ТУРИЗМ І «ЗЕЛЕНЬ»

На переконання багатьох, боротьба із глобальним потеплінням може вестися або на досить високому рівні, або ж надто екзотичними засобами. При цьому далеко не всі готові виходити на вулиці, вимагаючи від урядів і корпорацій зменшення промислових викидів парникових газів. Ще менше людей «дозріло» в індивідуальному порядку змінити автомобіль на велосипед і відмовитися від середземноморського курорту на користь «зеленого» туризму. Тому нова ініціатива, яка не потребує відмови від звичної розкоші чи, на крайній випадок, елементарних зручностей і при цьому дозволяє виявляти щонайщирішу турботу про стан довкілля, вже набула значного поширення.

Цілий ряд сайтів — www.klimabalance.de, www.climatecare.org, www.futureforests.com, www.climatetrust.org — дозволяє оцінити збитки, яких завдають атмосфері цілком звичайні дії, і компенсувати їх. Природно, у грошовому еквіваленті. Наприклад, літак, що здійснює переліт Франкфурт — Нью-Йорк, викидає в атмосферу 1,74 тонни вуглекислого газу. Якби кожен його пасажир, на додачу до вартості квитка, заплатив 16,55 євро, то на зібрані гроші можна було б реалізувати якийсь природоохоронний проект, що дозволив би компенсувати заподіяну цим викидом шкоду. Наприклад, замінити в бідних міських районах Південної Африки звичайні лампочки спеціальними, підвищеної економічності, або ж обладнати сільські будинки в Бангладеш газовими плитами. Адже зменшувати викиди парникових газів можна не тільки шляхом відмови від досягнень сучасної цивілізації, а й із допомогою досконаліших технологій.

Вперше цю ідею було озвучено 2002 року на Всесвітньому саміті зі сталого розвитку. І тепер, як виявилося, її прибічниками стали не тільки окремі індивідууми, а й цілі корпорації. Ліза Мурхед, глава британської компанії, що пропонує оздоровчі тури в Азію, автоматично включає у вартість своєї путівки додаткові 24 євро на покриття газової емісії під час перельоту. Порівняно з вартістю всього туру, ця сума незначна, однак ті, хто відмовляється платити додаткові гроші, змушені користуватися послугами інших компаній. Сама Ліза на добровільних засадах щороку виплачує компенсацію в сумі 100—150 євро за користування автомобілем і обігрів свого житла.

А ось Крег Бейкер, який очолює відділ постачання великої будівельної компанії у Великобританії, підрахував, що її персонал, постійно користуючись послугами авіаперевізників, відповідає за викид додаткових 25 тонн вуглекислого газу на рік. Тепер ці збитки компенсуються з корпоративного бюджету. Цілком можливо, що така практика пошириться досить швидко. Можливо, навіть швидше, ніж набере чинності Кіотський протокол.