У ПОЛОНІ ФОБІЙ

У цьому світі завжди
є небезпека для тих,
хто боїться!

Бернард Шоу

Усі люди час від часу відчувають страх перед небезпечними ситуаціями. Такий страх відразу випаровується, щойно неприємна ситуація минає. Але інколи панічний страх виникає перед, здавалося б, зовсім нестрашними предметами — маленькою сірою мишкою, крихітним павучком чи ляльками. І цей страх, що називається фобією, ніяк не хоче зникати...

Страх — це реакція на конкретну загрозу. Природне відчуття самозахисту змушує нас боятися змій, висоти чи морської глибини. Саме інстинкт самозахисту оберігає малюків від занадто ризикованих експериментів. І нема ніякої потреби боротися зі страхом перед зміями, якщо ви не герпетолог, перед висотою, якщо ви не монтажник-висотник, та перед глибиною, якщо ви не водолаз... Однак якщо відчуття страху заважає вашому щоденному життю, то ви потребуєте допомоги. Різниця між страхом і фобією полягає в інтенсивності емоцій. Фобія — це стійкий ірраціональний страх перед якоюсь ситуацією, діяльністю чи предметом. Фобія змушує людину змінювати звичне життя, щоб уникнути предмета чи обставини, які викликають надзвичайно сильне неприємне відчуття страху. Такий страх не відповідає реальній загрозі. Людина, яка страждає на фобію, усвідомлює це, але нічого з собою вдіяти не може.

Фобії відомі людству з глибокої давнини. Так, ще стародавній лікар Гіппократ писав про свого пацієнта: «Його лякає дівчина, яка грає на флейті. Як тільки він чує першу ноту мелодії, що виконується флейтисткою, його охоплює жах». Страх флейти називається аулофобією. Звісно, аулофобія сьогодні трапляється не часто, але існує чимало інших фобій — більш як чотириста найменувань. Сучасні вчені часто називають фобії «садом грецького коріння», бо назва кожної фобії складається з давньогрецького кореня, який означає конкретний страх, і власне слова «фобія».

Новий час приносить із собою нові фобії. Так, за даними російських психологів, 15 відсотків жителів Москви страждають на аерофобію — страх перед польотами в літаку (причому 3—5 відсотків не можуть подолати цього страху). Проте аерофобія — не тільки страх перед польотом, це стан, коли паніка охоплює людину вже від самого вигляду літака чи навіть думки про можливість польоту. Серед тих, хто ненавидить літати, і такі відомі особистості як Шер, Вупі Голдберг, Лоретта Лін, Майкл Джексон.

Найпоширеніший приклад настирливих станів — агорафобія. У найбільш гострій формі хвороба проявляється в тому, що люди бояться відкритого простору, бояться виходити з дому. Правда, заручниками домівки стають лише близько п’яти відсотків хворих на агорафобію, більшість їх працюють, учаться й зовні поводяться досить спокійно. Але час від часу вони можуть впадати у паніку, залежно від певного місця чи ситуації, і саме тоді намагаються рідко залишати рідні стіни. Серед інших поширених фобій — панічний страх висоти (акрофобія) і замкненого простору (клаустрофобія). Соціофобія — страх публічних виступів, страх почати першим розмову, познайомитися на вулиці.

Є люди, які мають фобію до тварин узагалі (зоофобія), а також до окремих їх видів. Так, офідіофобія — це панічний страх змій, музофобія — мишей, орнітофобія — птахів, а моттефобія — молі. Інколи трапляються професійні страхи, — так, графофобія може виникнути в художників та креслярів.

Є також фобії різних явищ природи (і не тільки грому і блискавки, а й сонячного світла, зірок та хмаринок), речовин (алкоголю, м’яса, часнику тощо), станів (болю, самотності і навіть радості та кохання), різних хвороб, предметів (книжок, ляльок, дзеркал, грошей і т.д.). До лікарів звертаються пацієнти з фобіями місць (високих будинків, вузьких коридорів чи темних закутків), кольорів, абстрактних понять (матеріалізму, нескінченності, симетрії, довгих слів — остання, до речі, називається гіпопотомомононстросесквіпедаліофобія), тіла і його частин, різних хвороб та дій.

