Реклами багато... але дуже мало!

Зважилася на незвичний експеримент — самотужки провести статистичне опитування «Про роль реклами в суспільному житті». Опитала на Хрещатику 25 респондентів — громадян різних професій, різних вікових категорій. Реакція-відповідь на запитання «Якою мірою потрібна реклама?» була практично (22 з 25) однозначною — «Найменшою». Коли конкретизувала запитання, попросивши висловити своє ставлення до соціальної реклами (саме так цей різновид суспільної реклами називають у нас), позитивний настрій респондентів помітно зріс.

Попри те що соціальна реклама використовує ті самі засоби-носії інформації, що й комерційна — теле- і радіоролики, пресу, транспорт, вуличні білборди тощо, бажання бачити її активніший розвиток було очевидним.

Мета соціальної реклами полягає в тому, щоб привернути увагу людей до суспільного явища, замислитися про прості, здавалося б, повсякденні речі, а зрештою — створити нові соціальні цінності.

На мій погляд, дуже вдалою була соціальна реклама про шкоду куріння. На величезному білборді юний футболіст енергійно й захоплено веде м’яч; унизу — лаконічно: «Палити? На це немає часу!».

Упевнена, що користь для підростаючого покоління вона принесла значно більшу, ніж розміщена на її місці реклама «вишуканих» елітних сигарет.

Попутно хочу зауважити, що найголовнішою особливістю соціальної реклами економічно розвинених країн є наполеглива державна пропаганда здорового способу життя, охорони навколишнього середовища, еталонів суспільного життя тощо.

І ще. У США, наприклад, громадські організації вперше зайнялися соціальною рекламою ще 1906 року — американська громадянська асоціація закликала захистити Ніагарський водоспад від свавілля електричних компаній.

Американська рекламна федерація щорічно присуджує премії за найкращі роботи у сфері соціальної реклами в номінації Public Service.

Що ж заважає Україні швидше переймати такий досвід? Брак фінансування? А може, байдужість занадто міцно вкоренилася в суспільному бутті?

У США соціальну рекламу, зазвичай, замовляє уряд. Він же здійснює й фінансування. Цим же займається і Рекламна рада — неурядова організація, яка існує з 1942 року. Кошти на соціальну рекламу також виділяють і приватні фірми, і адміністрація. Так у 1993—2000 роках адміністрація Клінтона витратила на соціальну рекламу близько двох мільярдів доларів.

Щоправда, методи американської соціальної реклами своєрідні, часом навіть епатажні. Соціальна реклама в США — різка, провокаційна, потужно б’є по емоційній сфері людини, по її громадянських почуттях.

Наприклад, торік у США було презентовано соціальну рекламу проти терактів. На одній з кіностудій зробили імітацію вибуху на ринку в Багдаді, жертвами якого стали 200 людей. Зйомки проходили в рамках підготовки рекламного кліпу, який закликав іракців боротися з терористами-смертниками. Відеоролик тривав 60 секунд і показав багдадський ринок до вибуху, у момент теракту і після нього. Ролик обійшовся замовникам у мільйон доларів. Кошти було зібрано за рахунок пожертв громадських організацій, компаній і приватних осіб.

Ще одну соціальну рекламу проти СНІДу розробили в США на замовлення Чиказького СНІД-центру.

На принтах — вродливі моделі в процесі дефіле. На одному з елементів одягу — напис «СНІД». Хворобу показано в цій рекламі як атрибут яскравого, красивого життя. Слоган кампанії When will it go out of style? (Коли ж він вийде з моди?) спрямований саме на подолання поширеного серед молоді тренда бути «модним».

До речі, цю методику вдало втілила українська Асоціація зовнішньої реклами на рекламному щиті, виконаному, зрозуміло, в чорно-білих тонах: «Мамо, чому я помер?» — «У наркоманів не може бути здорових дітей». Емоційна насиченість такої соціальної реклами, на мій погляд, діє на свідомість настільки відчутно, що реально спроможна змінити ставлення суспільства до цієї проблеми.

Дуже шкода, що в Україні через різні обставини (та хіба це виправдання?) соціальній рекламі не приділяють належної уваги. Але ж проблем у сфері соціального життя в нас предостатньо: алкоголізм, наркоманія, покинуті діти, часті трагедії на дорогах, охорона навколишнього середовища... Список виразок «хворого суспільства» можна продовжувати ще й іще. Тому наприкінці хочу зазначити, що в соціальної реклами в нашій країні величезний потенціал і широке поле діяльності. Адже реклама — це потужний механізм впливу на формування громадської думки. Хто ж із наших співгромадян відмовиться, щоб наше життя стало світлішим, чистішим, щасливішим і добрішим?

Мої респонденти знову були одностайні: «Ніхто!».