Що ми знаємо про життя в зоні конфлікту

Поділитися
Що ми знаємо про життя в зоні конфлікту © Радіо Свобода
У липні відбулася презентація результатів соцдослідження КМІС, проведеного на замовлення Гуманітарного штабу Р.Ахметова та "Допоможемо ТБ" (http://fdu.org.ua).Моніторинг проводиться з вересня 2014 р. щоквартально. Дослідники представили дані травня-червня 2016 р. і відповідали на запитання про те, що ж змінилося в умовах життя населення Донецької області за два роки війни. Чого очікує, чого прагне, чого боїться й чого хоче населення Донбасу в найближчій і далекосяжній перспективі?

У липні відбулася презентація результатів соцдослідження КМІС, проведеного на замовлення Гуманітарного штабу Р.Ахметова та "Допоможемо ТБ".Моніторинг проводиться з вересня 2014 р. щоквартально. Дослідники представили дані травня-червня 2016 р. і відповідали на запитання про те, що ж змінилося в умовах життя населення Донецької області за два роки війни. Чого очікує, чого прагне, чого боїться й чого хоче населення Донбасу в найближчій і далекосяжній перспективі?

Життя людини в зоні конфлікту кардинально інше. Це життя короткострокового планування, що підкоряється правилам війни, комендантського часу, безгрошів'я, голоду. Перебування в щоденному, хай і латентному, стресі, в загостреному страху за життя - своє та близьких.

За цей час на Донбасі загинуло сотні дітей і дорослих. За даними ООН, понад 9200 людей було вбито (з них близько 2000 - прості люди), понад 21 тис. отримала серйозні поранення.

Півтора-два роки тому ситуація навіть із базовими потребами населення була критичною. Так, у вересні 2014 р. було зафіксовано 42% людей, які потребують медикаментів, і 35% тих, кому бракувало продуктів та побутових товарів. В окремих населених пунктах більше половини населення впродовж цих двох років потребували ліків і продуктів харчування.

Люди зіштовхнулися з невідомими раніше труднощами - відсутністю їжі, світла, води, тепла, звичних для сучасної людини побутових та гігієнічних товарів. Населення втратило свої робочі місця і, відповідно, дохід.

Масштаб психологічного навантаження та його наслідків Донбасу і всій Україні даватиметься взнаки ще не одне десятиліття.

Розуміння масштабів трагедії і необхідності допомоги співвітчизникам у кризовій ситуації стало важливим інтегруючим чинником українського суспільства. За даними GFK, на кінець 2014 р. кожен четвертий житель України займався волонтерством у тій чи іншій формі. Наприкінці 2015-го результати дослідження "Як змінюється суспільство Нової України?" засвідчили готовність 41% населення України жертвувати особисті кошти і брати участь у суспільно корисних справах.

Зусилля багатьох волонтерів, громадських організацій, міжнародних фондів, бізнесу та приватних ініціатив, а також просто небайдужих громадян були спрямовані на порятунок нужденних і допомогу їм, на те, щоб підтримати людей, які опинилися в конфлікті, щоб урятувати якнайбільше життів.

Масштабну гуманітарну підтримку регіону бачить і відчуває місцеве населення. Дві третини опитаних кажуть, що в їхньому населеному пункті надається гуманітарна допомога. 27% жителів Донецької області особисто отримують гуманітарну допомогу. 75% - від Гуманітарного штабу Р.Ахметова, решта - від Червоного хреста, організації "Людина в біді", ООН, Росії та інших міжнародних організацій.

За два роки конфлікту гуманітарні потреби жителів Донецької області знизилися. Однак чверть населення все ще відчуває нестачу медикаментів, кожен п'ятий - продуктів харчування, а кожен десятий - основних непродовольчих товарів.

Найбільше потреб у літніх людей віком за 60 років; жителів маленьких населених пунктів на території, непідконтрольній Україні. Це найменш захищені категорії населення, на яких фокусують свою діяльність гуманітарні місії. Такі люди складніше адаптуються до змін, менш мобільні, і суспільство несе за них соціальну відповідальність.

75% жителів Донбасу оцінили своє матеріальне становище як низьке. Це на 7% більше, ніж по всій Україні.

Мир - головне бажання й головний запит. Тендітна віра в його швидке настання вже майже зникла. У те, що мир настане впродовж найближчих кількох місяців, вірять тільки 3% жителів Донецької області. Майже половина (42%) не беруться навіть припускати, коли конфлікт закінчиться.

У короткостроковій перспективі респонденти виявляють стриманий оптимізм. Можливість поліпшення життя наступного року жителі Донецької області оцінюють вище, ніж населення країни загалом. 34 і 13%, відповідно, прогнозують, що через рік їхня сім'я житиме краще, ніж тепер.

Очікування у далекосяжній перспективі оптимістичні: 70% жителів Донецької області вважають, що протягом десятиліття проблеми Донбасу вирішаться і регіон буде відновлений.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі