Психологічна страховка перед РАЦСом

Виявляється, майбутнє розлучення можна нейтралізувати в самісінькому зародку - коли ще тільки плануєш взяти шлюб. Прямо під час тренінгів з підготовки до подружнього життя деякі пари розходяться - бо раптом розуміють, що їм не варто бути разом. А більшість молодят, які зважилися подати документи в рацс, ніколи навіть не замислювалися про те, чого насправді хочуть від одруження. Так і стоїть перед очима плакат у стилі Маяковського «А ТЫ готов к семейным будням?!».

Як кажуть, «знав би, де впадеш, - соломки підстелив би». Бувають у житті рідкісні моменти, коли цю саму соломку підстелити не тільки можна, а й потрібно. Адже психологічно убезпечити себе від конфліктних стосунків і розлучень можна ще й у дружній компанії однодумців. Мабуть, тому курси з підготовки до подружнього життя «Щаслива сім’я» заживають дедалі більшої популярності. Навіть попри нонконформістське налаштування нинішньої молоді.

Іноді доходить до комедії абсурду. Наприклад, одна знайома пара розлучилася через смішну причину: молодята зрозуміли, що не можуть терпіти звички одне одного. Виходить… не зійшлися звичками. Але частіше ситуація складається трагічніше - молоді люди просто копіюють сімейний уклад власних батьків. Оскільки це відбувається не на свідомому рівні, ситуація ніяк не може змінитися сама по собі. Потрібно доб­ряче попрацювати.

Неприємне лідерство

Згідно зі статистичними даними, Україна є лідером у Європі за кількістю розлучень. У Києві середній відсоток розлучень за останні роки становить 54,5%.

І це при тому, що майже всі молодята щасливі й, природно, в майбутньому не збираються розлучатися. Щоправда, згадалася одна приятелька, яка свого часу сказала: «Я рада, що вийшла заміж, але розумію, що це ненадовго».

За кордоном проблеми ті самі, але ставлення до них інше. Для українських жінок важливим плюсом заміжжя є матеріальна підтримка чоловіка (в Європі, навпаки, партнерський шлюб будують на рівності фінансових внесків). Але головне при цьому - можливість народити дітей у «легальному» шлюбі.

Та й мотивація розлучень різна - для західних країн головною причиною стає невдоволення якістю шлюбу, хоча й потрібно бути готовим до серйозних судових справ. Скажімо, багато американців пов’язують себе мат­римоніальними узами після 40 років. Чоловіки з усією серйоз­ністю підходять до цього кроку, оскільки після розлучення багато чого втрачають - закон на боці жінок і дітей. Наприк­лад, якщо пара з дітьми розлучається, то чоловік повинен залишити житло дружині, а сам піти. У нас же під час кризи сім’я, навпаки, стає економічним підстрахуванням.

Відповідаючи на запитання про причини такої катастрофічної статистики, більшість пар каже: «соціально-економічна нестабільність» чи банальне «не зійшлися характерами». Отже, думка в молодих людей щодо цієї проблеми досить примітивна. До речі, в областях України, де зарплати більші, відсоток розлучень вищий.

Цікаво, що 90% наших бабусь і дідусів починали будувати сім’ю, не маючи фінансових заощаджень і хороших житлових умов, але прожили все життя разом. Щоправда, є темний бік цієї медалі: тоді багато жінок не могли зважитися на розлучення. І мирилися все життя з гультяями, алкоголіками чи так званим домашнім насильством.

Фундамент для щасливої сім’ї

Програма «Щаслива сім’я» організована Головним управлінням у справах сім’ї, молоді та спорту. На спеціальні заняття приходять пари, які хочуть свідомо підійти до майбутнього важливого кроку. Молодих людей приваблює і те, що це абсолютно безоплатно. Ще, напевно, має значення соціальна реклама - у київському метрополітені часто бачимо плакати курсів.

За словами начальника Управління у справах сім’ї та молоді Валентини Коляди, програма спрямована передусім на запобігання найпоширенішим причинам розлучень в Україні (конфлікти, зради, пияцтво, «домашнє насильство») і паралельно на розвиток духовності. «Зустрічі проходять у дружній обстановці. Акцент робимо на роботі психолога. Всього пара може відвідати одинадцять занять: сім із психологом, два з медиком, одне з юристом, плюс зустріч із батьками учасників.

