньої горілки» 11—13%. А щотижня припадають до домашньої «вогненної» води 2—4% неповнолітніх.

Усім давно відома залежність поведінки підлітків від ритуалів свого близького оточення, яка доходить до стадності. Прилучення до чарки й до сигарети є для них атрибутом зрілості.

«Яскраві моменти» такого дорослого життя: перша сигарета — у 12—13 років, щоденне куріння — у 14—15 років, знайомство з пивом — у 12—13 років, знайомство з вином — у 13, і ось у твоє життя вриваються міцні напої — а тобі лише 14 років. При цьому дівчата віддають перевагу вину (43—44%). Потім іде пиво. Міцні напої «шанують» 24% 13—15-річних і 35% 16—17-річних. Шампанське та слабоалкогольні напої залишаються «дамськими» — але вживають їх тоді, коли немає нічого міцнішого.

До речі, істотно зросла частина підлітків, схильних випивати «культурно» — у клубах і барах. Серед позитивних «мотивацій» індивідуального чи колективного пиття тінейджери називають: дозвілля, відчуття розслабленості, відкритості, дружелюбності, можливість відволіктися від проблем.

Питущі підлітки, проте, «об’єктивні» — визнають, що шкодять здоров’ю (40% опитаних), що здійснюють учинки, про які потім шкодують (понад 25%), не можуть зупинитися, напиваючись (8—11% юнаків і 7—8% дівчат), і тому відчувають страшне похмілля (25% хлопців), і проблеми з міліцією їх очікують також «страшні» (3% дівчат і 11% хлопців).

«Ви — «наркоелітна» ланка? Ви — найслабша ланка!»

Дуже дивно: хоч би скільки показували підліткам по телевізору деградованих наркоманів, котрі втратили людський вигляд, однаково для них прилучення до «наркокорпусу» є «модним», «елітним» і «дорослим». За результатами цього соціологічного дослідження, підліток наважується вперше вжити наркотик у 14—16 років.

В Україні підліткова наркоманія характерніша для великих міст, проте років до сімнадцяти частина «освічених» стрімко зростає. Пробували наркотик 29% юнаків і 12% дівчат. Як правило, це марихуана чи гашиш.

Серед психоактивних речовин, що їх пробують застосовувати молоді люди: токсини (клей), алкоголь разом із ліками, транквілізатори й седативні засоби без призначення лікаря, екстазі, ЛСД, амфетаміни, героїн, галюциногенні гриби, крек, кокаїн.

«Елементи наркокультури» поступово входять у свідомість підлітків — збільшилася кількість тих, хто про неї чув. Так, про амфетаміни 1995 року чули 13% опитаних, на сьогодні — 35% молодих людей, із них 0,6% уже спробували їх. Характерно, що про «модний» кокаїн і героїн найбільше чули дівчата. Сьогодні спостерігається певна тенденція просування в тінейджерському середовищі такого наркотику, як екстазі, — про нього знають 40% опитаних (1995 року — ледь 11%). До того ж екстазі вживали 1,2% юнаків і 0,6% дівчат. А серед тих, хто чув про марихуану, 11% уживали цей наркотик бодай один раз у житті.

Шість відсотків «новонавернених» наркоманів отримали першу «дозу» в компанії друзів, котрі часто балансують на грані протиправної поведінки.

До того ж підлітки вважають легкодоступними марихуану, гашиш, інгалянти (клей, розчини), і доступність ця зростає. 4% хлопців і 2% дівчат як місце можливої покупки наркотику назвали школу (чи інший навчальний заклад). Якщо 1995 року шкідливими для здоров’я марихуану й екстазі вважали 76,4% підлітків 15—16 років, то зараз — лише 64%.

Причини — соціальні. Тотальна байдужість, спонукувана економічною кризою, руйнація соціокультурного середовища, мода дивитися «доросле» кіно, де круті герої однаково спортивні й порочні, руйнація життєвих орієнтирів...

Світу без героя — мир?

Директор Державного інституту проблем сім’ї та молоді, віце-президент Соціологічної асоціації України, кандидат економічних наук Олександр Яременко вважає, що основною для виховання підлітків проблемою є відсутність у суспільстві соціального героя — позитивного, креативного, котрий веде здоровий спосіб життя.

— Я дивився, чим наповнений телеефір у Канаді, в Америці. Шістдесят каналів телебачення — я був вражений: ані стрілянини з гонками, ані бойовиків, ані поцілунків. Це не спецканали — це громадське телебачення. А в нас постійний «екшн» навчає підлітків, що не треба ані про що шкодувати й думати — своє треба забирати, і курити з дорогою душею, та й випити не гріх.

