Секрет прозріння

Гарантування прав інвалідів у нашій країні, на думку заслуженого юриста України, адвоката Володимира Турського, має переважно декларативний характер. Кому, як не йому судити про це? Володимир Миколайович і сам інвалід за зором. Проте він не скорився долі, й усе можливе робить для того, щоб його товариші по нещастю могли на рівних із фізично здоровими людьми приносити користь суспільству, працювати й забезпечувати не тільки себе, але й своїх близьких. Займаючись адвокатською практикою, він, крім того, очолює Київську організацію незрячих юристів, є директором громадської благодійної організації «Інформаційний центр незрячих юристів України та допомоги інвалідам», якій днями виповнилося 10 років.

Зусиллями організації у багатьох регіонах країни створені спеціальні класи, де інвалідів, насамперед незрячих, навчають користування комп’ютером.

Власне, в одному з таких класів, обладнаному в невеличкій квартирі, орендованій на київській вулиці Серафимовича, і відбулася наша зустріч.

— Робота адвоката, — розповідає Володимир Миколайович, — полягає насамперед в аналізі подій і правильному застосуванні законів. Для людей, які мають зір, засіб проведення цього аналізу візуальний, тим же, хто його позбавлений, не залишається нічого іншого, як сприймати інформацію на слух. Тому їх спосіб мислення побудований особливо. Незрячому адвокатові потрібно складати докладний план дій на майбутній робочий день і передбачати всі деталі для його здійснення. Подумати про супровідника, а у разі його відсутності приготувати паличку, щоб самостійно дістатися до місця зустрічі. Запастися диктофоном або папером для записів, дощечкою, на яку цей папір класти. Діставши інформацію від клієнта, незрячий юрист продумує її до найдрібніших подробиць, створюючи в уяві віртуальну картину. Все це він має тримати в пам’яті, а необхідні робочі матеріали — під рукою, в чіткому порядку. Тільки за дотримання всіх цих умов робота буде виконана на високому рівні. Єдиний засіб привабити й утримати клієнтуру — виконувати доручену роботу краще за своїх зрячих колег. Хоч як парадоксально, але сліпота нам у цьому і допомагає, відтинаючи зовнішні подразники, телевізор, наприклад, від яких зрячій людині просто немає порятунку. От чому більше часу присвячується роботі, що, зрештою, позитивно позначається на її остаточних результатах. Особисто в мене за всю практику жодної програної справи. Подібні результати в більшості моїх колег.

Поява в 1996 році нових технологій, які дозволили озвучувати тексти, виведені на монітор комп’ютера, виявилася для незрячих людей, зокрема й юристів, епохальною подією. З цієї миті робота на комп’ютері стала доступною і для них. Тоді ж у Володимира Турського та його однодумців виникла ідея здійснити «прозріння» за допомогою «комп’ютера, що розмовляє» .

— Як благодійна організація, — каже Володимир Миколайович, — вирішили втілити цей задум у життя. Єдиний капітал, яким ми тоді володіли, — фахові знання. Але був головний вітчизняний виробник і розповсюджувач програмного забезпечення ЗАТ «Інформтехнологія», була Спілка юристів України і ще багато охочих нам допомогти. Першими комп’ютерами як благодійною допомогою нас забезпечили Національний банк України та «Укргазнафта». А завдяки ЗАТ «Інформтехнологія» організація незрячих юристів України володіє тепер спеціальними юридичними бібліотеками. В них об’єднані дві технології: програми, що озвучують тексти, і комп’ютерна правова система НАУ (нормативні акти України), де досить легко навіть незрячий може знайти будь-який нормативний документ. Оскільки система містить і найсвіжіші документи, й архіви СРСР, ми можемо вести свою діяльність на високому фаховому рівні.

У класі-лабораторії, де ми з вами перебуваєма, об’єднані в мережу п’ять комп’ютерів, які дозволяють незрячим адвокатам працювати на рівних зі своїми зрячими колегами. Багато подібних класів відкрито і в інших містах України.