Сім’я у світовому вимірі: український вибір

Напередодні Дня матері і Міжнародного дня сім’ї в Києві з 9 по 11 травня проходив ХХІІ Міжнародний конгрес родини «Родина — спільнота любові». Такі конгреси, присвячені обговоренню й спільному пошуку шляхів вирішення сімейних проблем у світлі християнських цінностей, обміну досвідом як між окремими особами, так і між організаціями, відбуваються з 80-х років минулого століття. В їх організації беруть участь релігійні конфесії, державні та громадські інституції. Цього разу в роботі конгресу, понад тисячу експертів якого зосередили увагу на вивченні, оцінці стану сім’ї в Україні, наданні відповідних рекомендацій, взяли участь представники традиційних християнських церков, іудеїв та мусульман, учені, посланці від громадських організацій світу. Організаторами заходу стали Митрополича комісія у справах сім’ї (УГКЦ), Міністерство сім’ї, молоді та спорту України, Фундація «Родина — надія завтрашнього дня» (Бельгія). Конгрес проходив під патронатом Світової організації сім’ї (США) та Європейської організації сім’ї (Швейцарія).

Під час засідань, роботи секцій, розмов за круглим столом звучало: вибір місця для проведення конгресу-2006 припав на Київ не випадково. Як у зачинателів світового руху, так і в Україні поштовхом до дій стало занепокоєння небезпечним становищем, у якому опинилися родинні цінності на зламі епох. Батьки з різних країн переконані в тому, що сім’я не лише є осередком системи, а й відіграє важливу роль у духовній організації людей. У відповідь на виклики світу, що глобалізується, загрожуючи розвалом сімей, вони вирішили поділитися думками з іншими людьми. Рух, який виявився актуальним, швидко вийшов за межі окремих країн, привів до створення Світової організації сім’ї. В Україні сімейні, родинні цінності завжди ставилися високо, як і роль жінки-матері, що вважалася берегинею роду. Впродовж тисячолітньої історії народу саме в сім’ї, в родинах, особливо в пору бездержавності, вироблялася національна ідентичність — утверджувалися і зберігалися, передавалися з покоління в покоління звичаї, мова, віра, моральні цінності. В часи панування безбожного комуністичного режиму, та й у теперішній перехідний період, саме на сім’ю, родинні стосунки припадають найдошкульніші удари. Втрата духовних орієнтирів, помножена на економічні негаразди, призвела до гострої кризи родинних стосунків. Розпад сімей, позашлюбні статеві стосунки стали причиною стрімкого поширення ВІЛ/СНІДу та інших хвороб. Зростання розшарування людей у сфері розподілу матеріальних благ, безробіття, міграційні процеси ще більше загострили ситуацію, викликали кризу материнства — припинення вагітності, відмови від дітей. Справжнім лихом стали дитяча безпритульність і соціальне сирітство.

Проблеми українських сімей, як можна було зрозуміти з виступів на Конгресі, тією чи іншою мірою характерні для різних країн і для різних конфесій. Хоч на Конгресі були представлені в основному православні церкви та громадські організації, в його роботі взяли участь також релігійні діячі інших конфесій. З їхніх виступів стало зрозуміло, що і в мусульман, і в іудеїв єдине розуміння і ставлення до сім’ї, родини й позашлюбних зв’язків. І це є підставою для того, щоб захищати сімейні цінності спільно. Болячками, які потребують лікування (зниження прагнення брати шлюб, поширення вільних стосунків між юнаками і дівчатами), зокрема, вражена і мусульманська молодь. Це призводить до почастішання кількості розлучень, що не може не викликати сумних наслідків. На думку головного равина Києва та України об’єднання іудейських релігійних організацій України Якоба Дов Блайха, сім’я — це від бога. Історія Адама і Єви свідчить, що людське життя почалося зі створення сім’ї. Тільки вона може навчити жити. Промовeць нарікав на недооцінку сім’ї: в наших дідусів і бабусь було по вісім-десять дітей, а сім’ї, в яких їх було п’ять-шість, вважалися малодітними. То що, запитує равин, хіба в тодішніх батьків було більше грошей, ніж у теперішніх?

