Усі дороги ведуть у Празький Град

Місто на дев’яти пагорбах — Рим тільки на семи — воістину центр Старого Світу. Повноводна Влтава вигадливо розрізає столицю Чеської Республіки на дві частини. «Стобаштова мати міст» ще в середньовіччя не була єдиним полісом. Шість міст — Градчани, Вишеград, Мала Страна, Старе Място, Йозефов (Єврейське місто) і Нове Място (всього лиш XV сторіччя! — така-от «новизна») — і стали тим кістяком, на який нанизується «тіло» сучасного міста. Історичний центр Праги 1992 року внесений до списку пам’яток, які знаходяться під захистом ЮНЕСКО.

З VI століття до Р.Х. сучасна Чехія стає частиною великого кельтського світу. В околицях Праги, у Завісті над Збравславі, збереглися залишки городища кінця V ст. до Р.Х., де через два століття кельти побудували потужні захисні укріплення. Але німецькі племена відтіснили кельтів далеко на захід (чи не тому ірландці вважають, і небезпідставно, своєю прабатьківщиною саме Чехію-Богемію), і ця земля отримала свою другу назву Бойогемум за назвою кельтського племені бойїв. Германці — ні маркомани, ні лангобарди — не захотіли пустити тут корені і вирушили за Альпи підкоряти нові землі і воювати з римлянами. На межі V—VI століть після Р.Х. на береги Влтави приходять із земель сучасного Білоруського й Українського Полісся слов’яни. Князь Чех («ти наш князь Чех, а ми тоді будемо чехами») став родоначальником могутньої держави — Великої Моравії.

У IX столітті чехи визначилися і зі своєю головною святинею, яка стала резиденцією князів Пржемисловичів. Празький Град — це серце Чехії, вже 11 століть він уособлює дух нації. У найтрагічніші часи для країни Празький Град у свідомості чехів залишався столицею корони святого Вацлава. Святий заступник Чехії Вацлав, названий її вічним правителем, у 920-ті роки зробив остаточний вибір на користь західної (латинської) цивілізації. Святі Кирило і Мефодій, яких ми, українці, вважаємо також «своїми», 864 року приїхали з місією до Великоморавської держави з Константинополя і зробили доступним Святе Письмо чехам і моравам. Та все ж таки Візантія поступилася Риму в боротьбі за настільки стратегічно важливу територію в самому центрі Європи. 926 року Вацлав будує першу ротонду святого Віта (Генріх Птахолов подарував чеському королю плечову лопатку святого, а вже Карл IV привіз його тіло і голову) на Празькому Граді. Зараз повна назва собору — святих Віта, Вацлава і Войтеха, і тут зберігаються регалії корони Чехії. 935 р. князь Вацлав був зрадницьки вбитий своїм молодшим братом і... став ще в X столітті першим чеським святим, символом і захисником нації.

Золоту, щедро прикрашену діамантами і перлинами корону Вацлава королі одягали лише один раз під час коронації: послідовно — із династії Пржемисловичів (880-ті роки — 1310), Люксембургів (1310—1471), Ягеллонів (1471—1526) і Габсбургів (1526—1918). З короною пов’язана така повчальна історія. Навіть нацисти не зазіхали на реліквії Чехії. Проте генерал-губернатор Богемії Гейндріх надумав «просто» приміряти корону, а після нього — і два його сини... Молодший син трагічно загинув, батька було вбито чеськими патріотами 1942 року, а старшого сина поглинув молох Східного фронту.

Зараз ключі від кімнати, де зберігаються державні клейноди, є у семи вищих державних діячів Чехії. Серед них — президент, прем’єр-міністр, глава парламенту, мер Праги... Тільки 1929 року вже при Томашу-Гаррігу Масарику, легендарному президентові Чехо-Словаччини, завершили будівництво собору — для цього знадобилося майже 600 років. Започаткували довгобуд французи Матьє з Арраса і Петро Парлерж. Романська базиліка, готичний собор, палаци в стилі ренесанс і бароко і навіть елементи модерну у вітражах XX століття — усе це ви побачите на Празькому Граді.

Цікаво, що тільки 30% чехів — віруючі (переважно католики і євангелісти). Чехія — найбільш атеїстична країна в Європі. Чому? Гуситські війни (Реформація тут розпочалася на 100 років раніше, ніж у Європі), жорстке протистояння між католиками і протестантами напередодні кровопролитної Тридцятирічної війни 1618—1648 років. Перша загальноєвропейська війна, яка розпочалася і закінчилася саме на празьких пагорбах (у Празькому Граді і на Карловому мосту), вогненним смерчем прокотилася по Центральній Європі і завдала країні невиправних втрат. На довгі 300 років Чехія перетворилася на безправну провінцію Габсбурзької імперії; близько 50% чехів загинуло або емігрувало.

Історія будь-якої країни — у збережених пам’ятках матеріальної культури. Чехія дасть фору будь-якій країні Європи. Таємниці тут присутні — зримо і незримо — буквально на кожному кроці. Це і приваблює мільйони туристів. Маршрути вражають уяву: у Празі можна всюди доторкнутися до вічності. Зустріти імператора Карла IV, який заснував Празький університет, і великого реформатора Яна Гуса, химерного містика-імператора Рудольфа і його придворного астронома Тіхо Браге. А також композиторів Вольфганга-Амадея Моцарта і Ференца Ліста, Антоніна Дворжака і Бедржиха Сметану, письменників Карела Чапека і похмурого генія Франца Кафку...

Фактично Різдво стартувало в Чехії вже 5 грудня — тут відзначають День святого Мікулаша (Миколи). 25 грудня, напередодні Різдва, Прага, як і вся Чехія, «вимирає», але на прийомі туристів це не позначається. А чехи з особливим мистецтвом готують улюбленого всіма коропа (запікають, варять у пиві з медом, фарширують), при цьому в жодному разі не викидають луску, а миють і висушують її...

У наступних номерах «ДТ» читайте розповідь про перлину Південної Чехії, один із найбільших і величних фортечних ансамблів у Європі, який розташувався у місті, де ніби зупинився час — Чеські Крумлов.

За організацію прес-туру по Чеській Республіці автор дякує туристичній фірмі JASON TRAVEL, Чехтуризм та авіакомпанії «Чеські авіалінії».