Украдений відпочинок, або Хто наживається на дитячому здоров’ї?

Торік упродовж літнього періоду дитячі табори прийняли 60% загальної кількості дітей. Але тільки 40% із них отримали повноцінне оздоровлення, оскільки значна частина дітей перебувала все літо в містах, у так званих шкільних таборах, де замість парт стоять розкладачки, принесені батьками. Як виявилося, відпочити в справжній дитячій оздоровчій установі, розташованій на березі моря чи в лісовій місцевості, багато українських школярів просто не можуть собі дозволити. І проблема тут не стільки в дорожнечі путівок, скільки в планомірному знищенні дитячих оздоровчих установ, яких із кожним роком дедалі меншає.

За статистикою із загальної кількості дитячих таборів 95,5% — це табори шкільного, тобто денного типу. 4,5% тих, що залишилися, — оздоровчі установи, розташовані в рекреаційних районах України, де сама природа — чисте лісове чи гірське повітря, а також блакитні пляжі, не кажучи вже про комплекс лікувальних процедур, — допомагають зміцнити здоров’я. Та тільки прийняти влітку вони можуть дуже невелику кількість школярів, тому більшість із них змушені проводити канікули в шкільних таборах денного типу, де, в кращому разі, влаштовують екскурсії та походи в ліс, а в гіршому — прогулянки в шкільному палісаднику.

Як згадується, 20—25 років тому подібних проблем із розміщенням дітей у тоді ще піонерських таборах, які були на березі Чорного та Азовського морів, у мальовничих куточках Карпат, не спостерігалося. У крайньому разі батьки влаштовували своїх чад у приміських дитячих відпочинкових закладах, які перебувають на балансі держпідприємств. Але за роки незалежності Україна втратила величезний рекреаційний потенціал, накопичений за радянських часів. Тільки за п’ять років припинили свою роботу 117 дитячих оздоровчих закладів. Скільки було закрито піонерських таборів за останнє двадцятиліття, точно не знає ніхто. Але всі розуміють, що їхня чисельність у багато разів перевищує кількість дитячих оздоровчих закладів, які, завдяки зусиллям невеличкого кола ентузіастів, удалося відстояти — захистити від нечистих на руку чиновників і бізнесменів, які прагнули легкої наживи.

За словами заступника генпрокурора Тетяни Корнякової, закриття дитячих оздоровчих таборів здійснювалося переважно за певними рейдерськими схемами, коли приватні структури чи особи захоплювали дитячі бази відпочинку, табори, які перебувають у державній власності або на балансі зупинених заводів, шахт, фабрик, інших великих підприємств. Таких схем кілька. Одна з них — незаконне відчуження територій дитячих таборів через неоформлення належним чином земельних ділянок, розташованих у рекреаційних зонах. Друга — коли табір навмисно не ремонтують для прийому дітей, після чого його просто закривають і перепрофільовують із метою відчуження майнових комплексів та вилучення земель. «Органи прокуратури намагаються відстежувати подібні порушення, — продовжує пані Корнякова. — Сьогодні в нас — близько 100 таких справ, але повернути державі і дітям відібрані оздоровчі заклади буває надзвичайно складно. Тому я хотіла б звернутися до представників місцевої влади з проханням ретельно підходити до оформлення всієї необхідної дозвільної документації на дитячі табори відпочинку та оздоровлення, щоб не допускати їхнього руйнування та захоплення».

А такі випадки в Україні швидше норма, ніж виняток. Досить ввести в пошукову систему Інтернету словосполучення «дитячий табір», щоб отримати десяток посилань із кричущими повідомленнями про рейдерське захоплення земель. Причому географія таких злочинів досить велика — АР Крим, Одеська, Львівська, Волинська, Чернігівська, Донецька, Запорізька, Київська, Херсонська області. В останній з них, за словами Віри Найдьонової, генерального директора дослідної експериментальної бази «Асканія Нова», на території якої розташовано дитячий оздоровчий табір «Лелека», не перший рік ведеться боротьба з рейдерами. «Нині їх перепродали по четвертому колу з легкої руки облпрокуратури», — вважає пані Найдьонова.

Ще одне аналогічне звинувачення пролунало з вуст народних депутатів, які, підозрюючи одного високопоставленого суддю, зазначили, що в нього в Бучі під Києвом є 6,5 га землі, яка належала раніше десяти з дванадцяти діючих там дитячих таборів відпочинку. Іншими словами, розбираючи причини поганого стану справ у сфері оздоровлення дітей, можна дійти висновку, що нинішні правоохоронці і судді не дуже турбуються про добробут підростаючого покоління й нерідко самі докладають руку до знищення дитячих оздоровчих закладів, які колись належали українському народу.

