Трипільська культура: на шляху до українського туристичного бренду

Туристичні бренди — явище в усьому світі звичне й поширене. Сьогодні уже ні в кого не виникає запитань, чому Кіпр називають «островом Афродіти», а Єгипет — «країною пірамід». Україна також має свій, але поки що не розкручений бренд — трипільська культура.

Рештки цієї прадавньої культури трапляються в шести областях країни, у декількох історико-культурних заповідниках туристам розповідають про археологічні знахідки цього періоду. Але сьогодні державі потрібна маркетингова програма просування трипільського бренду як в Україні, так і за її межами. Це дозволить додатково привернути до вітчизняних туристичних маршрутів кілька сот тисяч туристів. Як наших, так і закордонних.

Трипільська культура — одне з найяскравіших явищ первісного світу. Це перша з відомих культур землеробів та гончарів, із якої почалася історія України.

Від початку IV до середини III тис. до н. е. практично всю територію Українського Правобережжя заселяли племена трипільців. Сама трипільська культура отримала свою назву від поселення біля селища Трипілля, що на Київщині, відкритого і дослідженого археологом Вікентієм Хвойкою у ХІХ ст.

Донедавна поняття «трипільська культура» не виходило за вузькі межі культурно-наукового вжитку. Унікальній хліборобській цивілізації підручник з історії радянських часів присвячував лише один абзац. Нині ж трипільська культура, окрім усього іншого, дедалі більше набирає ознак національного історико-культурного і туристичного бренду. Сприяють цьому різноманітні цікаві акції, що протягом останніх двох-трьох років постійно проходять у містечку Ржищів. Саме біля нього нині науковці знаходять найбільше пам’яток тих часів.

Загадкова трипільська культура, народжена за декілька тисячоліть до нашої ери, може стати для українського туризму тим брендом, який приверне до нашої країни увагу сотень тисяч іноземних туристів. Звісно, Трипілля — не давня культура інків чи єгипетських фараонів із їхніми монументальними пірамідами. Але це й не ефемерна скеля, де начебто за кілька тисячоліть до нашої ери з морської хвилі народилася Афродіта. Проте саме на основі легенди про Афродіту «острів усіх сезонів» Кіпр і вибудовує свою туристичну рекламну кампанію у світі. Побачивши звичайну скелю й табличку, що буцімто саме тут і народилася легендарна Афродіта, турист, можливо, й відчує легке розчарування. Втім, обов’язкове фото на пам’ять — неодмінний атрибут такого туристичного маршруту.

Варто згадати і про не один десяток скансенів (музеїв під відкритим небом на тому ж таки Кіпрі або в Ізраїлі, Румунії чи Болгарії), до яких щороку залюбки приїздять сотні тисяч туристів, аби лишень сфотографуватися на тлі древніх розкопок. Там не знайдено чогось особливого в історичному плані, але те, що є, вміло використовується вищезгаданими країнами задля залучення додаткових турпотоків та розкрутки нових маршрутів. У створення таких турпродуктів державами інвестовано не одну сотню тисяч доларів, але туризм сповна віддає те, що колись було у нього вкладене. А що ж у нас? Що заважає українцям створити навколо трипільської культури свій національний історичний бренд, знаний у світі?..

Звісно, доведеться проводити реконструкцію тодішнього житла стародавніх трипільців, одягу, будувати модерновий скансен, проводити детальні розкопки. Але на цьому шляху українці не відкриватимуть Америку, а йтимуть дорогою, якою вже не один десяток років рухається туристична Європа. Досить згадати сусідів — румунів, які навколо легендарних даків вибудувала цілу низку туристичних маршрутів. Нині ця країна має чітко сформовану історичну концепцію, згідно з якою саме даки є пращурами сьогоднішніх румунів.

Що ж нам заважає вкласти кілька сот тисяч гривень у проект скансену поблизу, скажімо, того ж таки Ржищева, створити систему «трипільських» маршрутів по Україні? Так, приміром, на Тернопіллі та Черкащині вже існують такі туристичні маршрути. Але сьогодні замало показати гостеві лише музей. Нинішній турист прагне атракції, хоче взяти участь у дійстві, отримати сувенір… Тож роботи тут — непочатий край.

Вочевидь потрібно розпочати з головного — розробити й затвердити на рівні Кабміну державну програму розвитку туристичних маршрутів, пов’язаних із трипільською культурою. Вже з наступного року під неї можна було б виділити і бюджетне фінансування.

Незважаючи на те, що такої програми поки що немає, недавно у Києві відбулася досить цікава культурно-туристична подія, пов’язана з просуванням бренду «трипільська культура». В одному зі столичних ресторанів презентували акцію, в основі якої лежить ідея представлення широкому загалу трипільського бренду. Її організатори, серед яких товариство «Коло-Ра», вирішили оригінально продемонструвати киянам особливості реконструйованої трипільської культури у вигляді глиняних виробів, сувенірів, одягу, напоїв і страв.

Усе це — саме те, що вже давно пропонують туристові у Старому Світі. Варто лише потрапити до середньовічного замку чи фортеці, як вас неодмінно почастують наливкою, виготовленою за рецептом XVI ст., а на згадку запропонують безліч недорогих сувенірів, від яких після смачного обіду жоден турист не відмовиться. Одне слово, нумо наздоганяти Європу! Ось лишень держава мусить потурбуватися, щоб цей шлях не розтягнувся на довгі десятиліття.