Простори змін на Донеччині: моделюємо українське"

18 серпня, 2017, 16:37 Роздрукувати
Bипуск № 30-31, 19 серпня-1 вересня 2017р.
Відправити
Відправити

На звільненій Донеччині зміни відбуваються з мотивацією "роби або помирай".

Простори змін на Донеччині: моделюємо українське"

Що робити, коли душа потребує модерного, а реальність пропонує блокпости, занедбаний ландшафт і безробітних сусідів? Як подолати токсичну постіндустріальну депресію, і чи виліковне це взагалі - коли війна?

У той час як альтернативні культурні осередки "великої" України працюють під гаслом "бери і роби", на визволеній Донеччині зміни відбуваються з мотивацією "роби або вмирай".

Не дивно, що майже всі креативні простори Донецької області закорінені у волонтерстві. Волонтерам не звикати здійснювати неосяжне через практику малих справ - сумлінно, терпляче, не сподіваючись на те, що буде легко, але з подекуди навіть ірраціональною впевненістю у результаті. В цій системі координат створення нової соціокультурної екосистеми замість застарілої моделі, що руйнується, є логічним відтворенням здобутої відповідальності за країну, вже почасти втіленої на волонтерському фронті.

Вільний простір (простір ідей, хаб, третє місце, коворкінг із кавою чи, навпаки, антикава з коворкінгом, анти-кафе, арт-платформа, makerspace) - це місце сили, впливу й тяжіння для людей, яким комфортно відчувати себе дорослими. Вони справді виросли з традицій радянських вертикальних ієрархій - школи, заводоуправління, міськвиконкому, жеку - й оцінили магію горизонтальних зв'язків, коли кожен посилює синергію спільноти власними ресурсами. Найважливіше, що ти усвідомлюєш свою ефективність і можеш нею керувати. Якщо ресурсу багато - ти генеруєш і надихаєш, якщо раптом стає замало - тебе підтримають інші.

"Моє місто
хворе на ПТСР"

Більшість арт-просторів з'явилася на Донеччині наприкінці 2015-го - на початку 2016-го років, саме тоді, коли розпочалися процеси волонтерського вигорання. Жити самою війною було вже неможливо: волонтери лише віддавали, нічого не отримуючи натомість, а проблем тільки більшало, бо розшматоване окупацією та політиками суспільство потребувало додаткових зусиль - так само, як армія, переселенці, діти-сироти, тільки все разом… Освіта, соцзахист, місцеве самоврядування, медицина - треба було або системно долучатися, або опустити руки. Так з'явився запит на творення, на позитив, на культурний перепочинок, що збагачує, і на безпечне енергетичне середовище, що заряджає. Переформатування діяльності на культуру й просвітництво не обмежило волонтерських активностей, навпаки - розширило аудиторії, збалансувало цінності, посадило їх на платформу громадянського суспільства.

Згодом ці платформи в різних містах перетворилися на маленькі інституції з власною унікальністю, ба навіть ідентичністю - як-от "халабудяни", засновники й відвідувачі вільного простору "Халабуда", що в Маріуполі.

"Халабуда" виросла з волонтерської комори ГО "Східна Брама" й фотоклубу "Вітамін", що ними керував засновник "Халабуди" Дмитро Чичера. "Дмитре, ти ж підприємець, нащо тобі це треба, якесь третє місце? Відкрий краще шаурму", - так його "підтримували" родичі. Зрештою, за власний кошт Дмитро зробив ремонт на орендованій площі понад 350 квадратів і побудував там свій "дім поза домом", бо третє місце - це і є та частина міського простору, що не пов'язана з домівкою і роботою, куди будь-коли у вільний час може прийти кожен, незалежно від соціального статусу, фінансового стану, віку чи професії. Просто поспілкуватися й отримати додаткові можливості для розвитку.

