Торжество мережі як крах цивілізації

"Правда не у вигаданому людьми, а у подарованому людям", - так казав вуйко Дезьо.

Розумна думка в соціальній мережі ніколи не викликає хвилю. Вона - пропозиція зупинитися й подумати.

Хвилю в мережі викликають ниці інстинкти, оскільки завжди заходять у резонанс і поширюються зі швидкістю ланцюгової реакції.

Тому наші очікування, що мережа - це великий стрибок людства, забезпечений доступом до бібліотек, фактів, відкриттів, інтелектуального багатства, поглинаються хвилею атавізмів. І замість того, щоб іти вперед, ми повертаємося назад.

У такій ситуації людство вже опинялося після винаходу лука та стріл. Тварин відстріляли, або вони розбіглися. Племена мисливців і збирачів узялися за самознищення, що привело людство на межу зникнення. Так усе й сталося б, якби не була виявлена й закріплена версія землеробства, накопичення і планування, що ще й забезпечило одомашнювання тварин (без накопичення цього б не сталося).

З мережами нам теж доведеться щось зробити. Це "щось" стосується вже не так фізичного виживання у світі, як координації в ньому.

Така координація - визначальна. Кортес і конкістадори не завойовували цивілізацій, це неможливо було зробити фізично. Вони їх дезорієнтували.

Тим самим загрожує мережа в її нинішньому вигляді: вона дезорієнтує людей сама (самоіндукція інстинктів), не беручи до уваги спроб окремих негідників навмисно зробити те ж саме на догоду запаленій свідомості.

Намагатися запровадити в мережі цензуру або сукупність норм - так само марно, як відібрати лук і стріли в мисливців. Цивілізація мусить знайти нову версію морального захисту, як свого часу знайшла землеробство - усвідомлену нову координацію в навколишній дійсності.

Чому тренди мережі в нинішньому їх вигляді ведуть до самознищення (як лук і стріли)? Та тому, що на самовідтворюваних інстинктах у мережі ніхто й ніколи мережу не створив би.

Розглянемо людину в координації запитань "чого хочу?", "що можу?", "що маю?", "звідки?" (минуле), "куди?" (майбутнє), "що є світ?" (світогляд) і "що є Я?" (моральний закон). Поява лука й стріл через гіпертрофоване "можу" розірвала гармонійне співвідношення супероснов "хочу" - "можу" - "маю" (уявлення людини про успіх, легалізація) і привела його на межу занепаду.

Деструктивна роль конкістадорів стосовно цивілізації індіанців полягала в руйнуванні зв'язку відповідей на запитання "що є світ?" і "що є Я?" з відповідями на інші запитання. Таким чином була знищена координація неформальної складової суспільного договору (традиції, вірування, культура, забобони, етика) з формальною (закони і норми). Цим зазвичай займається бюрократія. Вона зосереджена в містах. Як результат - стрімкий занепад міст, зокрема, і цивілізації в цілому.

Сучасна мережа має особливий механізм деструкції. Відповіді на перелічені запитання вона пропонує (нав'язує) шукати в мережі. Людина перестає координувати себе з дійсністю, з навколишнім світом. Вона конституює себе через "коди доступу". Суспільний договір не стає договором між людьми на основі традицій і законів (сімейних та суспільних стереотипів), а перетворюється на правила користування мережею. Так свого часу первісна людина перестала піклуватися про одноплемінників, а почала дбати про лук та стріли: засіб виживання став її метою.

Коли людина перемістить пошук на зазначені сім запитань з дійсності в мережу, то вона в ній і буде себе координувати й конституювати. Людина стане просто елементом відтворення мережі, і вже її існування стане сенсом "її" існування. Це означатиме крах людської цивілізації у звичному для нас уявленні.

Уникнути цього буде дуже непросто, бо це не фізичний, а моральний вибір, і безвідмовні інстинкти, як це було у випадку з винаходом землеробства, тут не допоможуть.