СИНІЙ — ЧИСТЕ НЕБО, ЖОВТИЙ — КОЛІР ПОЛІВ

Небагато людей знають, що один із головних символів нашої держави — прапор України — насправді є не жовто-блакитним, як за звичкою називає його більшість населення, а синьо-жовтим. Саме в такому порядку мають поєднуватися кольори за правилами геральдики. Я, приміром, про це довідалася зовсім недавно. Адже прапори, які розвішують по місту під час свят, мають дуже широку колірну гаму — від сіро-блакитної до темно-синьої та від лимонної до яскраво-жовтої.

Жовто-блакитний прапор набув широкого поширення в 90-х роках минулого століття в націоналістичних колах, а потім і повсюдно. Змінювати свою символіку офіційно держава не поспішала. На час розпаду СРСР державним прапором України залишався радянський. Але 24 липня 1990 року президія Київської міської ради народних депутатів вирішила вивісити синьо-жовтий прапор поруч із державним червоно-синім перед будинком міськради на Хрещатику, а 4 вересня 1991 року в Києві над будинком Верховної Ради разом із червоно-синім був піднятий і синьо-жовтий прапор.

Щоб визначитися з цим важливим державним символом, знадобилося спеціальне засідання парламенту із залученням істориків. Українське синьо-жовте колірне об’єднання — одне з найдавніших серед сучасних національних прапорів. Походить воно від герба Галицько-Волинського князівства, землі якого в XII столітті літописці називали «Україною». У другій половині XIII століття гербом князівства був золотий лев на синьому тлі, звідки й пішов звичай поєднувати ці кольори на українських державних символах.

Проте в різні періоди історії український прапор піднімався то синім, то жовтим полотнищем вгору. Головна Руська Рада — орган, що представляв національний рух українського населення Галичини, — у жовтні 1848 року оголосила своїм гербом золотого лева на блакитному тлі й синьо-жовтий прапор. Цей самий прапор, але з жовтою смугою вгорі, був державним прапором УНР 1918 року. Після перевороту П.Скоропадського порядок кольорів змінили на синьо-жовтий. Таким він залишався і за часів Директорії.

Постановою Верховної Ради від 28 січня 1992 року для державного прапора України ухвалили варіант, що використовувався князем Володимиром Хрестителем (синій верх, жовтий низ) зі співвідношенням довжини до ширини 3:2. А також родовий герб Володимира — стилізований тризубець. У ст.20 Конституції про Державні символи України записано: Державний Прапор України — це прапор із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів. 24 липня 2000 року також було офіційно встановлено державне свято — День прапора (на згадку про події 1990 року).

Як і в багатьох інших державах, кольори України не мають офіційного пояснення. А неофіційне змінювалося з часом і залежало як від смаків сучасників, так і від політичної моди. Традиційно синій колір трактується як колір чистого неба, а жовтий — як колір полів.

Про те, що більшість громадян України, у тому числі й представники держустанов, погано уявляють, якими мають бути синій і жовтий кольори державного прапора, свідчить той факт, що прапори, які розвішуються в дні свят, мають дуже широкий діапазон колірної гами. Це загалом цілком зрозуміло. Слова будь-якої мови добре описують загальні поняття досить високого рівня абстракції, доступні певній спільноті людей. Колір же — матерія не просто тонка, а супертонка. Отже, кольорів набагато більше, ніж слів у будь-якій з існуючих мов: людське око вміє розрізняти мільйони відтінків та півтонів. Тому описати словами різноманітність усіх барв світу принципово неможливо.

Японці, приміром, усе-таки спробували накинути на свій колірний всесвіт рясну мережу понять і визначень. Назв кольорів та їхніх відтінків у японській мові безліч. Про них видаються довідники й енциклопедії, їх навчають розрізняти в школі. Так, дошкільник у дитячому садку знайомиться з палітрою у 25 кольорів, другокласник повинен уміти користуватися фарбами 36 відтінків і знати їхні назви. Останнім часом у Японії розроблено дуже чітку систему промислових стандартів (JIS, Japan Industrial Standards), у тому числі й на назви та описи кількох сотень кольорів, що їх японці вважають основними.

Лише відтінків синього японці розрізняють величезну кількість. Традиційна колористика об’єднує їх у сімейство, розміщення в якому ранжується за глибиною синього: від м’якого, зеленувато-блакитного («каменодзокі») до живого синьо-зеленого («асагі»), потім до «ханади», що злегка вилискує сталлю, і, нарешті, до глибокого темно-синього («аі»).

Відповідно до словника С.Ожегова, «синий — имеющий окраску одного из основных цветов спектра, среднего между фиолетовым и зеленым», а «желтый — цвета песка и золота». Досить невизначено, чи не так?

У Російській Федерації державний прапор виготовляється відповідно до стандартів ГОСТ Р 51130-98 «Флаг Государственный Российской Федерации. Общие технические условия». При цьому розміри, кольори смуг прапора, співвідношення довжини й ширини прапора, кольорових смуг встановлено в «Положении о Государственном флаге Российской Федерации».

Вимоги ж до державного прапора України досить розпливчасто прописані у статті 20 Конституції України й у постанові Верховної Ради України «Про Державний Прапор України» від 28 січня 1992 р. №2067-XII. За словами першого заступника голови Держкомітету України з питань технічного регулювання і споживчої політики Г.Сидоренка, питання розробки нормативно-правових актів, які врегулюють проблеми виготовлення і застосування державної символіки, зокрема державного прапора України, тільки розглядається. Можливо, для цього знадобиться ще років десять?..