У липні відбулася презентація результатів соцдослідження КМІС, проведеного на замовлення Гуманітарного штабу Р.Ахметова та "Допоможемо ТБ".Моніторинг проводиться з вересня 2014 р. щоквартально. Дослідники представили дані травня-червня 2016 р. і відповідали на запитання про те, що ж змінилося в умовах життя населення Донецької області за два роки війни. Чого очікує, чого прагне, чого боїться й чого хоче населення Донбасу в найближчій і далекосяжній перспективі?
Життя людини в зоні конфлікту кардинально інше. Це життя короткострокового планування, що підкоряється правилам війни, комендантського часу, безгрошів'я, голоду. Перебування в щоденному, хай і латентному, стресі, в загостреному страху за життя - своє та близьких.
За цей час на Донбасі загинуло сотні дітей і дорослих. За даними ООН, понад 9200 людей було вбито (з них близько 2000 - прості люди), понад 21 тис. отримала серйозні поранення.
Півтора-два роки тому ситуація навіть із базовими потребами населення була критичною. Так, у вересні 2014 р. було зафіксовано 42% людей, які потребують медикаментів, і 35% тих, кому бракувало продуктів та побутових товарів. В окремих населених пунктах більше половини населення впродовж цих двох років потребували ліків і продуктів харчування.
Люди зіштовхнулися з невідомими раніше труднощами - відсутністю їжі, світла, води, тепла, звичних для сучасної людини побутових та гігієнічних товарів. Населення втратило свої робочі місця і, відповідно, дохід.
Масштаб психологічного навантаження та його наслідків Донбасу і всій Україні даватиметься взнаки ще не одне десятиліття.
Розуміння масштабів трагедії і необхідності допомоги співвітчизникам у кризовій ситуації стало важливим інтегруючим чинником українського суспільства. За даними GFK, на кінець 2014 р. кожен четвертий житель України займався волонтерством у тій чи іншій формі. Наприкінці 2015-го результати дослідження "Як змінюється суспільство Нової України?" засвідчили готовність 41% населення України жертвувати особисті кошти і брати участь у суспільно корисних справах.
Зусилля багатьох волонтерів, громадських організацій, міжнародних фондів, бізнесу та приватних ініціатив, а також просто небайдужих громадян були спрямовані на порятунок нужденних і допомогу їм, на те, щоб підтримати людей, які опинилися в конфлікті, щоб урятувати якнайбільше життів.
Масштабну гуманітарну підтримку регіону бачить і відчуває місцеве населення. Дві третини опитаних кажуть, що в їхньому населеному пункті надається гуманітарна допомога. 27% жителів Донецької області особисто отримують гуманітарну допомогу. 75% - від Гуманітарного штабу Р.Ахметова, решта - від Червоного хреста, організації "Людина в біді", ООН, Росії та інших міжнародних організацій.
За два роки конфлікту гуманітарні потреби жителів Донецької області знизилися. Однак чверть населення все ще відчуває нестачу медикаментів, кожен п'ятий - продуктів харчування, а кожен десятий - основних непродовольчих товарів.
Найбільше потреб у літніх людей віком за 60 років; жителів маленьких населених пунктів на території, непідконтрольній Україні. Це найменш захищені категорії населення, на яких фокусують свою діяльність гуманітарні місії. Такі люди складніше адаптуються до змін, менш мобільні, і суспільство несе за них соціальну відповідальність.
75% жителів Донбасу оцінили своє матеріальне становище як низьке. Це на 7% більше, ніж по всій Україні.
Мир - головне бажання й головний запит. Тендітна віра в його швидке настання вже майже зникла. У те, що мир настане впродовж найближчих кількох місяців, вірять тільки 3% жителів Донецької області. Майже половина (42%) не беруться навіть припускати, коли конфлікт закінчиться.
У короткостроковій перспективі респонденти виявляють стриманий оптимізм. Можливість поліпшення життя наступного року жителі Донецької області оцінюють вище, ніж населення країни загалом. 34 і 13%, відповідно, прогнозують, що через рік їхня сім'я житиме краще, ніж тепер.
Очікування у далекосяжній перспективі оптимістичні: 70% жителів Донецької області вважають, що протягом десятиліття проблеми Донбасу вирішаться і регіон буде відновлений.