Деякі люди, що були поруч на початку, із часом пішли, а ті, що залишилися, вже не можуть пригадати всього, що зроблено за півтора року існування. Напрацьовано методики "швидкої освіти": курси комп'ютерної грамотності, проектного менеджменту, поглиблене вивчення бухгалтерських програм, Excel, 3D Max. Проведено безліч майстер-класів, семінарів, тренінгів, психологічних ігор, презентацій, конференцій, круглих столів. Школа фотографії. Робототехніка. Крафтове виробництво ЦЕХ. Молодіжна Майстерня соціальних ініціатив. З недавнього - музичний арт-пікнік, організований школярами, профорієнтаційний АнтиТабір для підлітків, залучення шведської Beetroot ІТ-академії…

"Щодо контенту - проблем немає, ідей навіть більше, ніж можемо втілити. Ми не переймаємось, якщо проект "не пішов" - значить, іще не на часі. Так сталося, наприклад, з English speaking club - рік тому охочих не набралося, а зараз аншлаг", - розповідає арт-директор і співзасновник "Халабуди" Галина Балабанова.

Як театру потрібен глядач, креативному простору потрібен споживач. Тож "халабудяни" усвідомлюють, що мусять створювати не лише правильний і вчасний культурний продукт, а й попит на нього. Культура споживання неформального креативу не є базово високою - не кожному легко вийти з усталеного формату організації свого дозвілля. Для багатьох містян звичними статусними заходами "культурного" відпочинку залишаються концерти
"95 кварталу" раз на рік у БК Металургів. Це зона комфорту, прийнятна і зрозуміла. Як шаурма. Як "корпоративи" по п'ятницях. Викид адреналіну, а потім апатія й безпорадність, які завжди наздоганяють людей слабкої волі, ще й знесилених війною - щоб доламати.

"Міста, яких не торкнулася війна, ніколи не сплять. А моє місто хворе на ПТСР, - пише маріупольський журналіст Іван Синєпалов. - І ніби на вулицях давно вже спокійно, і рівень злочинності впав, і літо в розпалі. І навіть бари й паби завжди забиті під зав'язку. Але бракує якоїсь підсвідомої свободи".

І тому щотижня вночі в "Халабуді" дивляться мультики - випробовують межі свободи, часу і простору, моделюють майбутню культуру привласнення нічного міста активною молоддю. А щосуботи тут вивчають японську мову - щоб здивувати мозок, протестувати його можливості. Такі керовані стреси запускають процеси накопичення творчої групової енергії, що поступово набирає потужності, проривається назовні й призводить урешті-решт до тектонічних соціальних зсувів.

Зсуви вже відбуваються. Торік траплялося, що заходи відбувалися лише для "своїх" - п'яти-шести засновників та завсідників. На сьогодні "Халабуду" відвідують 20-40 людей щодня.

Або так. У Дружківці приблизно 64 тисячі населення. До заборони "ВКонтакте" місцевий інтернет-журнал "Халва" мав там понад дев'ять тисяч підписників. Нині йдуть "перетоки" на Фейсбук-версію - тут поки що 1500. А розпочиналося все також з п'яти людей та їхнього бажання нівелювати цивілізаційну прірву між столицею та провінцією.

"Якщо живеш у маленькому містечку, то "в нас ніколи не буде кінотеатру" - це наче діагноз. Ми розповідаємо людям, що вони гідні всього, чого забажають, але треба самим щось робити, реагувати на зміни в країні, створювати ауру позитивних змін", - каже керівник ГО "Нова Дружківка" і Платформи ініціатив "Халва" Сергій Пронкін. Його теми - візуальна репрезентація та урбаністіка. Через цю філософську призму він розглядає і міські трамваї, і парки, і дизайн крамничок, і будівлі непрацюючих заводів: "У нас вистачає локацій, які в індустріальному плані вже мертві. Тож крок за кроком, переймаючи кращі світові зразки, ми зробимо Дружківку центром сучасного індустріального туризму". Але є й поточні виклики. Наразі на базі дружківського хабу готується відкриття Ресурсного центру, що сприятиме появі нових осередків впливу - зокрема в селах і селищах, які в перспективі мають увійти до об'єднаної громади. Сергій вважає, що таких організацій має бути не менше ніж 10, бо "у великій родині є свої плюси й мінуси, тому треба вчитися комунікувати й запобігати конфліктам".

