РЕКЛАМА НА ШЛЯХАХ — ЗАГРОЗА ЖИТТЮ

Ніхто не довів, що розмова по стільниковому відвертає увагу водія більше, ніж задерта вітром спідниця випадкової перехожої або щит зовнішньої реклами. У тому вигляді, в якому вона існує зараз, зовнішня реклама набагато небезпечніша для водіїв, ніж мобільні телефони, і дуже негативно позначається на психіці пересічних водіїв.

Пригадуєте, скільки галасу свого часу зчинилося через рекламу Wonderbra. Владна вимога Єви Херцигової дивитися їй в очі («Я сказала — в очі»), а не на тугі перса, призводила до того, що багато хто геть-чисто забував про дорогу і дорожні перешкоди. Статистика не підрахувала, чи багато ліхтарів, капотів і лобів було тоді розбито. Але психологи зацікавилися — яку ж небезпеку для пересічних водіїв містить у собі реклама?

Почнемо з того, що зовнішня реклама орієнтована на привернення мимовільної уваги. Тобто — і не хотів, а подивився. Це пов’язане з таким поняттям, як актуалізація потреб. Рибалка реагує на рекламу ехолотів, дачник — камінів, «качок» — тренажерів «Кетлер». Що чию увагу приверне, тобто відверне від дороги в конкретний момент, передбачити непросто. Та особливо сильні в нас базові потреби. Скажімо, у сексі. Сексуальна реклама небезпечна на шляхах не тому, що хтось може морально розкластися. Просто нас вабить до неї мимо нашої волі. В Англії нещодавно прибрали з доріг усі рекламні щити компакт-дисків Fantasia. Через велику кількість охочих ближче роздивитися двох оголених дівиць, які цілуються, був паралізований весь рух.

Втім, відвести погляд важко не тільки від різних «фантазій», а й від щитів (а також екранів) із динамічним зображенням. Рухаючись самі і стежачи за швидким рухом картинок, ми ризикуємо щонайменше в’їхати в якусь вибоїну.

Не виключено також, що від тривалого споглядання реклами спрацює механізм гіпнотичного впливу. Перебуваючи у стані трансу, водій не менш небезпечний, ніж п’яний за кермом. Та навіть без трансу динамічні світлові сигнали знижують чутливість елементів відчуття кольору, що неминуче позначається на реакції водія. Або на його настрої. Скажімо, неправильний добір відтінків кольорів на рекламі призводить до подразнення й агресивності. А куди діти негативні емоції, крім як на сусіда по потоку, не знають навіть психологи.

Але це ще не найстрашніше. Специфіка водійського сприйняття — в існуванні певних колірних стереотипів, сформованих дорожніми знаками. Червоний колір означає заборону або можливу небезпеку, зелений чи поєднання білого з блакитним, навпаки, — свободу дій. І чи завжди буде винен той, хто промчить на червоний, якщо немитий світлофор на перехресті з усіх боків заставлений блакитними краєвидами Чорноморського узбережжя?

Ще одна небезпека зовнішньої реклами пов’язана з явищем послідовного контрасту, яке полягає в тому, що зорові відчуття мають певну інерцію. Водій повернув убік голову і побачив на екрані, скажімо, яскраве зображення нового Mercedes S-класу. Він переводить погляд знову на дорогу, а S-клас, який щойно був десь там далеко, раптом перед капотом. Він б’є по гальмах. І що тут порадиш, крім сакраментального «дотримуйтеся дистанції»! Тільки чи допоможе вам це?

Джерело: «Автопілот»