ТАКЕ ПОДРУЖЖЯ: ЧОЛОВІК — НЕЖОНАТИЙ, ЖІНКА — ЗАМІЖНЯ

Чи можна назвати повноцінною сім’єю пару, в якій чоловік вважає себе неодруженим, а жінка визначає свій статус як заміжня? Саме з такою розбіжністю зіштовхнулися соціологи, досліджуючи спільно з представниками Київського гендерного центру явище так званого фактичного шлюбу, який укладається не на небесах (молоді обходяться без вінчання), не в РАГСах — відділах реєстрації актів громадського стану (обходяться й без реєстрації в державних органах), а, так би мовити, за спрощеною системою, що базується на взаємній згоді жити разом і при цьому — зберігати підстави довільно трактувати свій статус як кому подобається.

Пильна увага соціологів до інституту фактичного шлюбу цілком виправдана. І не лише тому, що це явище стрімко розростається (за даними Інституту соціології НАН України, в 2002 році таких шлюбів було 4,9%, а в нинішньому, хоча до кінця року ще є час, уже 6%), а й тому, що таке спрощене укладання шлюбу — найпоказовіший вияв кризи сучасної сім’ї. Щороку в Україні, як свідчить статистика, реєструється 480—490 тисяч шлюбів і… до 200 тисяч розлучень. Ця ж сама безстороння статистика фіксує, що третина сімей розпадається в перші чотири роки. Ще через п’ять років «розбігається» 30% сімейних пар. Ситуація, як бачимо, далека від ідеалу. Швидше за все, зростання престижу фактичних шлюбів, які обходяться без державної реєстрації, — це вимушений вибір пар, партнери яких, або один із них, з різних причин, від матеріальних до психологічних, не готові взяти відповідальність одне за одного. Інша річ, чи правильні висновки з невтішної ситуації роблять ті, хто, беручи шлюб, іде найпростішим шляхом. Про це — трохи згодом. А поки що є сенс зазначити, що наше суспільство досить ліберально і поблажливо ставиться до фактичних шлюбів. Так, згідно з інформацією, поданою Держкомстатом, на запитання, адресовані сімейним подружжям, про ставлення до створення сім’ї без офіційної реєстрації 59% чоловіків і 50% жінок відповіли, що ставляться до незареєстрованих шлюбів позитивно. Відповідно, 30 і 38% вважають такий шлюб можливим, але не для себе. І лише 9% чоловіків і 11% жінок ставляться негативно. Однак у тому, що ці показники саме такі, швидше, не вина молоді, а біда, пов’язана з різного роду труднощами у створенні й функціонуванні молодих сімей. Про це свідчить досить високий відсоток тих, хто високо цінує інститут традиційних шлюбів. На пряме запитання дослідників «шлюб — це застарілий спосіб організації сім’ї?» дали ствердну відповідь 9% опитаних сімей, швидше погодилися, ніж не погодилися, 13%, і 44% повністю не погодилися з тим, що інститут традиційного шлюбу застарів і його треба змінювати.

Позитивна динаміка фактичних шлюбів нічого доброго не дає, вважає старший науковий співробітник Інституту соціології НАН України, директор Київського гендерного центру Наталія Лавриненко. Твердження ж, що такий, так би мовити, «попередній» шлюб, який нічим не пов’язує молодих людей, створює міцні сім’ї, не обгрунтоване. Навпаки, запевняє вчений, такі шлюби не міцні, і саме вони розпадаються найшвидше. Пов’язана такими стосунками пара якщо й ризикує продовжувати рід, то спромагається не більше ніж на одне дитя. Провідний науковий співробітник Інституту психології Академії педагогічних наук України, кандидат психологічних наук Володимир Куєвда у фактичних шлюбах вбачає прагнення тих, хто бере такий шлюб, ухилитися від відповідальності за сім’ю. Мовляв, поживемо разом, доки все гаразд, а далі — як складеться… У цьому плані цілком зрозумілу настороженість щодо фактичного шлюбу викликає гендерний аспект питання. По-перше, в згаданих соціологічних опитуваннях жінки стриманіші, ніж чоловіки, в позитивному сприйнятті шлюбу без реєстрації. По-друге, не можна вважати, що такі сім’ї створені на рівноправній основі, бо у фактичних шлюбах чимало чоловіків вважають себе неодруженими, а жінки констатують, що вони заміжні. З огляду на цю тенденцію, слабка стать більше зацікавлена у створенні повноцінної сім’ї і на шлюб без реєстрації погоджується, швидше за все, вимушено.

Представники Київського центру сім’ї «Родинний дім», Національного прес-клубу «Громада і влада», зібравшись разом, розглянули багато аспектів сімейного життя, шляхів зміцнення молодих сімей. Цікавою видається спроба дати конкретну відповідь на складне запитання: як створити міцну сім’ю? В цьому плані заслуговує уваги програма «Абетка подружжя», методика якої передбачає не читання лекцій, проведення бесід, а тренінг сімейних пар, котрі вирішили з допомогою цієї програми не випробовувати себе в сімейних чварах, а в комфортній атмосфері обговорити проблеми сімейного життя, послухати поради стосовно тієї чи іншої ситуації, яка може викликати сімейний конфлікт. Показово, що такий тренінг, як і сімейне життя, проходить три основних етапи. На першому молоді пари вчаться толерантно поводитись у перший період подружнього життя, притирати характери, звички, погляди, уникати дрібних конфліктів, здатних перерости у серйозні скандали. Згодом молоді пари отримують навички з формування сімейних бюджетів, планування народження дітей, тактики і стратегії сімейного життя. Третя частина програми спрямована на те, щоб молоді люди навчилися підтримувати одне одного не лише в сімейних справах, а й на роботі, у громадському житті, творчості. Про необхідність такого практичного підходу свідчить те, що такі тренінги, проведені в Деснянському, Святошинському районах, викликали велике зацікавлення.