Психологічна і медична реабілітація військовослужбовців: що нового в законодавстві?

Війна залишає слід на кожному, хто хоча б день брав участь у бойових діях.

Повертаючись додому, кожна людина може опинитися в ситуації, коли потребуватиме додаткової медичної та психологічної допомоги. На сьогодні Центральна військово-лікарська комісія вже видала понад 10 тисяч постанов, що пов'язують поранення, контузію, каліцтво чи захворювання з участю в АТО. А в Рекомендаціях за результатами парламентських слухань, що відбулися в жовтні 2016-го, було зазначено: близько 4000 учасників АТО мають статус інваліда війни.

Враховуючи наведені дані, цілком імовірно, що навантаження на медико-реабілітаційні заклади зростатиме, а характер звернень створить нові виклики для української системи охорони здоров'я. Чи готова вітчизняна медицина на них відповісти?

За три роки війни так і не було ухвалено законодавчих змін, які б унормували порядок надання реабілітаційних послуг. З аналізу норм чинного законодавства, зокрема Закону "Про реабілітацію інвалідів в Україні" №2961-IV від 06.10. 2005 р., випливає, що система реабілітації спрямована лише на тих, хто вже має інвалідність. І це парадокс, оскільки реабілітація насамперед потрібна для того, щоб уникнути інвалідизації і запобігти погіршенню стану здоров'я.

Жодних спеціальних норм щодо реабілітації військовослужбовців, які брали участь у бойових діях, чинним законодавством теж не передбачено. Протоколи зі стандартизації медичної допомоги при посттравматичному стресовому розладі (ПТСР), затверджені Наказом МОЗ "Про затвердження та впровадження медико-технологічних документів зі стандартизації медичної допомоги при посттравматичному стресовому розладі" №121 від 23.02.16 р., є єдиним документом, який стосується реабілітації військовослужбовців. Однак протоколи регулюють вузькоспеціалізоване питання ПТСР і надання допомоги військовослужбовцям у закладах МОЗ. Порядку надання допомоги при інших захворюваннях та розладах, з які можуть спіткати людину, що пройшла через бойові дії, законодавством поки що не встановлено.

А тим часом зміни, внесені 2015 року до ст.11 Закону "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей", вимагають від військовослужбовців обов'язкового проходження психологічної реабілітації після повернення з районів бойових дій. Ухвалення зазначеної норми супроводжувалося шквалом критики, оскільки вона прямо суперечить основам законодавства України про охорону здоров'я, які містять пряму заборону обов'язковості та примусового медичного чи психологічного втручання. А брак бюджетного фінансування остаточно унеможливлює обов'язкове проходження психологічної діагностики та реабілітації учасниками АТО.

Підзаконні акти

З початку 2015-го видано чимало законодавчих актів щодо різних форм реабілітації учасників АТО. У кожному з них прописано, що має бути зроблено, але в жодному не визначено, як.

Першим підзаконним актом, що покликаний розв'язати проблему реабілітації, був Указ президента "Про додаткові заходи щодо соціального захисту учасників АТО" №150/2015 від 18.03.2015 р. Зокрема, в ньому визначено завдання Кабміну розглянути питання щодо збільшення штатної кількості психологів у закладах охорони здоров'я, в яких здійснюється реабілітація учасників АТО, і, в разі потреби, забезпечити збільшення відповідного фінансування таких закладів.

Указом президента було поставлено завдання забезпечити залучення фахівців з фізичної реабілітації до реабілітаційного процесу учасників АТО в госпіталях для ветеранів війни та закладах охорони здоров'я, в яких здійснюється реабілітація учасників АТО.

Крім того, згідно з указом Кабмін повинен був опрацювати питання щодо створення регіональних центрів психологічної реабілітації і лікування, служб соціально-психологічного відновлення учасників АТО, а також спеціалізованої психологічної, психіатричної, психотерапевтичної допомоги шляхом залучення до роботи у відповідних центрах кваліфікованих фахівців.

Цим же указом президент поставив завдання розробити Державну цільову програму медичної, соціально-трудової реабілітації та адаптації учасників АТО. Програмою, яка мала бути розроблена за участі Київської міськдержадміністрації та обласних держадміністрацій, пропонувалося передбачити співпрацю з міжнародними організаціями для реалізації нових проектів, спрямованих на соціальну адаптацію учасників АТО. Проте станом на 01.01.2017 р. концепції програми, яку розробили представники Мінсоцполітики, так і не було затверджено. Отже, на сьогодні проекту такої програми немає.

