Рента глобальної Мережі: унікальність чи прокляття?

І Західна, і Східна традиції об'єднані навколо загадки, таємниці. Але якщо Західна традиція намагається зазначену таємницю розгадати і бачить у цьому свою мету - аналіз, то Східна зосереджена на тому, щоб зазначену таємницю зберегти, і бачить у цьому постійне джерело натхнення - синтез. Мистецтво, рента Різдва в тому й полягає, щоб у симфонії аналізу та синтезу об'єднати ці традиції, не порушуючи повноти їхніх смислів.

Рента - це унікальна властивість об'єкта. Джерелами ренти можуть бути найрізноманітніші речі, обставини і факти. Вони мають свою ренту, яку потрібно лише розкрити, тобто розпізнати їх унікальність. Скажімо, маємо рівчак у мальовничому яру. Хтось може побудувати на цьому місці туристичний притулок, хтось - кінноспортивну базу, а комусь спаде на думку облаштувати тут рекреаційний центр тощо. Кожен із ініціаторів перелічених проєктів по-своєму побачив унікальність цієї місцини і видобув із цієї унікальності ренту.

Проте не виключено, що знайдеться й той, хто сюди, в рівчак, буде звозити сміття зі свого господарства, розміщеного неподалік за горбом. Він теж "побачив" ренту рівчака. Зрозуміло, якщо користувач, володар ренти не особливо обтяжений знаннями і моральними чеснотами, то й унікальність він побачить куцу, вбогу, збочену. Часто такі ситуації історично визначаються як рентне прокляття.

Маємо глобальну інформаційну мережу. Її унікальність (унікальності) важко собі навіть уявити: збереження, наповнення й передача незбагненних обсягів інформації, обмін відкриттями, інноваціями, корисними порадами, новинами, необмежені можливості спілкування тощо. Але маємо і другий бік, другу ренту Мережі.

Нині такі часи, коли величезні маси людей, народи живуть, роблять оцінки, приймають рішення під пресом надзвичайно жорстоких маніпуляцій. І це стосується не лише запитів споживання, звідки і виник сам механізм, а й інтересів соціального замовлення, процесів формування суспільного представництва тощо. Тому будь-який аналіз суспільно-політичних процесів, особливо на тривалу перспективу, буде деформований, збочений, бо характеризуватиме переважно нав'язані спонтанні порядки суспільства, які є нестійкими й існують лише доти, доки існує сила, котра їх нав'язує, і ресурс, котрий її підтримує. Такий аналіз ніколи не відображатиме кореневу логіку, що формує стаціонарні спонтанні порядки. Він стосуватиметься лише нав'язаної логіки, логіки рефлексій, що створять якусь тимчасову доктрину моменту, яка відразу розпадеться і зникне, щойно зникне, переорієнтується або розпорошиться нав'язуючий вплив, після чого в суспільстві запанують дезорієнтація й етичний нігілізм.

Показово, що часто-густо самі ініціатори маніпуляцій не до кінця уявляють наслідки нав'язаного впливу. Так, вони мають певну конкретну мету. Але чим потужніша маніпуляція, тим більша деформація логіки, яка формує, хай і тимчасові, нав'язані спонтанні порядки. Тобто отримана маніпуляторами ситуація може виявитися далекою від очікуваної, але при цьому стане надзвичайно витратною, і для утримання її може забракнути дармової ренти. Виняток становлять ситуації, коли метою маніпуляцій якраз і є просте руйнування етики та міри буття, дезорієнтація й наступна анігіляція суспільства, народів, країн. Саме в такій ситуації перебуває Україна. А глобальний характер маніпуляцій формує стан цивілізації, який можна визначити як етичну катастрофу.

Часто підтримуючий ресурс - це рента інших об'єктів, здебільшого сировинних.

Плоди просвітництва не мають випереджати саме просвітництво. Наслідків такої збоченої конфігурації надзвичайно багато. Але найбільш промовистим і інтегральним завжди буде рентне прокляття.

Показовою в цьому сенсі є відома історія з плем'ям гірських кхмерів на півдні В'єтнаму, яке там жило століттями. Після закінчення війни у 1975 році виявилося, що плем'я кудись зникло. В'єтнам звинуватив у геноциді США, США натомість звинуватили В'єтнам. Відтак було організовано міжнародну наукову експедицію, яка й встановила реальний перебіг подій. Як з'ясувалося, причиною зникнення аборигенів стала стрілецька зброя, котра потрапила їм до рук, що й не дивно під час бойових дій довкола. Швидко оволодівши зброєю, воїни племені зрозуміли всі її переваги перед луком та стрілами, якими послуговувалися доти. Всього за кілька років вони знищили навколишню фауну, а позбувшись сировинної бази, перестріляли одне одного. Рештки племені спустилися з гір і деградували в чужому соціальному середовищі. Все це пояснюється тим, що разом зі зброєю не прийшла етика застосування зброї. Та, власне, в умовах існування племені її потрібно було окремо формувати.