Навіть стислий перелік тем, які розглядалися на секціях, у ході дискусій за круглим столом, дає уявлення про діапазон порушених проблем і прийнятих на конгресі рекомендацій — «Насилля в сім’ї», «Прородинна політика», «Прородинні організації», «Сім’я — джерело економічного багатства. Етика бізнесу», «Біоетика», «Виховання до подружжя». Обговорювалося також, як бути з дітьми вулиць, що є для родини заробітчанство — шанс чи згуба? Важливою сторінкою в роботі конгресу став розгляд проблем, пов’язаних із висвітленням питань української сім’ї у ЗМІ. Йшлося про відповідальність мас-медіа за пропаганду жорстокості, насилля та сексуальної розбещеності, про те, що слід докладати творчих та інтелектуальних зусиль до відтворення і пропагування у ЗМІ позитивного образу української родини.

Кроки влади нашої держави, спрямовані на досягнення демографічних змін, підтримку родин, про які розповів міністр у справах сім’ї, молоді та спорту Юрій Павленко, знайшли розуміння і схвалення. Оскільки вони, як з’ясувалося, йдуть у руслі питань, вирішенням яких займається міжнародна організація.

Підготовка до цього конгресу в Україні, його проведення, — зазначив міністр, — уже дали серйозні результати. На підтвердження цього пан Павленко розповів про останні кроки влади, спрямовані на захист матері і дитини, сімейних цінностей, презентував нові підходи української влади до цих напрямів. Заходи, яких було вжито раніше (збільшення матеріальної допомоги матерям після народження дитини, поліпшення матеріального забезпечення дітей-сиріт), доповняться новими. Маються на увазі соціальний супровід родин, надання державної допомоги сім’ям, у яких виховуються діти віком до двох років. Передбачається квотування земельних ділянок, збільшення житлових кредитів для молодих сімей. Готуються нові законопроекти, які мають посилити прородинну політику держави. Великі надії міністр покладає на державну програму подолання дитячої безпритульності і бездоглядності. Він висловив упевненість, що до 2010 року цим ганебним явищам в Україні буде покладено край. Уже є перші позитивні результати роботи, спрямованої на те, щоб усі діти виховувалися в сім’ях, якщо не у своїх, то у прийомних, або ж у закладах сімейного типу, де є можливість створити родинний затишок. Одночасно в Україні, за словами міністра, розробляється концепція реформування закладів для утримання і виховання сиріт. Програма розрахована на десять років. На першому етапі великі інтернати, в яких виховуються до трьох сотень дітей, мають реформуватися в заклади, де утримуватиметься не більше півсотні вихованців. А в ідеалі кожна дитина має виховуватися в сім’ї чи в закладі сімейного типу, де її буде захищено і зігріто сімейним теплом.

Через усю роботу конгресу пройшла думка: хоч би де, на якому континенті жили люди, хоч би яку релігію сповідували, у ставленні до форм організації життя вони єдині — сім’ї немає альтернативи. І подолати кризу, яка її охопила, можна лише спільними зусиллями. У зверненні ХХІІ Міжнародного конгресу до релігійних, державних і громадських діячів та всіх людей доброї волі містяться заклики всіляко підвищувати престиж сім’ї, забезпечувати умови для її створення й розвитку, захисту життя від зачаття до природної смерті, продовження реформи системи опіки та піклування з наданням пріоритетності сімейним формам виховання дітей. Завершується ухвалений на конгресі документ такими словами: «Ми переконані, що сім’я, як благословенний Богом союз чоловіка і жінки, а також діти, які є його даром та плодом подружньої любові, мають величезну цінність і потребують всебічної підтримки та опіки. І тільки разом, спільними зусиллями всіх суспільних інституцій, ми зможемо подолати труднощі та допомогти сім’ї сповнити свою величну місію — бути спільнотою любові».