Мене просто вбила цифра: лише 30% опитаної молоді відповіли, що кумири спорту є для них прикладом здорового способу життя. Я припускав, що цей показник має дорівнювати 70—80%. На жаль! А в цей час брати Клички й Андрій Шевченко рекламують пиво! Та й нашу олімпійську команду підтримує пивна компанія.

Агресивна реклама пива, спрямована на молодь, уже дала свої результати: сьогодні хлопчики п’ють пиво втричі більше, а дівчатка — у чотири рази більше, ніж десять років тому.

— Я запитувала в знайомих підлітків, котрі здаються мені найбільш зрілими особистостями, чи потрібні їм герої — ті самі герої спорту — як «дороговказні особистості»? Так один до 15 років уже сам себе вибудував із допомогою найближчих родичів і хоче бути схожий лише на себе. Інший спантеличив запитанням: «Андрій Шевченко — зірка футболу. А звідки мені знати, чи добрий він?»

— У молоді немає «зірочки», того, що дорослі називають кумиром, зразком для наслідування. У громадській свідомості цінності здорового способу життя не формуються. Хоча в законодавстві закладені. А наше законодавство стосовно молоді нічим не поступається німцям і французам, і краще, ніж в англійців і італійців. Просто законів треба дотримуватися.

Мене приємно здивував торік забіг проти СНІДу. На Хрещатик вийшли вісім тисяч чоловік. Але цей випадок одиничний і безсистемний.

Виховувати дитину здоровою (в широкому сенсі цього слова) слід ще відтоді, коли вчиш її ходити, чистити зуби, спілкуватися й учитися в інших. На уроках підліткам читають курс «Основи здоров’я» — важлива, потрібна справа. Але потім школяр виходить на вулицю, бачить, як поводяться батьки, друзі, учителі. Бачить він і торговців, котрі навпроти школи продають горілку на розлив і сигарети поштучно. До речі, ніхто про це не говорить, але доступність легких алкогольних напоїв і сигарет створює потужне середовище ризику, яке може втягти проти волі, за компанію.

Ми на небезпечній грані. Потрібні кардинальні заходи. Багато народу годується з реклами тютюну й алкоголю. Передусім необхідно її припинити, а далі потрібна постійна роз’яснювальна робота серед дітей і молоді.

— Як ви ставитеся до того, що міські соціальні служби для молоді видають на Хрещатику презервативи 13-річним дітям?

— У мене неоднозначне ставлення до цього питання. Я знайомився з американськими соціальними програмами, де програми сексуального просвітництва молоді були зведені до чистісінької технології: або презервативи, або дівчаткам гормональну таблетку під шкіру. Проблема й біда таких програм у тому, що вони не завжди диференційовані з врахуванням інтересів цільових груп, не завжди професійно реалізуються.

Ми не можемо закривати очі на те, що в нас в Україні вже до п’ятнадцятирічного віку понад сорок п’ять відсотків юнаків і двадцять п’ять відсотків дівчат мають досвід сексуальних стосунків. І було б утопією припускати, що в цьому віці вони підуть в аптеку чи супермаркет купувати презерватив (тут очевидна проблема грошей і проблема спілкування з продавцем). У цьому випадку можливість отримати безплатні презервативи в окремих програмах доцільніша. А їхнє суцільне роздавання всім без винятку, звісно, не має сенсу й неефективне.

Ми мало говоримо й думаємо про моральні чесноти. І чомусь мало говоримо про те, що СНІД — це соціальна хвороба, і багатьом потрібно змінювати поведінку, а не марки презервативів.

— А чи можливо в Україні зробити життя підлітків і соціалізованішим, і цікавішим?

— Попри те, що молодіжний і підлітковий рух розвивається, суперактивної молоді, залученої в громадське життя, лише 2—3%. У нас немає системи формування навиків і широкомасштабності. Активізували роботу центри соціальних служб, допомагають міжнародні організації. Цілеспрямовано працює над підтримкою проектів із розвитку активності дітей і підлітків Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ). Цілу низку програм підтримують інші країни. Приміром, Канадське агентство міжнародного розвитку виділило гранти Рівненській і Черкаській областям на роботу з молоддю. Тепер молодь і газети свої випускає, і свій інтерактивний театр створила, і телевізійні програми із соціальними роликами створює в тому ж таки м. Шпола Черкаської області. У Рівненській області робота будується на базі «культурно-дозвіллєвих комплексів». Проводяться тренінги й семінари для місцевих соціальних працівників, працівників освіти, медицини, культури, спорту.

— Ви вважаєте, що наша «хвора соціалка» — від бідності?

— Не тільки й не стільки. Ми виходимо на новий рівень розвитку та стосунків у суспільстві. Змінюється і соціальний склад. Уже 35%—37% громадян України визнають себе «середняками» за матеріальним становищем.

— А «середняки» вже можуть висувати національну ідею?

— Здоровий спосіб життя має стати національною ідеєю. Як і здорова сім’я, здорові діти.