Релігійні організації нерідко завдають шкоди пам’яткам архітектури

Пам’ятки архітектури та інші історичні цінності, котрі належать релігійним організаціям, нерідко знищуються або стають об’єктом шахрайства, а у державних структур відсутні засоби для запобігання подібним ситуаціям, стверджує начальник відділу у справах релігій Івано-Франківської облдержадміністрації Михайло Подюк.

За словами чиновника, пам’ятники архітектури передаються релігійним організаціям в користування з підписанням охоронного договору. Згідно з цією угодою, останні не мають права міняти зовнішній вигляд і проводити будь-які реставраційні роботи без експертизи органів, відповідальних за охорону пам'ятників.

«Але релігійні організації неприбуткові. Коштів на експертизу, реставрацію в них немає. Тому найчастіше релігійні організації грубо порушують вимоги охорони пам’яток, виконуючи ремонт на власний розсуд», — підкреслив Михайло Подюк.

Якщо органи охорони архітектурних цінностей документують факт порушення, договір про користування храмовою спорудою, згідно з чинним законодавством, може бути розірваний. Але подібні санкції, за словами Подюка, практично не використовуються.

«Грошей на гідне утримання пам’ятки немає не тільки в релігійної організації, а й у держави. Якщо ми заберемо церкву у вірян, ми не врятуємо пам’ятки — вона і далі руйнуватиметься. Тому ми просто заплющуємо очі на подібні порушення», — визнав він.

Нерідко, за словами чиновника, трапляються і випадки відкритого шахрайства.

«Коли в церкві затівають реставрацію чи ремонт, можуть зникнути або бути замінені на копії окремі ікони і навіть цілі іконостаси. Коли церква згорає — взагалі жодних кінців не знайдеш. Ще один спосіб — дерев’яну церкву обкласти цеглою, а власне дерев’яну потім усередині розібрати й винести. Після чого дерев’яна церква зникає. Можливостей багато», — констатував Михайло Подюк.

Докладніше читайте у статті Катерини Щоткіної «Пропав будинок, або Скільки коштує духовне відродження» у свіжому номері «ДТ».