СИНДРОМ «БОЖЕВІЛЬНОГО ПОКУПЦЯ»

Ніщо так не поліпшує настрій, як придбання непотрібної, абсолютно некорисної речі. Всі ці керамічні поросятка, крихітні коробочки, мініатюрні горнятка...

Д.Донцова

Я ненавиджу себе! Я залежна від речей! Тільки за останніх два тижні я накупила помад, кремів, маєчок, блузочок, штанят... Не поміщаються вже у шафу, а зупинитися не можу. Раніше не могла собі дозволити гарно одягатися, а тепер маю стільки, що не встигаю всього одягнути. Влаштувалася недавно на нову роботу, там добре платять, але робота дуже нервова. Коли два місяці тому був аврал на роботі — накупила собі стільки, що просто жах! Уже ховаю речі від чоловіка, бо мені соромно за свої бездумні трати. Щоразу даю собі слово, що це востаннє, а коли зайду в магазин, то не можу себе контролювати. Що робити? Як зупинитися?

Кожен хоч раз у житті наважився купити річ, яка не «по кишені», — дорогий фотоапарат, суперновий ноутбук, величезний сервіз на 60 персон чи богемне вечірнє плаття відомого модельєра (яке буде одягнуте лише 2 рази)... У цьому немає нічого страшного, а інколи буває навіть корисно купити собі щось, про що ви довго мріяли або як «нагороду» за свої життєві перемоги. Проте якщо ви не в змозі стримуватися перед яскравими вітринами й шалені набіги в магазин повторюються щотижня, — то це вже не задоволення, а хвороба. І людей, хворих на цю недугу, називають «шопінголіками».

Хвороба «шопінгоманія» виникла не вчора й не сьогодні. Ще англійський король Генріх VII страждав на неї. А відомий німецький психіатр Крепелін (друга половина XIX ст.) називав цю недугу одним із видів «імпульсивного затьмарення розуму».

Що ж примушує жінок і чоловіків, заможних і не дуже наважуватись на такі інтенсивні покупки? Прагнення бути щасливим! Процес купівлі якоїсь речі, навіть зовсім не потрібної, так само впливає на «шопінголіка», як наркотики на наркомана чи міцні спиртні напої — на алкоголіка. Американські вчені вважають, що скоро це захворювання буде додане до списку інших психічних захворювань і що воно не менш небезпечне, ніж алкоголізм чи паління цигарок.

Одним із найвідоміших «майстрів витрачання грошей» є, хоч як це дивно, не жінка, а чоловік. Відомий співак Елтон Джон одного разу витратив 1 мільйон доларів лише за один день! Шопінг він називає своїм улюбленим видом спорту і часто говорить про себе: «Я як сорока, якщо бачу щось прекрасне — відразу ж хочу це придбати».

А найулюбленіше заняття талановитої Селін Діон — витрачання грошей на взуття. У її колекції вже... 1095 пар його. Співачка каже: «Шопінг розслабляє. Я купую до знемоги, і все-таки... мені нічого одягнути».

«До тих, хто страждає на шопінгоманію, слід ставитися з розумінням, бо в основі цієї хвороби лежать низька самооцінка, самотність, депресія, і людина намагається вилікуватися шляхом витрачання грошей», — вважає Гленн Вільсон із Британського інституту психіатрії.

Одержимість купівлею — це найчастіше спроба заповнити душевну порожнечу. Так, тільки у США на таку залежність страждають приблизно 15 мільйонів людей, понад 80 % із яких — жінки. У процесі придбання якоїсь речі ці люди знаходять втіху, підвищення самооцінки («Я купую цю чудову річ у такому гарному й дорогому магазині. Я щасливий та успішний!»). Але найчастіше позитивні емоції проявляються лише в магазині. Коли людина приходить додому, її починають мучити докори сумління: «Марно потрачені гроші, більше це не повториться». Квартири «шопінголіків» часто скидаються на склади непотрібних речей — одяг, що його ніколи не одягали, годинники, яких ніколи не носили, купа безглуздих сувенірчиків... Людина переживає за гроші, «викинуті на вітер», відчуває провину, знову впадає в депресивний стан і, щоб вийти з нього, біжить по нові емоції в... магазин! Зачароване патологічне коло.