Багато учасників потім продовжують дружити і навіть об’єд­нуються в групи (наприклад, створили «Християнський курс молодих сімей»). Щорічно курси відвідують близько 450 пар, у групу записуються до 40 осіб. Можливо, незабаром програма розшириться, і з’являться спеціальні шкільні предмети по всій країні. Адже згодом в усіх відбувається переоцінка цінностей», - каже Валентина Север’янівна.

Один з провідних психологів «Щасливої сім’ї» міжнародний тренер Оксана Сафронова додала: «Ми багато говоримо про саму сутність любові. Переважає нетрадиційна тренінгова форма навчання. З допомогою ігор лю­ди вчаться залагоджувати сімейні конфлікти. Проводимо заняття із запобігання насильству в сім’ї (зараз у 67% українських сімей хтось страждає від насильст­ва!) і з позбавлення стереотипів щодо ролі чоловіка та ролі жінки. Останнє учасникам особливо подобається. Ходять і пари, які недавно подали заяву, і одружені вже кілька років, і ті, хто розлучився і хоче знову возз’єднатися. Якось прийшли батьки трьох дітей. Ще дивовижна тенденція: останнім часом у нас з’являється багато самотніх юнаків. Приходять розлучені чоловіки (кажуть, бояться знову зробити помилку). А один сказав: «А може, я тут свою долю знайду!». Деякі жінки хочуть вийти з психологічного тупика. Наприклад, зневірена відвідувачка не може перебороти залежність від свого співмешканця: розуміє, що її використовують, а кинути його несила.

Іноді приходять ті, яким перевалило за 50. Якось одна наша пара, що ось-ось збиралася побратися, привела своїх матерів. І виявилося, що тільки на наших заняттях мами вперше познайомилися і знайшли спільну мову! До цього вони відмовлялися від зустрічі одна з одною. Деколи прямо під час занять пари розходяться. Це, по суті, добре. Недавно відразу два союзи розпалися - усвідомили, що не підходять одне одному. І ціла група від початку здогадувалася, що вони не будуть разом». Відвіду­ють семінари не тільки юнаки, а й самотні дівчата. Наприклад, киянка Марія Бєляєва прийшла на курси з цікавості і для загального розвитку… «Хоча краще, звичайно, ходити парою, - каже вона. - Бо часто дають домашнє завдання для двох. Мені запам’я­талося, як на курсах розглядали відмінності між закоханістю і любов’ю. Закоханість егоїстичніша, на ній серйозних стосунків не побудуєш. Також було цікаво проходити «мову любові». Для кожного вона може бути своя. Наприклад, комусь важливіші подарунки, а комусь - спільне дозвілля».

Насамперед потрібно убезпечити майбутніх дітей. Медичну частину програми веде медик і психотерапевт Руслана Овсієнко: «Наша програма включає багато складових, на яких базується шлюб: психологічні, юридичні, медичні, фізіологічні, педагогічні. Обов’язкову частину становить фізіологія шлюбу; особливості статевого життя і, головне, підготовка молоді до народження здорової дитини. Успішне зачаття необхідно планувати за рік. Ще потрібно - як це практикують за кордоном - від самого початку стосунків вимагати від партнера медичної довідки. За рік до зачаття мусите вживати певну їжу і, звичайно, вилікувати всі хвороби, особливо статеві. Чоловік обов’язково повинен кинути курити. Саме він впливає на генний матеріал, отже, чоловік, який курить, - це дуже небезпечно. Важливо спланувати час зачаття - це на багато що впливає. Звичайно, я розповідаю про природні методи планування сім’ї. А ще - про необхідність присутності батька під час пологів. Ну й про важливість ролі батька (в нашій країні він часто перетворюється лише на машину для заробляння грошей). Розмовляємо про перші роки життя дитини. Мало хто знає, що до одного року маля не можна залишати без мами навіть на один день - це може потім вилитися в непередбачувану психологічну травму. Усе це й багато іншого я розповідаю на курсах».

Що ж, причина нашої неприємної статистики проста: непідготовленість людей до спільного життя, неадекватне розуміння самої сутності любові та підміна справжніх цінностей спільного життя. Сім’я сприймається як одне з багатьох джерел, яке може принести користь, а не як оплот єдності та взаєморозуміння. Аргументи ж молоді на користь шлюбу часто зводяться до «взаконювання» статевого потягу чи бізнес-контракту, яким необхідно скористатися. Через таке споживацьке трактування переважна частина молоді думає: «Якщо сім’я мене обтяжує, то від неї краще відмовитися, бо не приносить ні користі, ні задоволення, та ще й псує мої плани». А на запитання «Чому ви, власне, вирішили одружитися?» лише 50% відповідають, що з любові до свого обранця.