У відповідь на завдання, поставлені президентом, Кабмін видав Розпорядження "Про затвердження плану заходів щодо медичної, психологічної, професійної реабілітації та соціальної адаптації учасників АТО" № 359-р від 31.03.15 р., яким передбачено здійснення таких заходів:

- проведення обов'язкового медичного огляду військовослужбовців, звільнених у запас (демобілізованих), оскільки на сьогодні Наказ міністра оборони "Про порядок проходження військово-лікарської експертизи в ЗСУ" №402 не передбачає проходження обов'язкового медичного огляду для військовослужбовців після звільнення зі служби;

- створення та розвиток транспортних служб із перевезення осіб з інвалідністю для транспортування учасників АТО, які мають поранення, до закладів охорони здоров'я;

- надання психологічної реабілітації військовослужбовцю не пізніше ніж за тиждень до його звільнення з військової служби;

- сприяння волонтерській діяльності щодо проведення заходів з реабілітації та соціальної адаптації демобілізованих військовослужбовців тощо.

Порядок психологічної реабілітації також не вдалося затвердити.

На сьогодні питання психологічної реабілітації військовослужбовців найбільш комплексно врегульоване підзаконними актами Міноборони. І тут є деякі проблеми, як-от: реабілітація - це те ж таки санаторно-курортне лікування з елементами медичної та медико-психологічної реабілітації. Проте нормативно-правова база є достатньо відпрацьованою.

Наказом Міноброни №703 від 09.12.2015 було затверджено переліки медичних показань та протипоказань до санаторного лікування та медичної реабілітації в санаторно-курортних закладах ЗСУ. Тобто визначено перелік захворювань.

Наказом Міноборони №702 від 09.12.2015 затверджено Положення про психологічну реабілітацію військовослужбовців ЗСУ, які брали участь в АТО, під час відновлення боєздатності військових частин (підрозділів) (далі - Положення).

У Положенні зазначено, що реабілітаційні заходи проводяться з усіма військовослужбовцями зі складу військових частин, що проходять відновлення боєздатності, у зв'язку з великою поширеністю стресових розладів серед військовослужбовців.

Таким чином, після виведення з району проведення АТО для відновлення боєздатності військової частини розпочинається етап психофізіологічної діагностики військовослужбовців. На цьому етапі особовий склад проходить обов'язкове психодіагностичне обстеження, яке проводиться штатними посадовими особами та силами позаштатних (спеціалізованих) груп. Положенням визначено, що кожному військовослужбовцеві має бути забезпечено інформування про умови та форми здійснення реабілітаційних заходів.

Основні завдання психологічної реабілітації військовослужбовців, що вирішуються на цьому етапі, - оцінювання рівня бойової готовності військових частин, виявлення військовослужбовців, які мають хворобливий характер психічних реакцій, та направлення їх до закладів охорони здоров'я. Крім того, проводиться діагностика індивідуальних психофізіологічних станів військовослужбовців із виявленням гострих реакцій на стрес; та виявлення військовослужбовців з ознаками фізичної і розумової перевтоми, вираженої астенізації, психічної дезадаптації тощо.

Після чого проводиться індивідуальне психологічне консультування військовослужбовців щодо проблем особистого характеру, професійних, проблем зловживання алкоголем і наркотиками, асоціальної поведінки, проблем при гострих психологічних кризах тощо. Тривалість психологічної реабілітації військовослужбовців визначається рішенням командира військової частини за погодженням з керівником позаштатної або спеціалізованої групи.

Організація та контроль за виконанням заходів психологічної реабілітації військовослужбовців покладаються на Генштаб ЗСУ.

Медичну реабілітацію проводять у формі санаторно-курортного лікування у відповідних закладах ЗСУ і на підставі Наказу Міноборони №703.

У ЗСУ також діє Інструкція про організацію санаторно-курортного лікування, медичної та медико-психологічної реабілітації, затверджена Наказом Міноборони України №591 від 04.11.2016 р. (далі - Інструкція). Згідно з Інструкцією на санаторно-курортне лікування можуть бути направлені особи за наявності одного з діагнозів, визначених Наказом Міноборони №703.

Путівка може бути надана військовослужбовцям (крім строкової служби), членам їхніх сімей, членам сімей загиблих військовослужбовців, ветеранам війни з числа військовослужбовців, ветеранам Нацгвардії та органів внутрішніх справ, супроводжуючим інвалідів війни І групи (без права на лікування), працівникам ЗСУ.