Наші часи визначають і називають по-різному: постмодерн, постдемократія, постправда, метамодерн тощо. Направду ж ми живемо в часи рентного прокляття, коли плоди просвітництва розповсюдилися стрімкіше, ніж саме просвітництво; коли простота їх доступності створила ілюзію зайвості моральних зусиль та етики для створення і вмілого використання цих плодів.

Чому етика і мораль надзвичайно важливі? Вони дають можливість зовсім інакше і значно глибше розпізнати унікальність довколишнього світу, ніж одномірна матеріальна, ідеологічна, корпоративна, кланова, егоїстична доцільність.

Кожен об'єкт має свої ренти. Від стану і розвитку суспільства залежить, як воно розпізнає ці унікальності.

Українське суспільство культивує переважно архаїчні цінності. Онтологія архаїчного українця у послідовності мотивів і висновків така: "Якось буде" і "Якби ж то знаттє".

На те є як об'єктивні причини колоніальної спадщини, так і потворний стан нинішніх суспільно-політичних відносин, драйвер яких - вибірковість застосування законів зокрема і етичний нігілізм - у цілому. Архаїчність - це одномірне, вульгарне і примітивне визначення унікальності навколишнього світу.

Етика - це норми і правила, які дають можливість спільноті, суспільству формувати солідарні дії для підтримки існування й функціонування сформованих людьми кореневих спонтанних порядків: мови, шкіл, лікарень, бібліотек, інституцій, заводів, доріг, мистецьких творів тощо. Власне, етика забезпечує можливість повніше і глибше розкривати ренту, а спільноті - бути суспільством. Якщо замість неї впроваджується нігілізм, то про суспільство можна говорити лише умовно, бо підґрунтям солідарних дій стає не домовленість, а примус, і згодом - наруга.

Довколишній Світ із його унікальністю зовсім не такий, яким ми його собі уявляємо. І велика помилка - не зважати на це. Але ще більшою помилкою буде вважати, що він налаштований проти нас. Бо якщо таке припустити, ми негайно отримаємо підтвердження своєї вигадки. Ми самі створимо собі вороже оточення. Це теж є унікальність, рента Світу.

"Коли знаєш, як діяти правильно, а щось стає тобі на заваді, не зважай на логіку "завади", чини так, як правильно. Бо знання, як чинити правильно, - то великий подарунок, не нехтуй ним. Якщо Даром знехтувати, він перетворюється на прокляття", - так говорив вуйко Дезьо.

Щоб у сучасних умовах визначити зміст правильної поведінки, нам треба правильно сформулювати завдання просвітництва. Просвітництво має формувати в людини відповідальність за кооперативне виживання Світу. Розкриття ж смислу кооперативного виживання - це і є сума знань, які людина повинна отримати як основу відповідальної поведінки у школі, ВНЗ, глобальній Мережі.

З цього погляду, значення глобальної Мережі стає унікальним. Таким його й потрібно плекати, щоб воно не перетворилося на прокляття, за яким приходять втрата компетентності, декваліфікація та споживацька дегенерація етики і дезорієнтація моралі.

Нині ми є свідками бурхливого розвитку технологій штучного інтелекту. Цілком закономірно, що настане час, коли в середовищі цих технологій, винесених у глобальну мережу, почнуться спонтанні процеси самоорганізації. Спрогнозувати наслідки цього просто нереально, особливо якщо до початку цих процесів людство прийде етично розхристаним, морально дезорієнтованим. Тоді не виключено, що в певний момент штучному інтелекту просто набридне ця самогубна поведінка людей, їхнє взаємовинищення; він визначить їх як безперспективну, помилкову версію еволюції-гри і вирішить позбутися людей як набридливих обставин. Або ж, у кращому разі, відведе людині упосліджене місце в новій гібридній реальності, скажімо таке як віруси, мікроби, гриби і т.д . Звідки ми знаємо, в які шати вбереться штучний інтелект, коли призначення людини буде вичерпане, тобто життя її стане етично порожнім?

Штучний інтелект - це грядуща нова фантастична, неосяжна рента глобальної Мережі. І лише через збереження етичного і морального світу ми, люди, зможемо вберегтися від перетворення її на прокляття, зберігши як унікальність.

Просвітництво і церква як свідок правди, діючи разом і доповнюючи одне одного, ще можуть утримати прихильну позитивну перспективу для людства.

Наука відповідає на запитання "Як влаштований Світ?". Коли до нього додається запитання "Чому так влаштований Світ?" - вона перетворюється на світогляд-релігію.

Найцікавіше, що відповідь на друге запитання не передбачає обов'язкового знання відповіді на запитання перше. Тобто світогляд-релігія може обійтися без наукових знань "Як?", тоді коли наука, досягаючи своєї повноти, неминуче прийде до запитання "Чому так?".

Відповіді на запитання "Як?" формують припущення, аналіз і синтез як інструменти логіки. Відповідь же на запитання "Чому так?" є інтуїтивним відкриттям, актом прозріння, який формує основи етики.

Тому, діючи саме у симфонії, просвітництво і релігія зможуть зберегти перспективу людства як суб'єкта еволюції, а в Мережі - впровадити тренди унікальності, а не прокляття.