"Аби не заважали"

Що ж до комунікацій, то "Халва" "щасливчик" серед хабів Донеччини, бо має своє незалежне медіа, нехай лише в Інтернеті. З типового місцевого пабліка журнал "Халва" перетворився на справжнє ЗМІ, що працює з дотриманням журналістських стандартів, балансів думок. Тележурналісти "Халви" беруться за проблемні теми, що їх замовчують офіційні ЗМІ Дружківки, а також устигають охопити події сусідніх міст - Костянтинівки, Краматорська, Торецька й Святогірська.

"Насамперед ми навчаємо людей критично ставитися до заяв влади і відстоювати свої права, - каже журналістка Світлана Агаджанян. - Раніше доволі часто люди відмовлялися зніматися, ховали обличчя - боялися, не довіряли. Зараз таких випадків поменшало, особливо молодь нас підтримує. Влада також починає реагувати на сюжети - поліпшилася робота громадських приймалень місцевих депутатів, звільнено хамовиту чиновницю". На утримання журналістів потрібні кошти, їх не завжди вистачає, тож доводиться волонтерити й шукати приробіток деінде. Але втрачати власний медіаресурс із лояльною аудиторією Дружківка не збирається - надто сумний досвід інших міст, де в інформаційному полі суспільні простори зі своїми ініціативами відсутні, бо їхні досягнення привласнює собі влада. Так, "Халабуда" нещодавно з подивом дізналася, що шведська ІТ-академія, виявляється, зайшла до Маріуполя "з подачі мера". "Постійно надсилаємо в наші друковані видання прес-релізи про проведення важливих для міста заходів, але, на жаль, вони мало цим переймаються. За весь час вийшло всього три статті в місцевих ЗМІ", - кажуть у бахмутському Просторі Ідей "Майстерня", який працює з літа 2015 року, і проектів там вистачить на цілу книгу позитивних - таких потрібних на Донеччині! - репортажів. Це і дитяча студія пластилінової анімації "Кабачок", і випуск молодіжної газети "МАЯЧНЯ", комп'ютерні курси для літніх людей, виступи різдвяних вертепів, студія кавової іграшки, проведення першого літературно-музичного фестивалю "Відкритий мікрофон"…

Простір Ідей «Майстерня»: День молоді
Простір Ідей «Майстерня»: День молоді

Стосунки з владними структурами та підконтрольними їм ЗМІ - найболючіше питання для менеджерів хабів. "Не заважають - і на тому спасибі", - така неоптимальна формула нікого, звісно, не влаштовує. Всі розуміють, що треба вибудовувати комунікацію, а не просто брати дозволи на проведення публічних заходів. Усі в один голос із заздрістю згадують фундацію "Тепле місто", яка об'єднує суспільні інституції, владу та бізнес в Івано-Франківську. Проте є істотна перешкода - чинна влада на Донеччині поки що намагається з громадянським суспільством скоріше конкурувати, ніж співпрацювати. Хоча, на думку волонтера ООН з питань розбудови миру Андрія Лагуноу, найбільш перспективними в контексті змін є формати, що "ініціюються та реалізуються знизу, саме громадою, і мають за собою запит суспільства, міцну сміливу команду й готовність до нелегкого шляху перетворень".

Це очікувано швидко зрозумів бізнес, який, на відміну від влади, дедалі більше демонструє соціальну відповідальність і чутливість до громадських рухів, ба навіть сам їх очолює. "Майстерню", наприклад, започаткував на базі магазину будматеріалів його власник Сергій Ніколаєнко, він же її й утримує і розвиває. Про стале підґрунтя для меценатства на Донеччині говорити, мабуть, зарано, але багато представників бізнесу допомагають хабам у проведенні заходів, організації ремонтів, сплаті комунальних послуг. У Краматорську переселенка з Донецька віддала частину свого приміщення у безоплатну оренду креативному простору FreeUa, відкритому теж переселенками. А місцеве ІТ-підприємство цього літа надало дитячому табору тренерів з 3D-моделювання.

