ТРОЯНДА — АМЕРИКАНСЬКА. АЛЕ МИТНИЦЯ — УКРАЇНСЬКА

Художник Піросмані ввійшов в історію, подарувавши своїй коханій «цілу площу квітів». У Вінниці сталася не менш вражаюча історія — гідна стати вельми оригінальним сюжетом навіть для голлівудського фільму.

20-річна вінничанка Юлія, скориставшись послугами агентства міжнародних знайомств, познайомилася з хлопцем зі США. Спочатку вони телефонували одне одному, спілкувалися за допомогою «всесвітнього павутиння». А потім...

— Якось, — розповідає Юлія, — з агентства мені принесли величезний букет троянд — від Девіда. Я, природно, розтанула, щиро, від душі подякувавши за квіти. Потім мало не щодня мені приносили милі дрібнички, цукерки й неодмінно — троянди. Так тривало кілька місяців. Коли я у відповідь надіслала Девіду своє фото, де стою з оберемком квітів, він звернув увагу на те, що троянди... не зовсім свіжі. Тоді він сказав по телефону: «Чекай презенту. Я постараюся здивувати тебе. Подарую троянду, якої ти ще ніколи не бачила...»

І справді, певний час потому Юля одержала повідомлення, що на митниці на неї чекає подарунок і для його одержання їй треба оформити деякі документи.

— Девід не перебільшував, — веде далі дівчина, — такої троянди я справді не зустрічала. Сказати, що вона була красива — нічого не сказати. То було диво, сама досконалість! І хоча бутон було засушено за спеціальною технологією, складалося враження, що її щойно зрізали з клумби. На ніжних пелюстках не виглядала чимось штучним або зайвим 24-каратна позолота.

Та ба...Фантастичне відчуття ейфорії та казковості випарувалося майже миттєво, коли мені сказали, що просто так забрати подарунок я не зможу. Троянда — коштує вона близько півтори тисячі доларів — треба було «легалізувати». Постала серйозна проблема. Адже, як пояснили мені у вінницькій митниці, «квіти в списку товарів, що підлягають розмитнюванню, не значаться».

...Понад три місяці Юлія обстоювала своє законне право на золоту троянду. Довелося навіть з’їздити в столицю. Нарешті подарунку Девіда надали код, але зажадали від дівчини... 815 гривень. Досада, розчарування, образа: такої суми в Юлі не було. А просити в Девіда гроші на розмитнювання його ж подарунка вона вважала принизливим. Потримавши в руках заповітну квітку, вирішила з гіркотою написати... відмову!

Хто знає, що сталося б далі, якби впливова місцева газета «33-й канал» не написала про те, як золота троянда від закоханого американського «ковбоя» продовжує нудитися на складі митниці. На публікацію відгукнувся директор ЗАТ «Укртранс-Вінниця» Іван Судак, і його фірма вирішила виступити митним «спонсором».

— Коли до мене додому прийшли митники, — згадує Юлія, — і сказали, що знайшлися люди, готові погасити мито, я просто оніміла. Адже в душі я вже майже поховала мрію про те, що колись одержу троянду від Девіда... Вручали мені її в кабінеті начальника Подільської регіональної митниці Володимира Сидорука. Довго не могла повірити, що все так несподівано добре закінчиться. Вийшовши на вулицю, я згадала, що, здається, забула подякувати спонсорів — людей, котрі мають не тільки «почуття службового обов’язку», а також совість і шляхетність. Повернулася. Адже це саме ті чесноти, що гідні наслідування як у нас, так і в Америці. Саме вони дозволяють відрізнити Людину від інших «особин», зовні дуже схожих на неї.