Секс-туризм наступає!

Якщо закордонні ЗМІ лякають своїх уболівальників неконтрольованою проституцією в Україні з усіма відповідними наслідками (крадіжками, венеричними захворюваннями тощо), то українські громадські активісти - секс-туристами з країн Західної Європи, Близького та Далекого Сходу, які навально рушили сюди в період проведення Євро-2012. І в першому, і в другому випадку - є підстави для занепокоєння. Адже Україна й справді у свідомості іноземців асоціюється з доступним і дешевим сексом. Таку славу наша країна здобула завдяки вродливим і згідливим дівчатам, серед яких чимало й неповнолітніх. Таким чином, можна говорити про актуальність проблеми дитячого секс-туризму.

Інтернет-мисливці за розпустою

Такі висновки зробили українські громадські активісти та правозахисники, які напередодні святкування Міжнародного дня захисту дітей закликали правоохоронні органи, представників соціальних служб, педагогічних колективів і передусім батьків захистити своїх дітей від зазіхань із боку секс-туристів, які, удаючи з себе футбольних фанів, хлинули в Україну. Приводом для занепокоєння виявилися невтішні результати дослідження «Дитячий секс-туризм в Україні: спроба ситуаційного аналізу», проведеного Міжнародним жіночим правозахисним центром «Ла Страда-Україна» разом із Центром соціальних експертиз Інституту соціології НАН України, Кримінологічною асоціацією України та Харківським національним університетом внутрішніх справ.

Об’єктом дослідження став Інтернет, адже дитячий секс-туризм - це дуже вузька сфера надання послуг, яка старанно завуальована. Учасники добре розуміють, що те, що вони коять, - кримінальний злочин, тому, на відміну від дорослої індустрії розпусти, діють кожен окремо через посередників-сутенерів, якими нерідко є батьки, опікуни, вихователі й т.п.

Ще одна особливість дитячого секс-туризму - це відсутність групових візитів. Якщо турист зацікавлений знайти для розпусти неповнолітніх, поїздку йому організують індивідуально, за певними схемами. Про що свідчить інформація на присвячених цій темі форумах і сайтах. За словами президента Міжнародного жіночого правозахисного центру Катерини Левченко, під час дослідження вдалося встановити, що найбільш уживаною назвою, яка використовується для позначення секс-туристів, є слово «секспат», тобто секс-патріант. Інколи учасники спеціалізованих форумів називають себе ще й «торгашами» (англ. monger), а туризм заради сексу - «торгами» (англ. mongering). Зазвичай за такою термінологією криються досвідчені сексуальні туристи. Деякі з постійних користувачів мають досить красномовні зареєстровані псевдоніми, такі як «колонізатор» чи «мисливець».

За результатами контент-аналізу, низька вартість секс-послуг в Україні - це один із найголовніших факторів, який приваблює секс-туристів. На підтвердження наведемо деякі цитати з Інтернету: «99,999% чоловіків їдуть в Україну за дешевим сексом»; «українські дівчата дешевші за західних жінок і привабливіші»; «якщо шукати для задоволення дітей, то це може вийти трохи дорожче, але не набагато дорожче, ніж в азіатських країнах. А якщо самостійно знайти на вулиці дитину - то майже задарма. І відпочинок, і проживання в Україні теж дешевші, ніж у Європі».

Відповідальність покладено на батьків

За результатами дослідження вдалося створити портрет типового секс-туриста: чоловік середнього віку з країн Західної Європи, Туреччини, ОАЕ чи Ізраїлю, у себе на батьківщині він має середній достаток, але в Україні сприймається як багатій. Націлені на пошук задоволення з молодими дівчатами та хлопцями секс-туристи вибирають найчастіше міста з великою кількістю навчальних закладів, де є студенти, які заробляють собі на життя наданням секс-послуг. За даними опитування, проведеного в 2011 році Київським міжнародним інститутом соціології, серед осіб, задіяних у секс-індустрії, студенти вузів, а також учні шкіл і ПТУ становлять 8,5%.

На щастя, у зв’язку з проведенням Євро-2012 цьогоріч в Україні вищі, середні та початкові навчальні заклади на місяць раніше завершили свою роботу. Ось тільки не факт, що більшість студентів з мегаполісів, у яких відбудуться футбольні матчі, роз’їхалися по домівках, а всіх школярів батьки щонайменше на місяць відправили на відпочинок. Тож ті, кому випало провести літні канікули в місті, чимало часу перебуватимуть серед іноземців, які приїхали на чемпіонат, і ризикують потрапити в сіті секс-туристів - їх і підманути можуть, і привабити обіцянками легкого заробітку.