Психологи вважають, що у «шопінгоманів» існує страх нового досвіду. Адже якщо стане сумно здоровій дорослій людині, вона боротиметься зі «спліном» різними способами — піде в спортивний зал або на прогулянку, почитає нову книгу чи перегляне кінофільм, поїде за місто чи «відірветься» на дискотеці, вип’є пива або з’їсть шоколадку, змінить зачіску чи, зрештою, купить щось давноомріяне... Але щоразу це буде щось інше. Нещасний же «шопінголік» побіжить по окраєць свого щастя лише в магазин! І, як справжній наркоман, щоразу збільшуватиме свою «дозу покупок».

Неодмінним атрибутом усіх таких людей є величезні борги. Спочатку за кілька днів вони витрачають свою зарплату, потім випрошують гроші у рідних, потім — у знайомих... В Америці «шопінголіки» мають величезні борги по кредитних картках, які просто неможливо оплатити їхньою реальною зарплатою. Причому, якщо раніше банки не видавали кредитних карток людям, у купівельній спроможності яких можна було сумніватися, то тепер кредитні картки стали доступні і молодим (які ще не мають стабільного заробітку), і людям похилого віку (які теж живуть доволі скромно). Вже зареєстровано кілька випадків самогубств «шопінголіків», які не могли віддати своїм кредиторам усіх заборгованих грошей.

Психологи вважають, що існує два типи «божевільних покупців» — особистісні й підсвідомі. Особистісні «шопінголіки» — люди емоційно неврівноважені, вередливі, навіть трохи істеричні. Часто це одинаки або молодші діти в родині, яких батьки страшенно балували подарунками. Вони витрачають гроші демонстративно, купуючи дорогі (й часто абсолютно непотрібні) речі. І можуть «пустити за водою» всі свої заощадження. Річ у тому, що вони з дитинства звикли до уваги, але не вміють заповнити своє внутрішнє життя чимось корисним та яскравим, тому зовнішні прояви (наприклад, демонстративні трати грошей) стають для них єдиним способом привернути до себе увагу.

Підсвідомі «шопінголіки» — це «попелюшки», в яких було нелегке дитинство, яким недодали батьківської уваги чи матеріальних благ. Такі намагаються компенсувати нестачу батьківської любові (як справжньої, так і уявної) тим, що витрачають на подарунки для самого себе купу грошей («ніхто мене не любить, але я сам себе люблю»). Бажання у них одне, щоб їх помітили й «ахнули» від захоплення. Але купують вони як правило речі більш корисні і практичні, ніж особистісні «шопінголіки».

Як можна допомогти людині зі схильністю до божевільної трати грошей? Самостійно з цим важко впоратися, треба звертатися по допомогу до рідних, друзів та психолога.

Якщо хтось із ваших домашніх підсвідомий «шопінголік», то варто частіше говорити йому (їй) про вашу любов, щиро хвалити за успіхи. З особистісним «шопінголіком» слід відверто поговорити про його проблему, можна доручити цій людині стати «міністром економіки» вашої родини, попросити розробити план економії коштів. Можливо, така відповідальна посада і дозволить змінити ситуацію.

Дослідження американських вчених засвідчило, що людям, які страждають на синдром «божевільного покупця», можуть допомогти антидепресанти. З допомогою нового антидепресанту приблизно 50 відсотків «шопінгоманів» позбулися цієї згубної звички.

Але деякі вчені вважають, що «шопінголік» не може звільнитися від своєї залежності, тільки приймаючи лікарський препарат. Необхідно з допомогою кваліфікованого психолога визначити першоджерело психологічної проблеми, постаратися зрозуміти й вирішити її.

І, звісно, найважливішим на шляху до «одужання» має бути прагнення стати зрілою особистістю й повністю контролювати свої витрати.

А канадець естонського походження Калле Ласн вигадав міжнародний «День без покупок». Цей день уже святкується десять років і має на меті дати зрозуміти людству, що, крім товарів у магазинах, на світі є багато чого ціннішого та цікавішого.