Ціна справедливості

Спільне дослідження Університету Карнегі-Меллон і Вільного університету Берліна (Німеччина) засвідчило, що люди готові платити за право жити у справедливому суспільстві, де кожен має, що заслужив, у середньому близько 20% отриманого доходу. Суми витрат залежать від ряду чинників — передовсім раси та рівня освіти. Так, білі готові платити за таке право більше, ніж чорношкірі й азіати, а люди з високим рівнем освіти — більше, ніж малоосвічені.

Автори дослідження зазначають, що в усіх країнах світу влада розподіляє суспільні блага серед населення. У своїй діяльності вони спираються на один із трьох фундаментальних принципів: люди з найбільшими потребами отримують більше за решту; або всі члени суспільства отримують однакову частку «суспільного пирога»; або величина отриманих благ залежить виключно від особистих зусиль члена суспільства. Очевидно, в кожної людини є свої уявлення про те, яким принципом має керуватися справедливе, на їхню думку, суспільство. При цьому також складно визначити, скільки власних коштів здатна пожертвувати людина, яка мріє жити у справедливому соціумі. Якщо взагалі можливо дати справедливий грошовий еквівалент. Крім того, люди схильні переоцінювати свої жертви й недооцінювати вартість того, що бажають придбати натомість.

На думку авторів дослідження, більшість членів сучасних суспільств — прибічники двох ідеологічних теорій. Одні вважають, що ринкова економіка і ринок праці дозволяють працелюбним людям заробляти, причому відбирання частки їхнього доходу (наприклад, через податки) апріорі несправедливе. Прибічники цієї ідеологеми готові жертвувати 20% свого доходу, щоб не віддавати частину заробленого бідним (державі). Інші, навпаки, вважають, що ринок, за визначенням, несправедливий і винагороджує лише найщасливіших членів суспільства. Адепти цих поглядів також готові виділяти 20% свого доходу, проте для того, аби держава передавала їх бідним.