Святині чи антикваріат?

За роки радянської влади руське старообрядництво на території України зазнало колосальних духовних та матеріальних втрат. Його чисельність скоротилася у п’ять разів. З одного боку, старообрядців переслідували як будь-яку іншу релігійну конфесію, а з іншого — через його причетність до торгово-промислового капіталу Російської імперії.

На жаль, теперішня українська влада сприймає старообрядництво як явище чужорідної культури, яке не відповідає сучасним національним стандартам і стратегіям. Руське старообрядництво справді не є прямим носієм української культури, проте воно є продовжувачем давньоруської християнської православної традиції у повсякденній культурі та побуті.

Полювання за старовинними старообрядницькими цінностями почалося ще в 70-ті рр. ХХ ст. Вже тоді представники злочинного світу почали складати «конкуренцію» академічним та університетським ученим. У той час вони діяли доволі цивілізовано, а розгул бандитизму почався з розпадом Радянського Союзу та утворенням незалежних держав. Внаслідок припинення фінансування польових археографічних досліджень багато наукових програм було згорнуто.

Зниження життєвого рівня населення України породило цілу мережу злочинних організацій, які, не маючи ні моральних, ні релігійних принципів, розгорнули нечуваного масштабу аморальну справу. Держава проявила цілковиту бездіяльність, натомість бандити вдосконалювали методи викрадання та знаходили нові канали збуту церковної старовини.

Впродовж останніх років у всесвітньо відомому духовному центрі старообрядництва — селі Білій Криниці Глибочицького району Чернівецької області — викрадено 30 старовинних ікон ХІV—ХVІІІ ст., коване сріблом Євангеліє, чашу причастя, інше церковне начиння. Кількома роками раніше з Білокриницького музею давньоруського мистецтва було викрадено пам’ятку національного значення — знамениту Острозьку Біблію. За свідченнями голови Шурської старообрядницької громади Є.Пєрфілова в с. Шурі-Копієвській Тульчинського району Вінницької області старообрядницьку церкву грабували десять разів. Украли 150 най­кращих ікон.

У с. Новій Некрасівці Ізмаїльського району Одеської області Введенську старообрядницьку церкву грабували тричі. У 1996 р. було викрадено 28 ікон, у
1999-му — 14, у 2000-му — 8. У 1999 р. настоятель громади отець Кіндрат Кляузов негайно повідомив міліцію. Образи було виявлено та заарештовано на україно-молдовському кордоні. Слід­ство тривало три роки. На­реш­ті ікони були повернуті новонекрасівській громаді і буквально через рік знову викрадені. У 2006 р. викрадено 16 ікон з Іванобогословської церкви с. Стара Некрасівка Ізмаїльського району Одеської області. Із старообрядницької церкви с. Приморського Кілійського району Одеської області викрадено 56 найцінніших ікон, три Євангелія в окладах, у т. ч. одне — у срібному кіоті, срібну чашу, дві євхаристичні срібні посудини, срібну ложицю тощо.

У м. Хотині Чернівецької області старообрядницький храм грабували п’ять разів. З 2000 по 2004 рік викрадено понад 50 ікон. У с. Балках Барського району Він­ницької області з місцевої старооб­рядницької церкви викрадено дев’ять образів. У м. Кілії Одеської області (попри те, що церква та все її начиння згоріло під час пожежі 1996 р.) викрадено 11 ікон. У с. Нікольському Світ­ловод­ського району Кіровоградської області за один лише раз із церкви викрадено 90 образів. За слова­ми місцевого дільничного інспектора міліції Юрія Чимадура, останнє пограбування сталося восени 2006 р., особу злодія було встановлено. Він вчинив сім пограбувань мешканців с. Нікольського, де вкрав не менше 20 ікон. За­галом у цьому селі з Різдвобогородицького старообрядницького храму було викрадено щонайменше 200 ікон. У церкві залишились тільки ті, які, за словами глави Русь­кої православної старообрядницької церкви в Україні архієпис­копа Саватія Київського, нікому не потрібні. Проте той же інспектор заявив, що у мешканців села викрадено значно більше ікон. Усі злочини розкрито, проте жодної ікони власникові не повернуто.

Останніми роками різко зросла кількість пограбувань цивільного липованського, некрасівського та кацапського населення України, а їхні форми набули особливої брутальності. Те, що для старообрядця віками становило найбільшу святиню, перетворилося на предмет нівелювання людської гідності, стало причиною їхньої насильницької смерті.