FreeUa-креативний простір: табір iT4Kid
FreeUa-креативний простір: табір iT4Kid

Для декого з підприємців такі пожертви - додаткова реклама, для декого - інвестиція у створення сприятливої економічної атмосфери. Бо головний напрям FreeUa, до речі, - саме підтримка малого та середнього бізнесу, а також розвиток фриланс-культури. За рік роботи більш як 20 відвідувачів бізнес-тренінгів відкрили ФОПи й розпочали підприємницьку діяльність. Керівниця простору Христина Шостир розповідає про "френдрайзинг" (коли ресурсами допомагають друзі) і networking (коли, наприклад, за кавою у коворкінгу майстрині отримують від айтівців необхідні контакти й поради щодо створення та просування сайтів). "Ми створюємо банк ідей та мережу допомоги для їх реалізації. Взагалі-то серед підприємців не є традицією ділитися з усіма своїми ідеями, але на наших заходах відбувається саме так", - Христина вважає це унікальним досвідом Донеччини, який гідний поширення. Свій заклад вона теж позиціює як підприємство, тільки соціальне.

Бути вільним - це дорого

У визначенні ефективної моделі господарювання міститься ще один виклик для креативних просторів Сходу України. "Успіх вільного простору вимірюватиметься у позитивних трансформаціях суспільства, у довгостроковій перспективі. Тож ефективність його функціонування залежатиме від того, наскільки проект буде самоокупним та усталеним. Мається на увазі не комерціалізація, йдеться про незалежність від грантів", - вважає Андрій Лагуноу. Менеджери вільних просторів на цьому вже добре розуміються. Бо бути вільним - це дорого. Бути вільним - це кава й комп'ютери, фарби для дітей і заснування незалежних медіаресурсів, комуналка й ремонти…

За даними проекту Гете-інституту "Культурно-освітня академія" (листопад 2016 року), культурні простори невеликих міст центральної України на 50% утримуються за кошти добровільних внесків команди й відвідувачів, на 20 - за кошти від платних заходів, іще на 10 їх фінансують місцеві управління культури, і лише 20% становлять грантові кошти.

На Донеччині ситуація трохи інша. Більшість вільних просторів тут усе ж таки повноцінно запрацювала вже після отримання грантів. Це й зрозуміло - якщо пам'ятати про волонтерський або переселенський бекграунд засновників хабів на тлі війни та окупації. На власному ресурсі стартували хіба що "Халабуда" й "Майстерня", до яких фінансова допомога від USAID надійшла приблизно через півроку. Через моніторинг Львівської освітньої фундації донори самі їх знайшли й самі запропонували - так з'явилися нові меблі, устаткування, залучено тренерів.

Наразі простори трохи заробляють на коворкінгах та презентаційних заходах, ці гроші переспрямовують на соціальні ініціативи. За деякі курси і майстер-класи відвідувачі готові платити, але перетворення їх на цілком комерційні проекти неможливе. По-перше, це суперечить головним принципам просвітницьких платформ - доступність, надання рівних можливостей для соціалізації та партисипації, тобто залучення до спільнодії. А по-друге, треба враховувати недостатній рівень споживчої спроможності Донеччини, тим більше що кількість хабів зростає, і вони починають конкурувати в межах одного міста.

HUB Громадських Ініціатив
HUB Громадських Ініціатив

Йдеться про найсильніших, бо слабкі вже закрилися - не вижили без грантів. Нові, що з'являються, вже дуже відрізняються від мастодонтів вільних просторів Донеччини - краматорської "Вільної хати", створеної в грудні 2014 року, та слов'янської "Теплиці", започаткованої у травні 2015-го. Вони більш технологічні, гнучкі, краще обізнані в стратегічному плануванні, наполегливіші у вибудовуванні партнерських взаємин із владою.

Вимоги донорів також ускладнюються. Надія Чорна-Бохняк, менеджер Ukraine NGO Forum, що працює з Британським та Австралійським посольствами, вважає запорукою ефективності просторів "професіоналізм, уміння співпрацювати й знаходити найважливішу вільну нішу" - за наявності саме таких рис (майже бізнес-компетенцій) донори надають перевагу та допомогу.