Направлення надається на підставі рішення санаторно-курортних відбіркових комісій. Путівкою особа може бути забезпечена один раз на рік. Військовослужбовці та працівники ЗСУ забезпечуються путівками у період відпусток. Строк санаторно-курортного лікування в центрах (санаторіях) становить 21 календарний день і, в разі необхідності, може бути подовжений на 10 днів.

Медична реабілітація доступна лише військовослужбовцям ЗСУ. В окремих випадках передбачено можливість отримання путівки для супроводжуючих (без права на лікування). На медичну реабілітацію особи переводяться з лікувально-профілактичних закладів за наявності медичних показань, визначених тим-таки наказом Міноборони №703. Рішення про переведення ухвалює госпітальна військово-лікарська комісія.

Заходи медико-психологічної реабілітації спрямовані переважно на осіб, які брали участь у бойових діях, в АТО, і військовослужбовців. Направлення на реабілітацію надається після стаціонарного лікування в лікувально-профілактичних закладах через поранення, травму, захворювання та в разі наявності медичних показань, визначених Наказом №703.

Медико-психологічна реабілітація військовослужбовців проводиться спільно командою фахівців у складі лікуючого лікаря, який є керівником команди, психолога (психотерапевта), лікаря фізичної та реабілітаційної медицини, фізичного терапевта, в разі необхідності - ерготерапевта та інших фахівців.

І медико-психологічна, і медична реабілітація, і санаторно-курортне лікування проводяться на базі відомчих санаторіїв Міноборони. Відповідно, порядок оформлення путівки приблизно однаковий.

Путівка в санаторії

Для отримання санаторно-курортної путівки особи, звільнені зі служби, повинні перебувати на обліку у військкоматах, а військовослужбовці - у військових частинах.

Відбір військовослужбовців, працівників ЗСУ та членів їхніх сімей, які потребують санаторно-курортного лікування, здійснюється санаторно-курортною відбірковою комісією (СКВК) військових частин за місцем служби (роботи, перебування на обліку), відповідно до діагнозів, які визначено Наказом №703, на підставі результатів щорічного медичного обстеження (для військовослужбовців) та довідки на одержання путівки на санаторно-курортне лікування за формою №070/о.

Відбір на санаторно-курортне лікування ветеранів війни здійснюється СКВК військових комісаріатів на підставі заяви, довідки на одержання путівки на санаторно-курортне лікування за формою №070/о, паспорта, посвідчення.

Військовослужбовці проходять обов'язковий медичний огляд та психологічну діагностику в пунктах постійної дислокації своїх частин відповідно до Наказу №702.

Військовослужбовці з ознаками перевтоми, хронічної втоми або дезадаптаційними розладами особистості чи гострою реакцією на стрес направляються командирами військових частин на амбулаторне обстеження до лікувально-профілактичних закладів.

За результатами амбулаторного медичного обстеження і на підставі висновку госпітальної військово-лікарської комісії (ГВЛК) військовослужбовці направляються на медико-психологічну реабілітацію до центрів (санаторіїв).

Відповідальним за відбір на медико-психологічну реабілітацію є голова ГВЛК. Начальник медичної служби військової частини на підставі висновку ГВЛК складає та подає командиру військової частини на затвердження заявку на необхідну кількість путівок на медико-психологічну реабілітацію.

Військовослужбовці при направленні до центру повинні мати при собі такі документи:

Для військовослужбовців: санаторно-курортна путівка, заповнена та завірена печаткою СКВК; паспорт; відпускний квиток; документи з даними про сукупний дохід за останні 6 місяців.

Для ветеранів війни: санаторно-курортна путівка, заповнена та завірена печаткою СКВК; паспорт; посвідчення, яке дає право на пільги (пред'являють); санаторно-курортна карта за формою №072/о.

Для працівників ЗСУ: паспорт; санаторно-курортна карта за формою №072/о; довідка з місця роботи.

Строк медичної та медико-психологічної реабілітації у відповідних відділеннях центрів (санаторіїв) визначається висновком ГВЛК і становить 14–21 день. У разі необхідності строк може бути подовжений на 10 днів.

Порядок розрахунків за санаторно-курортні путівки: хто платить?

Путівки до центрів (санаторіїв) видаються безоплатно особам, які направляються до центрів (санаторіїв) на медичну та медико-психологічну реабілітацію після лікування в лікувально-профілактичних закладах та відповідно до висновків госпітальних ВЛК.

Військовослужбовцям відшкодовуються витрати, пов'язані з їх проїздом до реабілітаційних центрів (санаторіїв), шляхом забезпечення квитками в обидві сторони або ж відшкодування витрат за самостійно придбані квитки.