Щорічно в м. Кілії відбува­ється чотири-п’ять, у с. Приморсь­кому дев’ять-десять випадків покраж ікон липован. У 2007 р. в
м. Балті Одеської області серед білого дня було до смерті побито Єф­росинію Полякову. Викрадених в неї образів так і не було знайдено, хоча заяву до органів внутрішніх справ подавали. У с. Приморсь­кому спочатку залякали, а потім убили Єфросинію Сироткіну. У 2006 р. пограбували голову Примор­ської старообрядницької громади Дар’ю Горшкову. У попечителя церкви вирвали двері, коли чоловік намагався зачинити їх перед злочинцями. Доки він чинив опір грабіжникам, один з них розбив вікно, уліз до хати і виніс усі ікони. Подібним чином у своєму помешканні було вбито жителя с. Мирного Кілійсь­кого району Одеської області старообрядця Смир­нова. У м. Вилковому Одеської області дійшло до того, що віруючі старообрядці вдень бояться покидати свої будинки.

Розквіт кримінального злодійства в останні роки сягнув свого апогею. Бандити, заручившись підтримкою іноземних адвокатів, перекупників, власників антикварних магазинів, вільно роз’їжджають по всій Україні, заохочуючи самих старообрядців до правопорушень, скуповуючи старовинні ікони пограбованих церков та приватних осіб. Наприклад, старообрядницьку церкву с. Борскова Тиврівського району Вінницької області пограбували на замовлення вінницького комерсанта. У 1998—2001 рр. в Боскові, Кругах Тиврів­ського, Жуківцях Жмерин­ського районів Вінницької області та інших навколишніх селах діяло бандитське угруповання з п’яти молодиків, які пограбували старообрядницькі церкви у цих населених пунктах. Справа про пограбування храмів проходила в суді як додаткова, проте на вирок зовсім не вплинула.

У м. Вилкове при Будинку побуту (що біля ринку) киянин відкрив лавку, де скуповують антикваріат. Це спонукало до злочинів багатьох вилківчан. У м. Кілії скупкою ікон займається житель цього міста Михалевич. У м. Світловодську Кіровоградської області антикваріат скуповує фірма «Ірина» — органам внутрішніх справ добре відомо, що викрадені у селі Нікольському образи продавалися саме цій фірмі. У м. Хотині Чернівецької області вимінюванням старовинних образів на сучасні штамповані промишляють приїжджі з Києва «художники».

У ніч з 1 на 2 березня 2008 р. в черговий раз пограбовано Покровський старообрядницький храм у смт Брацлав Немирів­ського району Вінницької області. Було викрадено 16 ікон, переважно образи Івана Богослова, Деісус (Спасителя, Пресвяту Богоро­дицю, Івана Хрестителя), Федорів­ську ікону Божої Матері та образ «Всіх сумуючих радість». Усі підозри падають на місцевого колекціонера та його брата-одесита, який працює в пароплавстві та відправляє ікони за кордон. Злодії білим днем приїжджають і відверто заявляють про свої наміри придбати ікони, а коли дістають відмову, викрадають уночі.

Поширення подібних злочинів відбувається за недостатньо ретельної діяльності або бездіяльності органів внутрішніх справ. Складається враження, що бандити знаходять у міліції цілковиту підтримку. Вона формально підходить до розслідування пограбованих старообрядницьких храмів, а в окремих випадках (як це сталося у м. Бершаді Вінниць­кої області) навіть просить не подавати заяв. Проте в тій-таки Бершаді спійманих на місці злочину в Шурі-Копієвській захищали іноземні адвокати. Злочинці залишилися непокарані. У с. Приморському при кожному пограбуванні церкви заявляли в міліцію, яка кожен раз приїжджала, і кожен раз нічого не знаходила. Місцевим липованам стало відомо, що їх грабували бандити з м. Вилкового та з Молдови.

За роки незалежності з храмів Руської православної старообрядницької церкви (не враховуючи приватного сектора) викрадено щонайменше 2 тис. старовинних старовірських ікон на суму (за найскромнішими підрахунками) більш ніж 40 млн. грн. У середньому вкрадену ікону з перших рук продають за 300—400 грн., тоді як до колекціонерів вона доходить за 10 тис. грн. Проте дуже часто серед старообрядницьких ікон зустрічаються образи, які внесено до Всесвітнього каталогу дорогоцінних ікон, і тоді вони оцінюються від 4 до 20 тис. доларів США (кожен). Старообряд­ницька ікона стає основним об’єктом полювання злочинців. Вона перетворилася не лише на предмет легкої наживи, а й швидкого збагачення перекупників.

Тим часом у крадіжках органи внутрішніх справ звинувачують самого главу Руської православної старообрядницької церкви, який, добиваючись правди, три доби провів в Управлінні МВС у Кіровоградській області. Якщо не рахувати моральних збитків архієпископа — результат розслідування нульовий.

Стає очевидно — якщо впродовж короткого часу поставлену проблему не буде вирішено, то через п’ять-десять років Україна залишиться з порожніми старообрядницькими церквами. Чи не час українському урядові, а особливо президентові України В.Ющен­ку — любителеві антикваріату та поціновувачу старообрядницької спадщини — задуматися: а яким чином старовинні ікони у такій великій кількості потрапляють на цей ринок?