Смак до життя, або Енергія древньої гри

Сьогодні ми відчуваємо кризу освіти, кризу цінностей і традицій. Як будувати свої стосунки зі світом, у чому знаходити радість, інтерес, енергію? Те, що може стати ресурсом життєлюбства та успіху, — доступне. Шукаємо, рухаємося, відкриваємо.

Що більше намагаєшся контролювати світ, то менше задоволення отримуєш. Смак до життя — на тонкій межі між спонтанністю і стратегією. Ти плануєш поїздку, готуєшся до неї з усією ретельністю завзятого мандрівника, продивляючись форуми, читаючи путівники; вибудовуєш в уяві екзотичні картини, передчуваючи порухи серця і цікавість розуму. Але особиста зустріч із містом-мрією все одно ошелешує.

От, збираєшся поспостерігати щорічний шашковий турнір за світові титули, а спонтанно потрапляєш ще й на музично-культурний фестиваль просто неба. Обидва міжнародні заходи відбуваються поруч — у центрі Праги, у парку на мальовничому березі Влтави. Це не змагання, радше тріумф духовності над знеособлюючими масками глобалізації (з її рекламою, фастфудами, несмаком оформлення, починаючи із сучасного індустріального «дизайну» і закінчуючи спрощеною стандартністю та одноразовістю людських стосунків). У старій Празі нема ані гучного руху, ані білбордів, ані незліченних «макдональдсів», ані іншої подібної індустрії з її агресивним здирництвом. Прага — воістину духовний заповідник.

Поки йдеш по Карловому мосту, де ледь не кожна статуя має свою цілющу силу (сліди від паломницьких дотиків туристів відшліфовані до золотавого блиску), милуєшся замками, вежами і палацами — починаєш розуміти, як органічно пов’язані Прага і шашки. Так, адже ця гра була одним із традиційних лицарських мистецтв багато століть тому! За цими древніми стінами королі і принци зі своєю раттю з допомогою клітчатої дошки і фішок моделювали майбутні події; на них же аналізували батальні сцени повчального минулого. Гра відволікала розум від тривог і водночас була тренажером стратегії перемоги.
В умовах замкнутого (задля безпеки) простору душа потребувала динаміки, і вона її отримувала з допомогою гри. Виявляється, шашки реально сприяють нарощуванню й акумулюванню психічної енергії. Нещодавно по одному з телеканалів пройшла інформація, що в Росії в Пензенській області велика група людей, серед яких були і діти, провела півроку в глибоких підземних печерах, очікуючи кінця світу (він, за їхніми пророкуваннями, мав настати 2008 року). Із собою було взято мінімум — воду, їжу, теплий одяг, запальнички, свічки і... шашки. Весь цей час, далеко від цивілізації та природного світла, люди знаходили для себе одне-єдине заняття — розігрували партію за партією. Очевидно, шашки було вибрано не випадково: у них могли грати всі, включаючи дітей. Дивовижним був кінець самітництва. За шість місяців перебування в неприродному, збідненому подразниками середовищі жоден «біженець» не постраждав ні фізично, ні психічно. Особливо старанно досліджували медики дітей, але й у них відхилень у розвитку і здоров’ї не виявилося.

Ресурс інтелектуальних ігор великий, але в шашок він особливий. Тут простота поєднується з величезним діапазоном стратегій; логічний розрахунок з одного боку, непередбачуваність можливих комбінацій — з іншого. Інтелектуальне протистояння в шашках перетворюється на духовне партнерство.

Згідно з висновками учених, ми у своїх діях на 60% залежимо від людей, з якими взаємодіємо, на 30% — від наших стереотипів і звичок і тільки на 10% — від знань і умінь (ситуація завжди потенційно багатша й цікавіша). Виявляється, партнер великою мірою визначає наше буття в даний момент. Разом ми створюємо спільне енергетичне поле, в якому співзвучні цінності, надії, почуття переплавляються на духовне джерело. Якщо йдеться про гру, то це джерело живить уже не тільки гравців, а й тих, хто спостерігає за ходом партії, хто робить свої припущення щодо розвитку подій на ігровій дошці. Сильні гравці, незалежно від результату гри, створюють позитивне енергетичне поле. Ця атмосфера наповнювала собою зал, у якому проходив турнір. Тут не було напруження і тривоги — навпаки: надзвичайне відчуття довіри, доброзичливості та творчості.

