«Титаніки» без айсбергів

Ідемо до школи, онук мені радісно:

- Скоро 14 квітня, дідусю!

- Канікули, чи що?

- Ні, сто років тому затонув «Титанік»!

По всіх стінах кімнати Івана Агєєва висять картини і знімки «Титаніка», на полицях стоять моделі і безліч книжок, присвячених цьому лайнеру, - мій дев’ятирічний онук один з найкращих знавців його історії. За цими книжками він читати навчився! Та й то - більше немає у світі таких популярних кораблів. Якщо в телепередачі або прямо на вулиці провести бліцопитування - який саме корабель найвідоміший в історії? - то ні крейсер «Аврора», ні «Вікторі» адмірала Нельсона, ні навіть лінійний крейсер «Гебен», який фактично привів Росію до революції, не зрівняються з «Титаніком» у популярності.

Фільми, знімки, книжки, картини, підводні експедиції і музеї - феномен цього корабля давно живе своїм життям і не збирається згасати в безодні часу. Бо катастрофа! Хто б пам’ятав «Титанік», якби він тихо проплавав усе своє відведене технічними можливостями життя? Он його старший брат-близнюк «Олімпік» так і канув у Лету, незважаючи навіть на потоплений ним німецький підводний човен! Та й про молодшого їхнього брата «Британіка» небагато хто знає, хоча через чотири роки він практично повторив долю найвідомішого корабля у світі, пішовши на дно після зіткнення і затоплення чотирьох носових відсіків. Щоправда, замість айсберга йому на шляху трапилася міна…

Днями, до речі, ще один музей «Титаніка» відкрився, в ірландському Белфасті, на верфях якого і був побудований наш герой. Та й у монреальських музеях часто проходять виставки, присвячені кораблю, а туристичні компанії пропонують гостям міста «Титанік-тур» місцями, пов’язаними з ним і його пасажирами (A Walking Tour of Montreal - Sites Related to the Titanic Disaster). Мало того, на рю Сан-П’єр є відповідне кафе, а на вулиці Жан Талон навіть нічний клуб! Сподіваюсь, у стравах, які подають у кафе, не плавають стилізовані уламки корабля, а в клубі не інсценують жахливих сцен катастрофи, коли пасажири в самій білизні стрибали в крижану воду…

Так, з «Титаніком» пов’язані численні спогади й дивовижні долі, різні версії і… ціла низка сучасних послідовників легендарного гіганта. Сторічний ювілей катастрофи Фортуна відзначає своєрідно, у своєму фірмовому стилі, з присмаком чорного гумору. Звісно, йдеться про «Коста Конкордіа», із затоплених кают якого досі ще дістають тіла загиблих. У січні він викинувся на мілководдя після зіткнення на повному ходу з підводною скелею - у Середземному морі, де люди плавають уже тисячі років і де відома кожна мілина! Борт пропоротий десь метрів на сімдесят (ще більше, ніж у «Титаніка»), і в ньому стирчить величезний уламок рифу.

Також ідеться і про лайнер «Коста Аллегра» з тисячею людей на борту, який 27 лютого цього року втратив хід і ліг у дрейф біля Сейшельських островів після пожежі в машинному відділенні. Уявіть собі: судно без керма і вітрил бовтається в Індійському океані, світла немає, в каютах і коридорах суцільна пітьма, ресторани, ліфти й туалети не працюють, холодильники потекли, паніка на борту - справжнісінький тропічний відпочинок! Спасибі, що поруч опинилося не піратське, а французьке риболовецьке судно, яке дотягло бідолаху до Сейшел.

Минув іще місяць - і нова пожежа! Тепер у Тихому океані, біля Філіппін запалало машинне відділення круїзного лайнера «Азамара Квест». І це судно втратило хід, дрейфуючи з примхи хвиль між Філіппінами і Малайзією. На щастя, бортовим інженерам вдалося полагодити двигуни, але осад залишився. І тим паче замислюєшся про причини цілого ланцюжка аварій, що я й сам днями збираюся сісти в шезлонг на верхній палубі і вирушити до Багамів. Ні, у техніку я, оскільки тісно пов’язаний з нею все життя, вірю, у тому числі й у кораблі. У розумних межах. Вона рідко підводить. Але ж люди, люди!

Причина всіх перелічених катастроф і аварій - людський фактор. Навіть та міна, яка потопила «Британік», вона ж не з неба впала, а була поставлена німецьким підводним човном U-73 під командою Густава Зісса. Однак це екстремальний випадок, була війна, але ж у мирний час подібний ланцюжок аварій свідчить про системне явище, тобто про цілковитий безлад у системі найму й вишколу морського персоналу! Не хочеться бути Кассандрою, але на місці влади всіх країн я б звернув пильну увагу також і на систему підготовки та перепідготовки пілотів цивільної авіації, машиністів залізничного транспорту, водіїв громадського автотранспорту - лихо саме не ходить, а бардак діло заразне. Непогано б також перевірити кваліфікацію стернових і капітанів деяких країн, у тому числі й України, - їй Богу, що далі, то більше вона нагадує мені «Титанік» у пошуках айсберга…

Ну а на закінчення поговорімо про хороше і навіть дивовижне: згадаймо про дивну долю щасливиці Вайолетт Джессоп. Ця стюардеса компанії «Вайт Стар Лайн» 20 вересня 1911 року була на борту «Олімпіка», який зіткнувся із крейсером «Хоук» (на щастя, інцидент обійшовся без людських жертв). Через півроку дівчина ступила на борт «Титаніка», капітаном якого був… той-таки Е.Сміт, і навіть помічниками його виявилися ті самі Мердок і Лайтоллер, що й на «Олімпіку»! Коли «Титанік» тонув, Ваойлетт урятувалася на шлюпці. У мемуарах вона пише, що один з офіцерів передав їй маленьку дитину, а на «Карпатії» якась жінка підскочила до неї, не кажучи ані слова, вихопила дитину і втекла.

Під час Першої світової війни стюардеса стала медсестрою і 1916 року опинилася на борту «Британіка», переобладнаного на госпітальне судно. 21 листопада воно напоролося на міну біля берегів Греції. У метушні на воду спустили дві шлюпки - і їх затягло під величезні працюючі гвинти. Загинула 21 людина, але Вайолетт знову врятувалася! Вона встигла вистрибнути і, хоча її затягло під днище, де вдарило головою об кіль, її врятувала густа копиця волосся. Між іншим, залишаючи судно (очевидно, у житті звикаєш до всього), медсестра захопила зубну щітку, чого не встигла зробити на «Титаніку» і про що потім дуже шкодувала. Ото б і мені не забути про щітку на випадок чого…

Через рік після виходу на пенсію, Вайолетт посеред ночі раптом розбудив телефонний дзвінок. Якась жінка запитала, чи рятувала вона дитину, коли тонув «Титанік». Давши позитивну відповідь, вона почула: «Це я була тією дитиною!», потім сміх, і зв’язок обірвався. Друг і біограф Вайолетт припустив, що сільські діти просто вирішили пожартувати, але вона відповіла, що нікому й ніколи, крім нього самого, не розповідала цієї історії. Так ніхто й не знає, кого вона тоді врятувала. Та й чи так це важливо?..