Цей вільний, вільний Берлін...

Я запрошую вас відвідати Берлін. Сьогодні це мультинаціональне місто, дуже зелене, поки що дике, непричесане, з графіті на стінах і гігантськими сучасними архітектурними спорудами в центрі. Хоча й любителям лиску тут є на що подивитися.

Ще п’ятнадцять років тому дві частини Берліна, Східна й Західна, належали різним державам і були розділені стіною. Нині на її місці немає нічого, крім могилок нещасних, колись убитих при спробі потрапити з НДР у ФРН... Увесь Берлін поступово стає Західним. Поки прилизаності й нудній розкоші Західного Берліна все ще протистоять сірість житлових будинків і безліч будівель, що так нагадують радянські поліклініки й школи. У Західному Берліні ваша увага постійно прикута до товарів, які створені для тих, хто багатший. Тут виникають щемлива заздрість і бажання все життя гарувати й спинатися кар’єрними щаблями, щоб купувати ці спокусливі речі. На Сході ж — нічого зайвого, що дратує погляд: так само, як і в старому «доброму» совку, все бідно, скромно, потворно, функціонально, непримітно…

Берлін — культурна столиця Німеччини. Кожного літа й зими тут проводять «Довгу ніч музеїв». Сезон присвячений визначеній темі (наприклад, «класицизму й романтизму»), відповідно до якої й вибирають музеї по всьому місту. З 6-ї вечора до 2-ї години ночі між ними постійно курсують 60 спеціально виділених автобусів. Крім екскурсій по музеях у місті відбуваються численні концерти, перформанси, читання, перегляди фільмів тощо. Квиток на всю «ніч» коштує 12 євро (для студентів і безробітних — вісім), включаючи проїзд на будь-якому виді транспорту. Існують ще довга ніч дискотек і брунч: заплативши певну суму, протягом п’яти годин ви можете замовляти й їсти в ресторані будь-які страви.

Путівники радять відвідати центральну вулицю — Курфюрстендамм. Але на мене найбільше справив враження квартал біля метро Tiergarten. Поважно, з дистанцією в п’ять метрів, уздовж тротуару вишикувані дівчата з довгим волоссям, у черевичках на високих підборах, у джинсах, коротеньких курточках і дуже широких поясах, що підкреслюють талію. Відхилення від такої форми якщо й бувають, то незначні.

Із 2002 року робота проституток у Німеччині охороняється законом. Вони сплачують податки, у документах значаться як проститутки й мають право на пенсію. Роботодавці тим часом не дуже-то горять бажанням оплачувати їм відпустки й лікарняні, тому для захисту своїх прав представниці найдавнішої професії організували профспілку. З цією ж метою створено Федеральну спілку сексуальних послуг. Спілка планує створити «Довгу ніч борделів», за аналогією з довгою ніччю музеїв, а також увести подібні до гастрономічних «щасливі часи», коли послуги будуть надаватися за півціни.

Узагалі, Берлін славиться свободою звичаїв. За кількістю хворих на СНІД це місто б’є всі рекорди в Німеччині.

У ФРН купатися й загоряти голяка дозволено законом, і якщо ви боїтеся шокувати своє чадо або дівчину, то ліпше не йдіть улітку в парк — гуляйте просто вулицями міста. У багатьох фітнес-центрах сауна й лазня загальні для жінок і чоловіків. На вхідних дверях висить табличка, що забороняє вхід особам до 18. На басейни це не поширюється.

Щороку в день святого Кристофера, 14 серпня, у Берліні проходить парад геїв і лесбіянок. Із секс-меншинами виходить і мер міста Клаус Воверайт, або просто Вові. Його фраза «Ich bin Scwul und dast ist auch gut so!» («Я — голубий, і це навіть добре!») викликала обурення громадськості: дідки бояться, що молодь буде йому наслідувати. Вові бореться за права не тільки секс-, але й нацменшин. Із 2002 року в Берліні дозволено одностатеві шлюби, а кампанія по боротьбі з нацизмом, що все більше зростає, дуже ефективна. По всьому місту розвішані плакати: «Якщо побачите, що нацисти кривдять когось, не мовчіть! Подзвоніть у поліцію!» У країні багато німців, що мають африканську або китайську кров. На величезному білборді зображений негр, а напис на його майці говорить: «Ich bin stolz ein Deutscher zu sein!» («Я німець і пишаюся цим!»).

Сьогодні третину емігрантів (7,5 млн.) складають турки, більшість із них осіли в Берліні. Підвищена релігійність, суворе дотримання національних традицій тут у великій пошані. Консервативно настроєні батьки привозять для синів молодих і зовсім неосвічених наречених із східних провінцій Туреччини. Аборт і запобігання вагітності заборонені ісламом. Тому п’ятеро—семеро дітей — норма в їхніх сім’ях.

60% турків зовсім не говорять німецькою мовою й не знайшли часу закінчити середню школу. У Берлині багато турецьких кварталів, де у вітринах стоять манекени в хустках, написи в гастрономах, супермаркетах і перукарнях турецькою мовою, є кілька турецьких газет і каналів телебачення. До речі, смачні в Німеччині тільки турецькі овочі.

Росіяни — так тут називають усіх вихідців із СРСР — серед емігрантів у Німеччині посідають третє місце. У самому Берліні їх близько 300 тисяч чоловік. Російськомовні вихідці з колишнього СРСР їдуть сюди з 1970 року. Більшість із них — або «російські німці», що зуміли довести своє німецьке походження й одержали дозвіл «повернутися на батьківщину», або євреї, перед якими Німеччина замолює свої старі гріхи.

Багато з тих, хто «повернувся на історичну батьківщину», не мають нічого спільного з німецькою культурою. Тому й називають себе «русаками». Вони нехтують усе неросійське. Німецьку мову вчити не хочуть, тусуються тільки у своєму середовищі. Збиваються в банди, ходять на російські дискотеки, заливають тугу горілкою... Щороку їздять «додому» на три—шість місяців — там із німецькою соціальною допомогою вони королі! Часто женяться на «землячках» і привозять їх із собою.

Російськомовні євреї ставляться до «русаків» доволі презирливо. Намагаються вибирати квартири в західній частині Берліна, ближче до Курфюрстендамм. Серед літніх євреїв поширена думка: «Хоча в нашому віці вже нічого не запам’ятовується, треба й нам учити мову».

Наскільки мені відомо, всі російськомовні намагаються ходити до «своїх» лікарів, перукарів та ін. Особлива ностальгія охоплює за рідною їжею, тому непоганий бізнес — тримати «руський» магазин. Прогулюючись вулицями Берліна, можна запросто натрапити на вивіску: «ГАСТРОНОМ», а у вітрині — пряники, ковбаса, ікра, «Советское шампанское», карамельки, матрьошки, віники та постоли. Росіяни тут відкривають і свої фірми, газети, часописи, магазини, готелі, бюро подорожей.

Німці свої почуття виявляють скупо. Нове покоління інше — більш розкуте, але стриманіше, зосередженість, мінімалізм і для них характерні. Німкені в одязі віддають перевагу простим, кутастим формам. Серед них зустрічаються гарної статури, стильно одягнені дами, але таких побачиш украй рідко. Часто німкені надівають на себе багато-багато всього, різного стилю й кольору. Тутешні жінки настільки емансиповані, що, як мені здалося, для них бути жіночною мало не поганий тон, тому в Берліні часто можна зустріти істот невизначеної статі. Наприклад, барменша в одній із забігайлівок виявилася барменом — я це з’ясувала, тільки дізнавшись, як його ім’я...