У Зону — за путівкою

Екскурсійний тур у Чорнобиль, пише газета The New York Times, було відкрито 2002 року. Спочатку охочих проїхатися в 30-кілометрову зону відчуження було небагато. Проте вже торік 870 іноземних туристів, заплативши за одноденну екскурсію від 200 до 400 доларів, відвідали околиці найстрашнішої техногенної катастрофи.

«Не сходити з маршруту. Ходити тільки по асфальту й бетону, де небезпека опромінення нижче, ніж на землі.
Ні до чого не доторкатися», - цитує Сі Джей Чіверс, американський кореспондент, слова гіда-перекладача Юрія Татарчука. Індивідуальні дозиметри (рівень радіації - від десятків до кількох сотень мікрорентген на годину), змінний одяг і взуття (за бажанням), обов’язкова зміна транспорту. За кілька годин екскурсії мікроавтобус із 5-10 туристами об’їжджає звичний набір місцевих «пам’яток»: покинуті будинки, непролазні джунглі на місці колишніх спортивних майданчиків, кладовище радіоактивних машин (близько двох тисяч бронетранспортерів, вантажівок, вертольотів, «швидких» і пожежних), буяння заповідної дикої природи. Когось найбільше вразять розкидані в поспіху по спортзалу кеди, що вже напівзотліли за майже двадцять років, когось - плакат, котрий усе ще «прикрашає» стіни напівзруйнованої міської лікарні: «Здоров’я народу - це здоров’я країни».

Обов’язковим пунктом програми вважається й груповий знімок на тлі саркофага, зведеного над четвертим реактором. В Інтернеті вже можна знайти чимало сайтів, присвячених Чорнобильській зоні з такими фотографіями. Один із сайтів розповідає про принадність їзди по зоні на мотоциклах, коли не треба гальмувати на світлофорах, побоюватися поліцейських, об’їжджати перехожих і лавірувати між машинами. Правда, інформацію про те, що такі «екскурсії» в зону заборонені, на цьому сайті вивісити «забули».