Психологи вважають, що фобія — це «навчання з першої спроби». Наприклад, людині стало зле з серцем у кабіні ліфта. До фізичного болю додався страх, що ніхто не встигне їй допомогти, страх смерті. Звісно, після цього сам вигляд ліфта стане своєрідною кнопкою для запуску тривожних переживань. Але в одних людей це швидко минає, а в інших — розвивається клаустрофобія.

Маленька дівчинка поверталася з мамою додому. Мама затрималась поговорити з сусідкою, а дівчинка заходила в темний під’їзд, коли звідти несподівано вискочив величезний пес і накинувся на дитину... Після цього у неї розвинувся настирливий страх темряви...

Фобії часто є відображенням забобонів чи містики (чогось незрозумілого і тому страшного). Так, аритмофобія — страх перед важливими для цієї людини (або містичними) числами. Наприклад, трискайдекафобія — страх перед числом тринадцять. Існує фасмофобія — панічний страх привидів і демонофобія — страх вампірів, демонів та інших містичних істот.

Відомий письменник М.Гоголь панічно боявся бути похованим заживо (тафефобія). Цей страх настільки міцно ввійшов у його життя, що він неодноразово просив рідних та друзів не ховати його тіла доти, доки не з’являться явні ознаки смерті.

Американські психологи стверджують, що від 5 до 15 % населення США уражено фобіями. Наприклад, відомий спортсмен Андре Агассі боїться павуків. Акторка Вайнона Райдер панічно боїться води, і на це є причина: у дитинстві вона ледве не потонула в океані, дівчинку витягнули з води непритомною й робили штучне дихання. Отож, коли на зйомках одного кінофільму Вайноні треба було пірнати і пливти під водою, поруч із нею перебувало кілька рятувальників. Талановитий режисер Стівен Спілберг панічно боїться кількох речей — дітей, міжлюдських відносин і ліфтів, що рухаються. Катрін Денев — панічно боїться будь-яких комах. Непереможний Роккі (відомий актор Сильвестр Сталлоне) недолюблює ліфти і підйомники. Зйомки у фільмі «Скалолаз» були для нього досить складними й потребували неабиякої сили волі, щоб опанувати себе. А безстрашний Термінатор (актор і губернатор Каліфорнії за сумісництвом, Арнольд Шварценеггер) ненавидить усілякі голки й страшенно боїться уколів. Лідер групи «Машина часу» Андрій Макаревич зізнався, що боїться поїздів та ремонтів.

Ознаками фобії можна назвати регулярне уникнення ситуації, в якій виникають відчуття страху і напади паніки. Останні характеризуються: почастішанням серцебиття; відчуттям задухи і спазмів у горлі; рясним холодним потовиділенням; відчуттям раптової слабкості й заціпенінням тіла; нудотою чи розладами шлунку; тремтінням в усьому тілі; відчуттям, що тіло перестає тебе слухатися. Якщо у людини є бодай чотири з вище перелічених ознак, то можна запідозрити наявність фобії.

Позбутися фобії дуже важко. І якщо людина, яка страждає на фобію, каже: «Я розумію, що цього не варто боятися, але нічого з собою вдіяти не можу!» — то це справді так. Звичайно, трапляються випадки, коли люди позбувалися своїх фобій самостійно, з допомогою самонавіювання, але таких прикладів небагато. Найкраще звернутися по допомогу до фахівця (психіатра, психотерапевта). Немає двох однакових фобій — за кожним страхом стоїть свій пусковий механізм, своя причина. Насамперед лікар проведе докладну діагностику хвороби, а потім підбере лікування, котре, як правило, включає поєднання спеціальних психотерапевтичних методик та медикаментів.

Для перемоги над хворобою важливе значення має терпіння і час. Психотерапевт може використовувати різні форми ігрової психотерапії, і часто предмет (явище, подія) фобії включається в цю гру, гра набуває нових рис і нового змісту, й це дозволяє непомітно подолати страх. Фахівець допоможе пацієнту з фобіями позбутися панічних страхів і насолоджуватися повноцінним життям.