Справжні лицарі духу — члени чеської федерації шашок. Це їхнє подвижництво слугує розвитку шашкової культури не лише в Чехії, а й далеко за її межами: щороку в червні зусиллями чеської федерації і завдяки ентузіазму гравців із багатьох країн світу у Празі проходить міжнародний турнір з шашок. Тут різновікові гросмейстери — і школярі, і студенти, і зрілі гравці, і люди поважного віку. Цього року змагалися 70 представників шашкових федерацій із 12 країн світу, у тому числі з України. Не так уже й важливо, хто яке місце посів, важливо, що кожен збагатився досвідом і живлющою енергією новизни. Музичний фестиваль, який проходив поруч, не присвоював звань і титулів, а давав можливість пражанам і гостям столиці
долучитися до творчого резонансу близьких і дуже віддалених культур.

У цьому романтичному місті, втіленні європейської естетики і найвищого смаку, так багато світла й радості, що ніяким руйнівним вібраціям заздрості, конкуренції, наживи тут не місце. Тут одні можуть подарувати свій авторський диск, інші — просто почастувати екзотичною стравою національної кухні. Із гросмейстерами ти вирушаєш в один із заміських замків надзвичайної краси; по дорозі майже кожен з них розповість свою історію любові до шашок і не тільки. Починаєш відчувати добру вдачу і неповторність учасників турніру — вони не схожі одне на одного ні в чому, окрім, мабуть, одного — кожен із них у своїх внутрішніх кодах має смак до життя. Він допомагає ставити цілі і досягати їх, долати інерцію і пастки зневіри. Як праві були лицарі, культивуючи шашки! Добре б, щоб інтелектуально-духовна спадщина європейської еліти стала ресурсною для сучасного підростаючого покоління. І шашки мають зіграти в цьому важливу роль. Вони — альтернатива пасивному екранному споживанню, яке ослаблює і дух, і розум.

Сьогодні ми відчуваємо кризу освіти, кризу цінностей і традицій. Світова культура також переживає трансформацію. Так, на думку А.Яценка, глави Української федерації шашок, з’являється нова парадигма розвитку спорту. Якщо раніше досягнення, рекорди, а також місце проведення міжнародних змагань були способами ідеологічного домінування, то поступово спорт став індустрією — дуже прибутковою справою для групки олігархів. Вони купують команди, гравців, організовують ставки і часто «моделюють» результат. Усе це багато в чому дискредитувало початкову ідею олімпу. Вона в тому, що спорт — спосіб розвитку особистості, інтенсивної взаємодії зі світом. У цьому його духовне призначення. І зростає популярність оздоровчих комплексів, аматорських клубів; створюються федерації шашок по всій Європі. Дивлячись на гравців у залі під час празького турніру, я бачила здорових тілом і духом людей, захоплених не лише шашками, а й принадами міст, у яких вони бувають. Успішний шашкіст — це багатогранна особистість із гарною фізичною формою, відкритою душею дитини і глибокою стратегічністю мудреця.

Гарний тренер, як батько, передусім виховує в гравцеві життєвий тонус, загальну мотивацію саморозвитку і самореалізації. Показово (судячи з узятих у більшості учасників інтерв’ю), що майже всі гравці мають високий рівень задоволеності собою і життям — їм подобається те, чим вони займаються, те місце, де вони живуть, і ті люди, з якими вони пов’язані. Адже партнерська гра збагачує соціальним досвідом, а конкуренція, що стала партнерством, навчає співробітництва і практичної філософії — усе змінюється, кінець одного є початком іншого, програш сильному партнерові дає більше, ніж виграш у слабкого тощо. Шашкова дошка — не дві території супротивників. Вона — поле спільного інтересу і взаємного розвитку.

Галявина перед сценою на березі Влтави. На траві, прямо навпроти музикантів сидять люди. Вони прийшли послухати виступи і просто відпочити. Хтось їсть тут-таки куплений у киргизів плов або печиво — у афганців; хтось спостерігає за дітьми; хтось дозволяє неподалік погратися собакам, тримаючи напоготові паперовий пакет і лопатку. Тут ніхто нікому не заважає бути собою, поважаючи простір і свободу оточуючих. І ми з колегою, покинувши палац спорту, де вже оголошено переможців, роздано кубки і премії, влаштовуємося на траві, підстеливши курточки, розставляємо шашки і починаємо гру — під музику. Це більше, ніж романтика — розширюється життєвий простір, з’являється нове бачення сьогодення і майбутнього.

Наступного дня автобус везе нас із Праги у бік польського кордону. Миготять червоні дахи, брунатні вежі, зелень трави і синява неба... Світ складається з безлічі барв, а життя-гра — із безлічі можливостей і шляхів. Чарівні перетворення шашок на дамки — синтез стратегії і удачі. А вловлювати хвилю гармонії і краси — це удача чи стратегія? Відповідь, напевно, знають Майстри Гри. А ми будемо в них учитися.