Не останню роль у цій брудній справі відіграють і місцеві чиновники. Так, Валентин Деркач, який безпосередньо брав участь у роботі дитячого табору, розташованого неподалік міста Рівного, зазначає, що пільги, надані дитячим закладам, призначеним для оздоровлення та відпочинку, існують тільки на папері. Оскільки звільнення від сплати податку на землю влада обходить з допомогою оренди, в яку заганяють ціну, що перекриває недоїмку від такої пільги. До того ж, завдяки уряду Єханурова, з 2006 року дитячі табори підведено під таке поняття, як туристична діяльність. Отже, вони мають проходити сертифікацію «на право надання готельних послуг і послуг харчування». А це також коштує грошей. Якщо додати ще витрати на проходження медогляду персоналом літнього табору, на штрафи та дозволи від СЕС, МЧС, служб захисту прав споживачів, то функціонування табору стане просто збитковим. У кращому разі сервіс у таких закладах буде далекий від усталених норм і стандартів, у гіршому — дитячі оздоровниці будуть приречені на жалюгідне існування та неминуче закриття.

Результатом такої руйнівної політики стало те, що перед початком літнього сезону вже сьогодні, за попередніми даними облдержадміністрацій, 33 дитячі оздоровчі заклади та 545 дитячих закладів, призначених для відпочинку, не підтвердили готовності приймати школярів цього літа. Мало того, міністр Кабінету міністрів України Анатолій Толстоухов під час Всеукраїнської наради з питань підготовки та проведення оздоровлення й відпочинку дітей улітку 2010 року звернув увагу на те, що стан матеріально-технічної бази багатьох дитячих закладів визнано незадовільним. «За таких умов більшість із них не відповідають сучасним вимогам і не мають можливості надати дитині якісні послуги з оздоровлення та відпочинку. Відповідно, змушують санітарні служби виносити постанови про припинення експлуатації об’єктів», — зазначив міністр. Щоб якось змінити ситуацію, Кабмін вирішив надати дитячим оздоровчим закладам пільги з оплати низки послуг, оскільки висока плата за землекористування, енергоносії, комунально-побутові послуги позначається на якості обслуговування та проживання дітей, а також на ціні путівок.

Крім того, за словами пана Толстоухова, сьогодні Держспоживстандарту запропоновано розглянути питання про скасування обов’язкової сертифікації послуг із тимчасового розміщення та харчування до затвердження відповідних нормативів. Зокрема, обов’язковим має стати здійснення диференційованого підходу до визначення норм харчування дітей, перегляду санітарних норм і правил, визначення їх для різних типів закладів.

«Щоправда, такі цілі постійно ставилися як перед минулою, так і позаминулою владою, але особливого поліпшення у сфері організації дитячого відпочинку, на жаль, так і не відбулося, — зазначає народний депутат, член комітету Верховної Ради з питань сім’ї, молодіжної політики, спорту та туризму Катерина Лук’янова. — Єдиним нововведенням можна вважати ініціативу нинішнього уряду створити спеціальний Держреєстр, завдяки якому планується визначити чітку кількість оздоровчих дитячих закладів, де можливо отримати комплекс лікувальних процедур, а також баз відпочинку. Як провадитиметься робота в цьому напрямі, покаже час. А поки що можна констатувати, що дані з регіонів, які планують охопити оздоровленням і відпочинком 2 млн. 185 тис. 300 дітей шкільного віку (у 2009 році оздоровлено —
2 млн. 330 тис. 995 дітей. — Авт.), можуть виявитися дещо завищеними, оскільки ці показники були сформовані ще до прийняття державного бюджету».

Проте директор Міжнародного дитячого центру «Артек» Борис Новожилов вірить у поліпшення ситуації у сфері організації дитячого відпочинку. «Можливо, цей рік не стане переломним, але якщо навіть намітиться позитивна тенденція, то це буде великим досягненням», — стверджує він. До кінця сезону Борис Валерійович планує зібрати колег — керівників невеличких дитячих таборів, яким часом буває непросто вижити в нинішній ситуації.

«Торік нам удалося домогтися ухвалення спеціального Закону про «Артек», вибити належне фінансування, чого, на жаль, позбавлені інші дитячі оздоровчі табори, — розповідає пан Новожилов. — Ми дуже хочемо поділитися своїм досвідом, подумати разом над тим, як вирішити проблеми, що виникають, — можливо, шляхом внесення змін на законодавчому рівні, пропозицій у Кабмін тощо. Хочеться також зазначити, що на сьогодні «Артек» до відкриття літнього сезону готовий і незабаром святкуватиме своє 85-річчя. Впродовж цього року ми плануємо оздоровити більш як 30 тис. дітей, причому 90% приїдуть в «Артек» за бюджетними путівками і тільки 10% — за комерційними».

До речі, кажучи про відпочинок дітей за державні кошти, нинішній уряд обіцяє цього року оздоровити 50% школярів, близько 70% дітей із малозабезпечених сімей і всіх сиріт, а також малят, позбавлених батьківської турботи, що дуже важливо, оскільки, згідно із статистикою, кількість соціально незахищених дітей зростає. Сьогодні до цієї категорії належить 30% школярів. Крім того, впродовж останніх п’яти років в Україні стрімко збільшується показник захворюваності підростаючого покоління, який зріс в 1,8 разу. Стає очевидно, що створення сприятливих умов для якісного оздоровлення та відпочинку дітей, забезпечення реалізації права кожної дитини на оздоровлення та відпочинок має бути основним завданням для чинної влади. Але чи буде воно таким? Питання залишається відкритим...