«Ось тут уся відповідальність покладається на батьків, які мають в обов’язковому порядку простежити за тим, з ким їхні діти спілкуються на вулиці та в Інтернеті, - настійно рекомендує Катерина Левченко. - У зв’язку з цим школи просто зобов’язані ретельніше підійти до організації літніх таборів, щоб підлітки були під наглядом учителів, а також провести роз’яснювальну роботу з їхніми батьками про можливі ризики під час Євро-2012. Досі така робота, якщо й велася, то мала чисто формальний характер. Мені, матері дитини шкільного віку, довелося спостерігати, як за вказівкою Міністерства освіти, науки, молоді та спорту України в школах роздають підписні листи, в яких слід указати, куди вирушає на відпочинок дитина влітку. На моє запитання, чи проводитиметься з профілактичною метою роз’яснювальна робота з батьками, відповіли: ні. Хоча давно відомо, що злочину легше запобігти, ніж потім боротися з його наслідками. Тому ми вирішили подвоїти зусилля, спрямовані на запобігання насильству та на захист прав дітей, і під час Євро-2012 продовжили час роботи гарячої лінії в центрі «Ла Страда-Україна» з 9.00 до 22.00 у будні та до 20.00 у вихідні дні. Зателефонувавши за номером 080-050-03-35 або 386 з мобільного (усі дзвінки на території України безкоштовні), можна одержати вичерпну консультацію з цієї проблеми у фахівців».

Активізувати роботу задля захисту дітей від насильства обіцяють, як запевнив уповноважений президента України з прав дитини Юрій Павленко, і правоохоронні органи. Хоча досі ця проблема працівників міліції не надто цікавила, про що свідчить невелика кількість кримінальних справ, порушених упродовж трьох останніх років за розбещення та зґвалтування неповнолітніх. «Більшість заяв, які стосуються дітей, котрі стали жертвами сексуального насильства в родині, взагалі не розглядаються міліцією. Лише після втручання органів прокуратури, за мого сприяння, порушуються кримінальні справи», - зазначає пан Павленко.

Законодавчі казуси

Бездіяльність міліції є результатом замовчування в нашому суспільстві фактів існування такої проблеми, що призводить до недооцінювання актуальності феномену дитячого секс-туризму в Україні. На думку правозахисників, це пов’язано насамперед з тим, що саме словосполучення «дитячий секс-туризм» асоціюється з використанням з метою розпусти дітей у віці п’яти-десяти років. На практиці ж найчастіше жертвами розпусти стають підлітки 15-17 років, справжній вік яких визначити дуже непросто, оскільки зовні вони здаються значно старшими. Юридично це діти, для яких участь у сексуальній індустрії - значна травма із серйозними наслідками: різноманітними захворюваннями, небажаними вагітностями, психічними розладами. Але суспільство сприймає їх як дорослих, тому такі факти не пов’язуються з насильством над дітьми.

Захистити підлітків, на думку доктора юридичних наук, ректора Харківського національного університету внутрішніх справ Олександра Бандурка, може вдосконалення українського законодавства. Адже чинні закони не містять спеціальних положень, спрямованих на вирішення проблеми дитячого секс-туризму. Наприклад, статтею 155 Кримінального кодексу України встановлюється відповідальність за статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості, у вигляді обмеження волі строком до п’яти років чи позбавлення волі на той самий строк. Ось тільки досягла чи ні жертва статевої зрілості визначають шляхом судово-медичної експертизи. Інакше кажучи, українське законодавство не пов’язує досягнення статевої зрілості із конкретним віком, і такий підхід суперечить міжнародним стандартам. «Тому необхідно внести в дану норму закону відповідні зміни, точно вказавши вік досягнення статевої зрілості. Завдяки цьому уникнути відповідальності не зможе ніхто з тих, хто вступав у статевий зв’язок з неповнолітніми», - зазначає п. Бандурко.

Таким чином, нам пропонують піти шляхом посилення жорсткості законодавства в сфері протидії сексуальній експлуатації дітей. До речі, найбільших успіхів досягли в цьому плані у США, де в 2003 році ухвалили закон про правові засоби переслідування та механізми боротьби з експлуатацією дітей, згідно з яким притягати до відповідальності можна вже за намір (!) здійснення протиправного діяння щодо дитини. Законом установлено, що термін «незаконна сексуальна поведінка», який означає вступ у статевий акт із особою, яка не досягла 18 років, є таким самим злочином, як і будь-який «комерційний статевий акт» з особою до 18 років.

Якщо подібне впровадити в Україні, то кількість засуджених за сексуальні відносини з неповнолітніми справді може стрімко зрости. Ось тільки не слід забувати, що в нас знайдеться безліч недобросовісних батьків та опікунів, які досі примушували своїх дітей надавати за винагороду послуги сексуального характеру, а з моменту введення жорсткіших санкцій почнуть ще й шантажувати своїх клієнтів повідомленнями про скоєний ними злочин у міліцію. Це дозволить торговцям власними дітьми багаторазово збільшити свої прибутки, але ніяк не вирішить проблему нещасних підлітків. Отже, підходити до вирішення такої проблеми потрібно комплексно, задіявши, крім міліції, соціальні служби, які повинні ефективніше працювати, виявляючи неблагополучні родини та запобігаючи здійсненню злочинів проти дітей.