Інші особи можуть отримати путівки за зниженою вартістю. За рахунок коштів, виділених з держбюджету, санаторно-курортними путівками до центрів (санаторіїв) забезпечуються:

1) з оплатою 25 % їхньої вартості: військовослужбовці; ветерани органів внутрішніх справ та Нацполіції; члени сімей осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною (дружина (чоловік) і діти віком до 18 років).

2) з оплатою 50 % вартості: члени сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби (крім строкової служби), - батьки, дружина (чоловік), неповнолітні діти, а також діти-інваліди та інваліди з дитинства; члени сімей ветеранів органів внутрішніх справ.

Санаторно-курортними путівками з оплатою повної вартості забезпечуються:

військовослужбовці (крім строкової служби) та члени їхніх сімей; ветерани війни з числа військовослужбовців.

Хоча знижки й передбачені, проте скористатися ними можуть лише особи, чий дохід не перевищує 4 632 грн (трьох прожиткових мінімумів). Враховуючи, що мінімальна зарплата солдата в АТО становить від 7000 грн/міс, більшість військовослужбовців з числа учасників АТО не зможуть скористатися знижками.

Відпочинок з дітьми

Інструкцією, що затверджена Наказом Міноборони №591 від 04.11.2016 р., також передбачено можливість відпочинку військовослужбовців з сім'єю. До центрів (санаторіїв) приймаються діти військовослужбовців, ветеранів військової служби та працівників ЗСУ віком від 5 до 18 років за санаторно-курортними путівками для членів сімей військовослужбовців (ветеранів військової служби).

За можливості розміщення та організації харчування до центрів (санаторіїв) за рішенням начальника центру (санаторію) можуть прийматися діти військовослужбовців, ветеранів військової служби, працівників ЗСУ, які прибули на санаторно-курортне лікування за путівками, але не мають відповідної санаторно-курортної путівки на дитину. Діти розміщуються в кімнаті разом із батьками за рахунок додаткового розгортання місць.

При цьому батьки подають відповідний рапорт (заяву) начальнику центру (санаторію) про прибуття на санаторно-курортне лікування разом із дітьми. Адміністрація центру (санаторію) зобов'язана ознайомити батьків з умовами розміщення, харчування та їхніми обов'язками по догляду за дітьми.

Оплата перебування дітей у санаторно-курортному закладі в такому випадку здійснюється відповідно до обрахунку витрат на підставі фактичних витрат на конкретний період року та встановленої наказом начальника центру (санаторію) без урахування витрат на лікування.

Чи очікувати розвитку системи реабілітації в ЗСУ?

Попри песимістичні прогнози та недосконалість чинних норм та бюджетів, не варто все ж таки забувати про задекларовані плани та завдання у сфері безпеки та оборони. Зокрема, Указом президента № 240/2016 від 6.06.2016 р. було введено в дію рішення РНБОУ "Про Стратегічний оборонний бюлетень України" (далі - СОБ) від 20.05.2016 р., де було вказано на необхідність створення системи медичної реабілітації, яка забезпечувала б відновлення фізичних, психологічних і соціальних функцій для повернення до виконання обов'язків військової служби.

СОБ - це фактично дорожня карта оборонної реформи з визначенням шляхів її впровадження до 2020 року. Згідно з Планом дій, має бути затверджено низку нормативно-правових актів, спрямованих на побудову системи психологічної та медичної реабілітації військовослужбовців. Відповідно, до 2020 року слід очікувати затвердження порядку залучення системи охорони здоров'я держави до надання медичної допомоги, лікування та медичної реабілітації поранених, а також створення реабілітаційних закладів як складових єдиної системи реабілітації.

Мають бути затверджені Воєнно-медична доктрина України, принципи і політика медичного забезпечення Сил оборони відповідно до принципів та політики медичного забезпечення НАТО (МС 0326/3) з урахуванням національних особливостей. Крім того, мають бути розроблені методики проведення медичної реабілітації для відновлення фізичних, психологічних і соціальних функцій тощо.

Незалежно від успіхів чи невдач комітету реформ Мінборони і ЗСУ в цьому напрямку, без комплексного підходу до питання реабілітації військовослужбовці та ветерани АТО й надалі будуть позбавлені медико-психологічних послуг належної якості. Лише побудова сучасної системи реабілітації, її затвердження в законі, підкріпленому порядками та бюджетними програмами, здатні забезпечити ефективне й стале рішення для тих, хто повертається з війни додому.