ПРИСТАНЬ ПОЧУТТІВ

Відповідно до статистики, чоловіки частіше одружуються з кохання, а жінки беруть шлюб з певного розрахунку. Чи свідчить це про те, що жінки корисливіші у стосунках? Ні. За тією самою статистикою, якщо перед жінкою стоїть вибір — виходити заміж з кохання чи з розрахунку, — то вона вибирає кохання. Якщо ж кохання не виникло, тоді набирає сили розрахунок.

Що найголовніше в шлюбі з розрахунку? Щоб розрахунок справдився. І якщо цього не сталося, то все втрачає сенс, настає розчарування. Ось чому важливо заздалегідь старанно перевірити, чи все, на що ви розраховуєте, є в кандидата. Між іншим, чоловікам теж властиве прагнення здаватися кращими, ніж вони є насправді. Розрахунок — він тому так і називається, що можливості треба прораховувати, а інформацію перевіряти.

«Коли я вперше побачила візитну картку свого майбутнього чоловіка, то просто ойкнула, — розповідає Світлана, перекладач, колишній викладач французької мови. — Там було так багато різних слів, які вселяють трепет, на кшталт «генеральний», «комерційний», «корпорація», «російсько-американський» та інше, що власник здався мені майже володарем світу. Адже на початку 90-х років така атрибутика дивувала. Лише взявши шлюб із «генеральним», я зрозуміла, чого варті всі ці слова. Фірма, в якій, крім «генерального» чоловіка, працювало лише чотири особи, включно з секретаркою, швидко збанкрутувала й розпалася. Залишилися лише позолочена візитна картка й престижний автомобіль. Ще три роки після цього я видавала чоловікові на бензин зі своєї вчительської зарплати».

До речі, розрахунок може бути не тільки матеріальним. Є жінки, які єдиним розрахунком бачать народження дитини. Такі ситуації були поширені після війни. Жінка виходить заміж за некоханого (або навіть малоприємного їй чоловіка) тільки для того, щоб дитина народилася в законному шлюбі. Або дзеркальна ситуація, де мета — маніпуляція партнером: вагітність у розрахунку на заміжжя. Планувати ці й подібні речі жінка може, думаючи все що завгодно.

«До тридцяти двох років, зневірившись у тому, що знайду кохання, я вирішила створювати сім’ю на іншій основі, — згадує Ілона, коректор видавничого дому. — Я стала підбирати собі для життя не коханця, а чоловіка, який напевно стане насамперед хорошим батьком і надійним чоловіком. Це теж виявилося завданням не простим, але все-таки легшим, ніж пошуки безмежного взаємного кохання. Незабаром я зупинила свій вибір на досить непоказному зовні «варіанті», з ним мене познайомила подруга. За інших обставин я б на нього уваги не звернула. Його погляди на облаштованість домашнього вогнища та виховання дітей мені здалися дуже розумними, і невдовзі ми одружилися. Ілля цілком виправдав мої надії і як батько, і як чоловік, і я все сподівалася, що виникне кохання. Та ні, дива не сталося. Хоча вже тепер, після дев’яти років спільного життя, думаю, що відчуття надійності й упевненості в чоловікові, може, важливіше за кохання, від якого я мала стільки розчарувань».

Шлюбно-сімейні міркування жінки, спрямовані на віднаходження якоїсь вигоди, не завжди так далекі від почуттів, як заведено вважати. Інколи важко провести чітку межу між шлюбом із розрахунку і шлюбом, який укладається з якихось інших міркувань. Всі ми, одружуючись або виходячи заміж, сподіваємося на розуміння партнера, тепло, турботу, вірність. Чи це не розрахунок?

Крім того, бувають шлюби, де розважливі наміри взагалі декларуються від початку. Ось раніше, приміром, неодружених і незаміжніх за кордон на роботу не випускали. І щойно замаячіє перспектива тривалого відрядження будь-куди в Туніс чи Румунію, так і починали бігати в пошуках благовірних. Про кохання й не згадували — не до того. Але я знаю багато пар, де початковий розрахунок переріс у кохання.

Зрозуміти, чи на коханні побудований шлюб тієї або тієї пари, навряд чи можливо: чужа душа — темний ліс. Зате корисно заглянути у власну душу й зрозуміти, чи з кохання народився ваш шлюб.

«Я вирішила вийти заміж, бо всі виходили, — ділиться спогадами Ірина, шеф-кухар китайського ресторану. — Думала, зараз усі переодружаться, а я самотня залишуся. І начебто чоловік мій перший непоганою людиною був, і порозуміння в нас було, але чогось явно не вистачало. Я думала про дитину і невдовзі народила. Та порожнеча в душі не заповнилася. Згодом, коли я вже вдруге виходила заміж, спонукальною причиною було лише одне — кохання до майбутнього чоловіка. Тільки поживши у любовному і нелюбовному шлюбі, можна зрозуміти цю колосальну різницю».

Якщо кохання є, і до того ж ще й взаємне, то це вже велике щастя. Проте само собою кохання — матерія тонка й невловима й інколи висковзує буквально відразу. Що ж залишається тоді? Надії, які не збулися.

За зовнішніми проявами благополуччя далеко не завжди стоїть велике почуття під назвою кохання. Шлюб може триматися на повазі, на вдалому сексі, навіть на спокійній байдужності одне до одного за умови вміння легко про все домовлятися. Тому не варто називати шлюбом «з любові» мало не кожен союз, у якому чоловік і жінка при з’ясовуванні стосунків не втрачають людської подоби. До речі, можливо, сам на сам вони й не такі делікатні, як на публіці.

Хоча, з другого боку, ну яка різниця, що лежить в основі шлюбу, якщо подружжя почуває себе в ньому щасливим! Навіть шляхом лабораторного аналізу не визначиш, скільки в кожному з подружжів навмисного прагнення до матеріального збагачення в шлюбі, скільки відсотків у взаєминах належить коханню, скільки припадає на дружбу тощо. Якщо є взаємна довіра, щире бажання бачити, чути й сприймати на дотик одне одного, то, мабуть, немає сенсу ставити своєму шлюбові діагноз, який це шлюб: з кохання чи з розрахунку.

Privatlife.ru