На чільне місце виходять інноваційні технології управління. Нещодавно у Краматорську за підтримки Британського посольства відкрився HUB Громадських Ініціатив - ще один з мережі хабів на Сході України, що їх ініціює NGO Forum. Його технологічність помітна навіть у підході до створення команди: до складу виконавців залучено потужну ГО "Інша Освіта", місцеві ресурси посилені експертами, що мають досвід навчання та профільної роботи за кордоном.

HUB Громадських Ініціатив
HUB Громадських Ініціатив

Тут розраховують не на волонтерство чи меценатство, а на ефективність ціннісних мереж партнерства. "Різниця в тому, що меценат є одноразовим вкладником, а соціальний і соціально відповідальний бізнеси створюють партнерства з громадськими організаціями для тривалої співпраці задля досягнення спільної соціальної мети. Це і є сталість", - пояснюють у хабі. Тут також упевнені, що модель "взаємодіяти з владою і залишатися незалежними" - цілком робоча, саме в цьому напрямку вже й працюють.

Наразі команда хабу лише розгортає свою діяльність, щомісяця звітуючи започаткуванням нових амбітних проектів - розраховуючи, втім, на марафон. Бо системні перетворення, зміна менталітету, віталізація середовища - це не швидко. І на цьому шляху на вільні простори Донеччини чекає ще багато викликів та випробувань.

Місія змінювати і будувати

Їх поки що небагато. Вони різні й однакові. Кожен з них затребуваний і є прикладом для інших. У них немає спільної програми дій, фізично вони працюють у різних регіонах і не завжди спілкуються, але власними шляхами виходять на одні й ті самі завдання - на необхідність працювати з сільськими громадами, наприклад. Створення громадських організацій і культурних осередків, "швидкі знання" та самозайнятість, бізнес-навчання та урбан-фермерство - цього потребують усі села Донеччини без винятку. Тож локацій для докладання зусиль вистачить на всіх.

Сільський фестиваль «КУЛЬОК» («КУЛЬтурна Окраїна») від HUB Громадських Ініціатив
Сільський фестиваль «КУЛЬОК» («КУЛЬтурна Окраїна») від HUB Громадських Ініціатив

І нехай нам не завтра доведеться записуватися на екскурсії до індустріальних арт-резиденцій Дружківки, Костянтинівки чи Добропілля. І байдуже, що ком'юніті, яке розвиває місто, більшість містян іще взагалі не помічає. Активні люди, навіть у меншості, спроможні скласти критичну масу і перетворити локальний ефект присутності на остато́чність.

Чому все це - про Україну? Тому що молодь з вільних просторів - це вже остаточно про відповідальність, включеність і кропітку натхненну працю. Вони так вирішили самі. Вони вже взагалі не озираються назад - тільки вперед, разом зі своєю країною. Бо в них це, бачте, місія.

Засновник маріупольського простору Дмитро Чичера допомагає мені закінчити статтю так: "У побудові нашої нової країни ми на етапі заливання фундаменту. Далеко не всі розуміються на будівельних роботах і бачать, якою вона, ця нова будівля, буде. Але той, хто хоче будувати і не вміє, - вчиться. Ми навчимося бути частиною будівельної компанії "Україна". Ми навчимося заливати фундамент і заощаджувати ресурси. Ми навчимося взаємодіяти і працювати в команді. Ми нові люди цієї країни. Цілеспрямовані, загартовані, впевнені, невиспані, втомлені, вічно зайняті, але з палаючими очима - і ми переможемо".

Текст підготовлено в рамках проекту, який здійснюється за фінансової підтримки уряду Канади через Міністерство закордонних справ Канади.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу
Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl+Enter або Відправити помилку
ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ
Текст содержит недопустимые символы
ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ
Осталось символов: 2000
Отправить комментарий
Последний Первый Популярный Всего комментариев: 0
Показать больше комментариев
Пожалуйста выберите один или несколько пунктов (до 3 шт.) которые по Вашему мнению определяет этот коментарий.
Пожалуйста выберите один или больше пунктов
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Отмена Отправить жалобу ОК