Таран як засіб виховання поваги до ПДР

Про стиль їзди в Україні пишуть багато й барвисто. Справді, на дорогах можна побачити все. І втілення гасла "більше швидкість - менше ям", "їду, як хочу". Про паркування, зупинки - окрема розмова. Про це найкраще розкажуть жителі великих міст. Незалежно від того, є в людини автомобіль чи ні.

Більшість учасників руху (та й пішоходів) говорять, що така ситуація "не є добре". Але при цьому додають: "А що робити?" Мовляв, люблять українці залізних коней. Любов до швидкості й стиль поведінки на дорозі можна сприймати як прояв менталітету. Не може емоційна нація повзти по дорозі. А от літати, ну так, тихенько та низенько - чому б і ні?

Може, так воно і є. А може, й ні. Адже суть у звичках. Про це й хочу поговорити. Або, точніше, навести приклад вироблення цієї звички. Швидкісний режим поки що залишимо за дужками. У центрі уваги - паркування в містах.

Начебто є Правила дорожнього руху. І начебто ж у цьому документі прописано норми паркування, зупинки, стоянки. Але вийдеш на вулицю - і ось тобі "щастя". На тій же зупинці громадського транспорту стоїть чийсь залізний кінь. З транспорту випускають пасажирів у другій (у найліпшому разі) смузі. Позаду утворюється затор. Звично. Незадоволені всі. Але чимало з них при цьому не проти поставити авто там, де їм треба, а не так і там, де можна. Мовляв, інших місць немає, тому будемо порушувати. Пояснювати в такому випадку - марно. Викликати поліцію - разовий захід. Адже звичка не замислюватися сильніша.

Зауважимо, що не тільки Україна має таку проблему. Є досвід і інших країн. Десь поліцейські виписують штрафи без розмов, зі швидкістю кілька квитанцій на хвилину (за допомогою електронних сканерів-принтерів, як у Нью-Йорку). Десь працюють евакуатори. Але все це - в умовах сприйняття людьми, крім словосполучення "мої права", слів "відповідальність" і "правила". Розуміння, що друге й третє є насправді первинним (адже відповідальність і правила для всіх породжують права й для мене), приходить згодом. Це теж звичка.

Наведу приклад Білорусі. Досить цікавий і, можливо, жорсткий, але він чудово виробляє звичку. Його мінус - чималі витрати для любителів їздити й паркуватися "як хочу".

Отже, по Мінську на маршрутах ходять автобуси МАЗ, тролейбуси й трамваї БКМ. Так би мовити, техніка власного виробництва. І я довго не міг зрозуміти, чому за наявності сучасних технологій бампери в цієї техніки роблять з металу. Справді, на зовнішній ринок - і композитні матеріали, і пластик (якщо клієнт бідніший). Усередині - більш як половина з заліза.

А потім придивився до практики кермування. Ось, наприклад, проста ситуація, свідком якої я був іще до переїзду в Україну. Зупинка в мінському мікрорайоні "Схід". На зупинці стоїть авто. Під'їхав автобус, бампером посунув перешкоду і висадив пасажирів. Приїхали працівники ДАІ і виписали штраф... водієві автомобіля. Адже у правилах є норма про відстань від дверей автобуса до бордюру - 30 см. А автобус... він гальмувати різко не може - всередині пасажири. Аналогічну ситуацію роком раніше спостерігав у Варшаві. У самому центрі на Jana Pawła Drugiego.

Причому, розмовляючи з земляками (й поляками), я переконався - це не виняток з правил. Таке буває. Не скрізь і не часто. Але й не рідко. Розповідав українцям - не вірили.

Та потім з'явився запис з відеореєстратора одного з водіїв мінських автобусів. Раджу витратити 13 хвилин і подивитися. На якість асфальту можна не звертати уваги - минуло зо два роки, і, гадаю, латки на дорогах з'явилися. Суть в іншому. Людина виклала в мережу історію ДТП з автобусом за 2013-й. 20 "таранів".

Погодьтеся, цікаво. Водій не тиснув різко на гальмо. Підхід простий - якщо хтось створює аварійно-небезпечну ситуацію, він отримує аварію. Створив - дістав.

Та найцікавіше в іншому. Ролик наробив галасу. Почали обговорювати. Приїхали кореспонденти. І от цікаво: і керівництво водія, і колеги дотримуються вважають однаково: створив проблему - маєш. Що ж до покарання, то в 19 з 20 випадків водій був правий, навіть за даними ДАІ. А ще один виписаний штраф керівництво автопарку опротестовує в судовому порядку.

Логіка проста: автобус важить мінімум 25 т. Швидко не зупиниш. У салоні - пасажири. Різке гальмування - травми. Навіщо? Водій відповідає за пасажирів. І, до речі, в цьому автобусі не було зафіксовано жодного (!) випадку травмування людей. Щодо самого автора ролика - за 20 років водійського стажу на особистому авто в нього жодного ДТП.

Та не в цьому суть. Цікава позиція білоруського ДАІ. Вони "стурбовані". Не тим, що автобус прибирає перешкоду. А тим, що хороший приклад, мовляв, заразливий. Обіцяли перевірку. До речі, вона була... й нічого. Проста справа зійшла з перших шпальт ЗМІ, й усі заспокоїлися. Причина проста. Порушував не водій автобуса. А тому така практика виховує інших учасників руху. ДАІ, природно, не могло заявити: "Ура робінам гудам на дорогах!" Але й карати не стали. Ще б пак!

А далі найцікавіше. Досвід пішов у народ. І такими методами виховання культури на дорогах почали пишатися. Не вірите - ось фото, зроблене днями в Мінську. Правда, забавно? Бампер трамвая з чотирма значками "перемоги".

З одного боку, це чотири пошкоджені автомобілі. Але ж трамвай їде там, де може. Виходить, автомобілі або стояли "трохи не там", або їхали... І якщо у всіх випадках правий був водій трамвая, то це означає, що як мінімум чотири людини в майбутньому думатимуть, як їхати і де паркуватися. Наочна демонстрація виправданості ПДР.

І тут цікава думка виникла щодо наведення порядку на вулицях Києва, Львова й інших міст. У комунальному транспорті мають бути засоби фіксації. Ті ж реєстратори. Далі просто. ПДР ніхто не скасовував. І можна переймати досвід сусідніх країн.

• Припаркувався на автобусній зупинці - ремонтуй машину.
• Перешикувався з ряду в ряд, не вмикаючи поворотників, - купуй нові. А заодно рихтуй "задок".
• Підрізав - ну тут узагалі ремонт іще той.

І, природно, якщо все це - у рамках правил, то ще й заплати штраф за створення аварійно-небезпечної ситуації.

Гляди, й українськими містами можна буде спокійно їздити. Та й заторів, спричинених паркуванням товаришів, "що надто поспішають", можливо, поменшає. Одне неприємно - бампери на комунальному транспорті таки доведеться поміняти на металеві. Але, певно, це менше зло.