ПРИМАНКА ДЛЯ ЧОЛОВІКІВ

Американки щорічно витрачають на фарбу для волосся по мільярду з четвертю доларів. Причому, дві упаковки з трьох обіцяють чудесне перетворення саме в блондинку, щоправда, із широким діапазоном наближення. Що ж змушує американок (до речі, останнім часом і американців) так запекло прагнути до світлого ідеалу?

Ліз Сміт, відома американська журналістка, нещодавно опублікувала свою автобіографію з ємною і лаконічною назвою «Натуральна блондинка». Підсумовуючи своє 77-літнє життя, вона пише: «Найбільший успіх прийшов до мене після того, як я стала блондинкою. Мені тоді виповнилося 65 років».

Сучасна мода на блондинок йде ще з 1818 року, коли хіміки вперше виявили здатність перекису водню знебарвлювати волосся. Промисловий варіант першої фарби для волосся був представлений 1867 року на міжнародній виставці в Парижі під назвою «Фонтан золотої молодості». До початку ХХ століття образ блондинки почав набувати культового значення. Аніта Луз, автор гучного роману «Джентльмени віддають перевагу блондинкам», ще 1925 року зауважила: «Якщо чоловік і спроможний утримати у своїй пам’яті образ жінки, то лише блондинки».

І усе ж справжню славу блондинкам принесла Мерилін Монро, яка прищепила всім і кожному, що саме блондинки можуть опинятися в епіцентрі будь-якого свята життя. До речі, для багатьох чоловіків свято саме й розпочинається з появи блондинки. Адже на її фоні практично будь-хто може виглядати добре. Розпещена, манірна, примхлива, вітряна, легковажна, доступна... Одним словом, блондинка.

Нинішнє покоління культових блондинок і блондинів (Памела Лі, Брітні Спірс, Крістіна Агілера, Бред Піт) трохи розхитали традиційне трактування образу блондинки. Те, що за зовнішньою слабкістю (і насамперед генетичною, адже всі інші кольори волосся домінують над світлим) часто-густо приховується незвичайна сила, вносить у трактування образу додаткову інтригу. І назва біографічної книги Емінем «Розлючений блондин», що повинна надійти в продаж у листопаді, — додаткове підтвердження цьому.