ЩОСЬ ПРО ПАЛИВНУ АПАРАТУРУ

Петро ВОЛКОВ

Автомобіль завжди був досить складним пристроєм. А останні десятиліття в ньому з’явилася безліч систем, роботу яких не так просто зрозуміти навіть автослюсарю. Що вже казати про ремонт. Тепер, щоб довести до ладу автомашину кінця 90-х, простим умінням крутити гайки не обійдешся. Візьмемо, приміром, сучасні системи впорскування палива. Вони й самі по собі «міцний горішок», а є ще й комп’ютер, який керує всім процесом...

За кордоном (маються на увазі розвинені країни) цю проблему вирішують легко. Елемент паливної системи, що вийшов із ладу, просто заміняють новим. І напевно більшість західних ремонтників слабо уявляють, що знаходиться всередині паливного насоса чи форсунки, не кажучи вже про керуючий комп’ютер.

Подібним шляхом йдуть і наші великі фірмові (і майже фірмові) станції техобслуговування. І це не дивно. Адже «крутим» ремонтникам набагато вигідніше й простіше замінити, наприклад, ту ж форсунку на нову, аніж займатися її ремонтом. Однак такий порядок речей не дуже зручний для автовласників — вартість форсунок (мова про форсунки бензинових моторів) лежить у межах від 120 до 350 умовних одиниць. Тож час подумати про те, як уникнути подібних неприємностей.

І тут варто зауважити, що добра половина всіх виходів із ладу елементів системи живлення (у тому числі й комп’ютерної її частини) трапляється зовсім не з вини техніки. Насамперед, і це не буде великою новиною, багато клопоту для інжекторів завдає наше «рідне» паливо. За його допомогою форсунки системи впорскування навіть на нових авто швидко закоксовуються, що призводить до необхідності їхнього промивання. Така «процедура» розроблена багатьма відомими фірмами — Wyns, Dypon, Liqui Moly. До двигуна підключають промивальний апарат, автомобіль заводиться і працює «на промиванні», що дозволяє також зробити очищення камери згоряння, випускного колектора й іншого. Щоправда, при цьому попутно «вбиваються» датчики — лямбда-зонди, але це вже інше питання. До речі, коштує промивання досить недешево. Але й воно допомагає лише спочатку. Після п’яти років експлуатації ніяке промивання вже не дасть ефекту, бо йде фізичний процес деформації сідла клапана форсунки.

Самі власники автомобілів теж найчастіше створюють умови для виникнення несправностей у паливній системі. Наприклад, багато хто любить їздити на трьох-п’яти літрах бензину в баку. Пальне закінчилося — слідує невеликий долив. І так увесь час! При цьому забувають (чи не знають), що насос, який качає пальне з бака, охолоджується бензином. А трьох літрів для охолодження явно недостатньо. Результат — нутрощі паливного насоса елементарно розплавляються.

Заощаджують автомобілісти і на фільтрах. При нормі заміни паливного фільтра через 10 тис. кілометрів, його міняють через усі 50 тис. А паливний фільтр не забивається, він просто втрачає свою фільтруючу здатність. Це призводить до того, що вся гидота, якою насичене вітчизняне пальне, легко потрапляє в інші вузли паливної системи (дуже «ранимі», до речі).

Легко можна власноруч пошкодити й електронну систему управління двигуном (як, утім, й іншу електроніку). Для цього, приміром, необхідно лише відключити акумулятор при працюючому моторі. Відбудеться великий кидок напруги (близько 80 В), що моментально «вбиває» керуючий комп’ютер. З електронікою треба бути особливо педантичним і при ремонті. Адже навіть при роботах, які не стосуються комп’ютера (наприклад, при капремонті двигуна), неправильне під’єднання рознімань при складанні може плачевно закінчитися для «електронних мізків».

Хоча, звісно, ламається паливна апаратура не тільки через неправильне із нею обходження. Існують автомобілі, у паливній системі яких є заводські недоробки, що призводить до несправностей. Взагалі, як сказали нам люди, котрі займаються ремонтом сучасних систем впорскування палива, «ми усуваємо недоліки, закладені виробниками». Напевно, після цього не варто розповідати про «високоякісні» паливні насоси із Туреччини чи Китаю, які часто опиняються на місці поламаних «рідних».

Втім, за такого розкладу речей, було б дивним, якби в нашій країні хтось не зайнявся ремонтом форсунок, паливних насосів і комп’ютерів. Адже, погодьтеся, набагато вигідніше ремонтувати форсунку за 25 доларів, аніж міняти її на нову за ціну, у 5—10 разів більшу. Та й комп’ютерну систему управління впорскуванням придбати за 500—1500 доларів для багатьох буде дорого. Тому в Україні, на відміну від благополучної Європи, з’являються СТО, що займаються капремонтом елементів паливної апаратури, у тому числі й електронної її частини. Створюють свої методики ремонту, які згодом напрацьовують і вдосконалюють. І без проблем ремонтують «нерозбірні» форсунки, паливні насоси й «неремонтовані» управляючі комп’ютери. Як неважко здогадатися з усього вищесказаного, клієнтів у таких організацій не бракує. Особливо, якщо роботи проводяться якісно.

Інша річ, що таких станцій одиниці по всій країні. А в «звичайних» ремонтних майстернях до паливної апаратури підходять по-західному. Ось тільки живемо ми, на жаль, не на Заході...